Релігійне життя.

Плакат 1920 р.

Підчас війни та революції в архітектурі найбільшого поширення набуває західноєвропейський напрям конструктивізму.

Конструктивізм – стиль архітектури, що заснований на принципі функціоналізму – пристосування кожної частини своєму практичному призначенню, цілковитого усунення декоративних прикрас.

Конструктивізм широко користується залізобетонними конструкціями, склом та іншими сучасним на той час будівельними матеріалами, для будівлі архітектурних споруд, що мають елементарні геометричні форми, легкі широко закроєні перекриття, великі гладкі площі, терасові композиції тощо. До кращих будов конструктивного напряму належать електростанція в Києві, суконна фабрика в Кременчуці, будинки Дніпрельстану, будинок каси хворих у Львові й величезний комплекс будов «Держтресту» в Харкові.

1. Якими були основні напрями розвитку української церкви цього періоду?

Особливою сферою духовного життя була релігія. Під впливом розгортання боротьби за відродження української державності у суспільстві стало поширюватися прагнення до демократизації церковного життя і повернення до статусу автокефалії Української православної церкви.

Автокефальна церква (від грец. autos – сам і kephale – голова) – православна церква, яка має цілковиту самостійність у розв’язанні організаційних і культових питань.

Українське духовенство висловилося за незалежну православну церкву. Ще навесні 1917 р. цей рух очолив протоієрей Василь Липківський. Він заснував «Братство воскресіння», яке розгорнуло активну діяльність за створення Української автокефальної православної церкви (УАВПЦ). У березні 1917 р. було створено «Виконавчий комітет духовенства і мирян». Мета діяльності комітету – відокремлення українських єпархій від Російської православної церкви. Проте, усі ці події розвивалися на фоні політичної нестабільності та постійних змін державної влади. Зокрема, захоплення більшовиками Києва на початку 1918 р. обернулося для українського духовенства терором. Прихід до влади П.Скоропадського позначився пріоритетністю Московського патріархату.

Звернімося до джерел Із закону «Про тимчасовий державний устрій України» 29 квітня 1918 р. Про Віру Первенствуюча в Українській Державі є віра християнська, православна. Всі не належні до православної віри Громадяне Української Держави, а також всі мешканці на території України користуються кожний повсемістно свобідним відправленням їх віри і богослужіння Яким було ставлення Української держави до православ’я та до інших віросповідань? Поясніть свою думку спираючись на документ.

Утвердження при владі Директорії активізувало рух за автокефалію Української православної церкви, у травні 1920 р. на пленумі «Всеукраїнської православної церковної ради» вона була все ж таки проголошена. Але поразка УНР обернулася поверненням більшовицького режиму, який розпочав новий наступ на Українську автокефальну православну церкву (УАПЦ). Велика кількість священиків і віруючих зазнала страшних репресій. Проте у жовтні 1921 р. відбувся Всеукраїнський православний церковний собор, який обрав Василя Липківського першим епіскопом УАПЦ і митрополитом Київським і всія України.