Освітня політика радянського уряду. Ставлення більшовиків до діяльності культурно-освітніх громадських організацій.

Тема 25. ДІЯЛЬНІСТЬ БІЛЬШОВИКІВ У СФЕРІ КУЛЬТУРИ.

Тема 25. ДІЯЛЬНІСТЬ БІЛЬШОВИКІВ У СФЕРІ КУЛЬТУРИ.

1. Освітня політика радянського уряду. Ставлення більшовиків до діяльності культурно-освітніх громадських організацій.
2. Вплив українських радянських урядів на стан науки
3. Культурно-ідеологічний вплив більшовиків на мистецтво та релігійне життя.

• Основні терміни та поняття теми

Народний комісаріат освіти, «єдина трудова школа», робітничі факультети, Народний комісаріат агітації і пропаганди

• Основні дати

лютий 1919 р., січень 1919 р серпень 1919 р, 1919-1920 рр. ,1920 р.

1. Якою була діяльність українських урядів в галузі освіти?
2. Якою була діяльність українських урядів в галузі мистецтва?
3. Якою було ставлення українських урядів до релігійного життя?

1. Якою була політика радянського уряду в галузі освіти?
2. Яким було ставлення радянської влади до діяльності культурно-освітніх громадських організацій?
3. Чому?

Після встановлення радянської влади почалися так звані соціалістичні перетворення в усіх сферах життя українського суспільства. Не обминули вони і культуру. Правлячий режим добре розумів, що культура може стати важливим чинником у подальшій політичній боротьбі. Радянське керівництво вважало за доцільне поширювати здобутки загальнолюдської культури, але надавало їм ідеологічного забарвлення.

У 1919 р. на значній частині українських земель було встановлено радянську владу. Освітню справу очолив Народний комісаріат освіти. Основна його діяльність була направлена на перетворення шкільних закладів різних типів, зокрема приватних гімназій та ліцеїв на стандартизовану державну установу з семирічним навчанням – «єдину трудову школу», яка мала поширення в радянській Росії. Навчання у такій школі проголошувалося в два ступені: перший – охоплював дітей віком з 8 до 13 років (чотири класи), другий – з 14 до 17 років (три класи). Особливий наголос робився на трудовому характері навчально-виховного процесу, поєднанні навчання з продуктивною працею. Після закінчення семирічки діти могли продовжити навчання у професійно-технічних школах і технікумах.

Звернімося до джерел З декларації Тимчасового робітничо-селянського уряду України «Про завдання Радянської влади в галузі освіти»26 січня 1919 р. ...Так как просвещение масс является одним из первых условий осознания этими массами своих классовых революционных задач, то Временное рабоче-крестьянское правительство уделит самое серьезное внимание организации школьного и внешкольного образования. Создание единой трудовой школы, открытие широкого доступа к университетам и специальному образованию рабочим и крестьянским массам, организация народных университетов – вот в существенных чертах педагогическая программа Временного правительства. Газ. Известия Временного рабоче-крестьянского правительства Украины. – 1919. - 26 січня. Хто автор документа? Чи можемо ми довіряти йому? В чому за текстом документа значення просвіти мас? Якими є основні заходи, плановані радянською владою? Як вони характеризують її політику? З постанови Народного Комісаріату освіти УСРР “Про середню школу”.1 лютого 1919 р. Народний комісаріат освіти України постановив: Все внутрішнє життя ... в рамках постанов центральної та місцевої влади середніх шкільних закладів усіх видів переходить до відання педагогічних рад, поповнених представниками від старших класів – учнів числом 1/3 (складу), педагогів, 2 представники від нижчих службовців ... Учням надається повне право утворювати різні учнівські організації ... Посади директорів, інспекторів, директрис, інспектрис та завідуючих касуються. Натомість встановлюються посади голови педагогічної ради, товариша голови та секретаря ... По всіх шкільних закладах касуються перехідні та випускні іспити. , Касується також видача атестацій. Замість атестацій видаються посвідчення про слухання курсу , школи. Вжиток бальної системи для оцінки знань та поводження учнів касується ... Курс восьмого класу вважати закінченим і випуск провести в найближчі дні, видавши учням посвідчення про прослухання курсу школи: сьомий клас в біжучому шкільному році вважати випускним. Касується обов'язкове навчання латинської мови ... Які основні заходи передбачені документом? Чи можемо ми вважати їх педагогічними? Чому вони пропонувались? До чого, на вашу думку могла привести їх послідовна реалізація? Поясніть.

Але через рік позиція Народного секретаріату освіти змінилася. Враховуючи матеріальну скруту більшості українських сімей, у забезпеченні навчання і виховання дітей, а також велику кількість безпритульних, освітянське керівництво запропонувало реорганізувати школу першого ступеня, поклавши в її основу дитячий будинок, в якому дитина перебувала не тільки під постійним контролем, а й підпадала під вплив виховної системи, основаної на комуністичній ідеології. Школу другого ступеня мали заступити професійно-технічні навчальні заклади, де підлітки залучалися до реального процесу виробництва і мали випускатися фахівцями з необхідних державі робітничих та селянських професій. Порівняно з 1917 р. кількість учнів у загальноосвітніх школах зросла з 1,7 до 2,25 млн чол. На кінець 1920 р. в Україні нараховувалося 21,9 тис. загальноосвітніх шкіл. Майже в половині шкіл навчання відбувалося українською мовою.

