В.Вернадський
А.Кримський
У березні 1917 р. М.Грушевський на засіданні Українського наукового товариства поставив питання про створення академії наук України. Згодом була сформована підготовча комісія, яка провела велику організаційну роботу.
24 листопада 1918 р. за часів Гетьманату відбулося урочисте відкриття Української академії наук. Вона мала три відділи: історико-філологічний, фізико-математичний і соціально-економічний. До структури відділень увійшло три інститути, 26 кафедр, 15 наукових комісій і комітетів. Першим президентом УАН став В.Вернадський.
Звернімося до джерел
![]()
|
Наприкінці 1920 р. в академії працювало понад 200 штатних наукових співробітників, окрім того велика кількість дослідників співпрацювала з головним науковим центром на громадських засадах.
Одним з провідних діячів Української академії наук був С.Єфремов.
Знайомимось ближче
Сергій Олександрович Єфремов (1876-1939) – громадський, політичний, державний, науковий діяч, публіцист, літературознавець. Політичну діяльність розпочав з студентських років. Один із засновників Української демократичної партії УДП (1904). Належав до ліберального крила українського руху, стояв на національно-культурницьких позиціях, виступав за поступовість і поміркованість політичної боротьби, з 1908 член керівництва ТУПу. Одним з ініціаторів і безпосередніх учасників утворення УЦР, заступник її голови, Генеральний секретар міжнаціональних справ у Генеральному Секретаріаті. Негативно поставився до Жовтневої революції, вбачав у ній небезпеку для українського руху, виступав за створення єдиного національного фронту. Засудив гетьманський переворот, відмовився від співробітництва з гетьманським урядом. В часи Директорії УНР відійшов від активної політичної діяльності. 1919 р. працював в Українській академії наук. 1922-1928 рр. – віце-президент ВУАН. У 20-ті рр. опублікував низку ґрунтовних наукових досліджень з історії літератури та літературознавства. Не приховував свого негативного ставлення до ідеології комуністичної партії, радянського ладу. 1929р. заарештований, у квітні 1930 р. засуджений у справі СВУ як один з керівників. Помер у тюрмі. Реабілітований 1989 р.
- Чого ви дізнались про життєвий шлях та політичні погляди С.Єфремова?
- В якій сфері науки він працював?
- Яка доля спіткала політика і вченого?
Після швидкоплинного «Ренесансу української культури» періоду Гетьманату знову для діячів науки, освіти та культури настали тяжкі часи. За часів Директорії академія наук переживала не найкращі часи, бо прихильність її лідерів до насильницької українізації, неприхована відраза до спадщини минулого породжували пропозиції особливо ревних «революціонерів» ліквідувати «буржуазні» гетьманські заклади, зокрема академію наук.
Звернімося до джерел
![]() |
- Які основні чинники обумовлювали розвиток культури періоду української революції та боротьби України за збереження державної незалежності?
- Яку культурно-освітню діяльність проводили громадські організації?
- Як розвивалась в цей період загальноосвітня школа?
- Як розвивалась національна наука?
- Почніть складати таблицю:
Основні напрями розвитку культури | Події і постаті культурного життя |
- Порівняйте політику УЦР, Гетьманату та Директорії в галузі освіти? Зробіть висновки
- Історик з діаспори О.Субтельний писав «…Так, за якихось кілька місяців Гетьманщина мала на своєму рахунку такі здобутки у царині культури, про які мріяли багато поколінь інтелігенції.» Чи погоджуєтесь ви з такою оцінкою? Чому?
- Історик І. Огієнко у книзі «Українська культура. Коротка історія культурного життя українського народа» (1918 р.) запитував: «Чи ми ж справді маємо право на вільне життя, чи ми маємо право на ту автономію, якої так настирливо домагаємось ось уже більше двох віків? Чи народ наш – окремий народ, чи він же має свою культуру,– культуру оригінальну, своєрідну? Чи в минулому єсть у його своя історія, своє життя? Чи справді нам потрібні окремі школи з нашою мовою, окремі університети, чи може це тільки наші вигадки, як про все це тепер кажуть несвідомі люди? Як би ви відповіли на запитання автора документа? Поясніть свою думку.