Звернімося до джерел Із декрету ВУЦВК про застосування в усіх установах української мови нарівні з великоруською (1920 р.) На всій території Української СРР, в усіх цивільних і військових установах повинна застосовуватись українська мова нарівні з великоруською. Ніяка перевага великоруській мові неприпустима. Всі установи, як цивільні, так і військові, зобов'язані приймати заяви та інші справи як на великоруській, так і на українській мовах, і за відмовлення або ухиляння від прийому винні притягатимуться за всією суворістю військово-революційних законів. 3 постанови РНК про українську мову в школах і радянських установах (1920 р.) Рада Народних Комісарів постановляє: Доручити Наркомосові терміново розробити план широкого розвитку виховних і освітніх закладів усіх ступенів і розрядів з українською мовою викладання. Негайно запровадити обов'язкове вивчення української мови в усіх учбово-виховних закладах з українською мовою викладання. Поставити в обов'язок Державному видавництву подбати про видання, за погодженням з Наркомосом, достатньої кількості підручників українською мовою, так само, як- і художньої літератури і всіх інших видань. Наркомпродові і Наркомзему свою популярну і пропагандистську літературу видавати переважно українською мовою. Поставити в обов'язок виконкомам мати в кожному губернському місті не менше однієї української газети. Наркомосові через його місцеві органи негайно ж організувати в усіх губернських і повітових містах вечірні школи для навчання української мови радянських службовців. Поставити в обов'язок усім радянським установам подбати про залучення співробітників, які знають українську мову і можуть нею задовольняти запити населення. Про що йдеться в документі? Чи передбачалося цими документами перетворення української мови не єдину державну? Поясніть свою думку спираючись на наданні історичні джерела? Якою , на ваш погляд, була мета цих постанов?

Значні зміни сталися з приходом до влади більшовиків і у вищій школі.

Звернімося до джерел Декрет РНК України «Про вступ у вищу школу» Двері вищої школи відкриті для всіх охочих отримати вищу освіту. Відповідно до цього: Під час вступу до вищої школи забороняється вимагати дипломи. Забороняється вимагати які б то не було посвідчення, окрім посвідчення особи і віку. У всі вищі школи приймаються особи незалежно від статі, що досягли 16 років. Голова Ради Народних Комісарів України Х.Раковський. Народний комісар Освіти В.Затонський. Якими є основні положення документа? Про які зміни у вищій освіти він свідчить? Якими мали бути, на вашу думку, наслідки таких змін для української культури?

У березні 1919 р. Народний комісаріат освіти УСРР розпочав демократизацію управління вищою освітою. Вона, в основному, зводилася до ліквідації автономії навчальних закладів та закріплення за ними комісарів. Водночас обмежувались повноваження вчених факультетських рад, вони почали формуватися наполовину із студентів. Окрім того, більшовики взяли курс на ліквідацію університетів як осередків буржуазних настроїв у суспільстві. На базі університетських факультетів започатковувалися інститути - галузеві навчальні заклади інститути народної освіти, які мали готувати вчителів для шкіл. Для підготовки селянської і робочої молоді до навчання у ВНЗ в 1920 р. були відкриті робітничі факультети (робфаки). Тільки у 1920 р. в Україні відкрилося 20 інститутів, 48 технікумів і близько сотні курсів педагогічного профілю. В кінці 1920 р. в Україні діяло 13 робфаків, 38 ВНЗ, в яких навчалося понад 57 тис. студентів і слухачів, що у декілька разів перевищувало дореволюційну кількість студентів. За цей рік було випущено тільки 3 тис. спеціалістів з вищою освітою.

Звернімося до джерел Декрет Ради Народних Комісарів УСРР «Про скасування плати за навчання в школах». 4 березня 1919 р. Плата за навчання в школах усіх типів скасовується незалежно від відомства, що в ньому вони перебувають. Для шкіл всіх типів, крім вищої, постанова ця набуває чинності з 1 вересня 1919 р. Для вищих шкіл – зі березня 1919 р. Про що йдеться в документі?Які можливості і кому надавала така політика радянської влади в галузі освіти?

Радянська влада, як і всі державні утворення, що діяли в Україні у 1918-1921 рр. прагнули використати у власних інтересах величезний потяг мас до культури. Ідеологізація культури почалася зі створення в лютому 1919 р. Народному комісаріату агітації і пропаганди в українському радянському уряді. Він почав регулярний випуск радянських періодичних видань. Газети і журнали видавалися російською і українською мовами. Сумарна кількість віддрукованої у 1920 р. пропагандистської продукції перевищила 18,5 млн. примірників. При цьому «буржуазні» газети закривалися.

Більшовики прагнули поставити «Просвіти» під свій контроль, перетворивши їх на знаряддя комуністичного виховання. Проте перебудувати діяльність «Просвіт» не вдалося і більшовики в 1921 р. пішли на їх знищення. Протягом громадянської війни більшовики створили свою систему культурно-просвітницьких закладів, яких до кінця 1920 р. налічувалося близько 15 тис. Це були: клуби, народні будинки, бібліотеки тощо . У липні 1920 р. було затверджене положення про хату-читальню як опорний пункт просвітньої роботи в селах.

У 1920 р. була створена республіканська комісія по боротьбі з неписьменністю, яку очолив голова ВУЦВК Г.Петровський. Разом з нею Народний комісаріат освіти дістав право залучати до навчання неписьменних на засадах трудової повинності всіх грамотних громадян, які звільнялися від воєнної мобілізації. У цей час в Україні діяло 7 тис. вечірніх шкіл і гуртків, де навчалося понад 200 тис. людей у віці від 8 до 50 років. Результати ліквідації неписьменності були підведені демографічним переписом 1920 р. Якщо до революції серед мешканців України грамотних нараховувалося 27,9%, то наприкінці 1920 р. – 51,9%.

Отже, в період визвольних змагань в Україні здійснювався активний процес формування національної системи освіти. Політика різних урядів сприяла розбудові цього процесу, але кожен з них намагався трансформувати в ньому свої ідеологічні принципи і підпорядковувати його власним інтересам.