Повстанські рухи, поразка українського визвольного руху.
М. Фрунзе на танку, захопленому у врангелівців
- Як би ви характеризували соціально-політичне становище України на початку 20-х рр.?
- Поясніть.
- Яку позицію посідала влада?
- Які політичні сили їй протистояли?
- Коли і чому розпочався Другий зимовий по хід армії УНР? Чому він зазнав поразки?
Соціально-економічна криза, що охопила республіку на початку 20-х років склала серйозну небезпеку для більшовиків. Влада здійснила спробу розв’язати продовольче питання шляхом продрозкладки. Реквізиція хліба у селян здійснювалася із залученням військ. Але це був ризикований шлях, оскільки Червона армія складалася на 77% з селян. Окрім того, така політика ставила під сумнів усі попередні досягнення комуністів.
У відповідь на насильницькі методи з боку держави, селянство знову взялося за зброю. На території України розгорнулася активна партизанська боротьба селян, незадоволених радянською владою. На початку 1921 р. у складі повстанських загонів діяло близько 40 тис. чол. У лютому того ж року в Україні було зафіксовано 118 повстань. Повстанським рухом були охоплені райони Поділля, Київщини, Катеринославщини та Полтавщини. Проти «воєнного комунізму» виступили і робітники. На підприємствах Харкова, Києва, Одеси й інших міст спалахнули страйки, де поряд з економічними гаслами були й політичні - антибільшовицького спрямування. На Півдні та частині Лівобережжя повстанці діяли під анархо-комуністичними гаслами, закликаючи населення підтримувати ради, але без більшовиків. На решті української території боротьба розгорталася під націоналістичними прапорами.
Водночас за роки революції та громадянської війни склалися групи декласованих елементів міста і села, які були розбещені політичною нестабільністю і збройна боротьба, проти будь якої влади, стала для них формою існування. Подальше відкрите протистояння в Україні все більше набирало характеру взаємознищення. Після підписання Ризького миру війська УНР, які опинились на території Польщі, за наказом Ю.Пілсудського були інтерновані у спеціальні табори. Але українські вояки не впали у відчай, вони таємно від польської влади створювали загони добровольців, які складали Повстанську армію. Вони сподівалися приєднати до неї всі антирадянські сили в Україні.
У жовтні 1921 р. керівництво Повстанської армії розробило план допомоги партизанському рухові в Україні. Так визріла ідея проведення Другого зимового походу, стратегічним завданням якого було підняття всенародного повстання і повалення більшовицького режиму в Україні.
Другий зимовий похід розпочався в листопаді 1921 р. Загони Повстанської армії перейшли польсько-український кордон і пройшлися з боями по більшовицьких тилах. Але очікуваного результату ця акція не дала. Українське селянство було втомлене нескінченною боротьбою з різними політичними режимами і виявилося нездатним до організованої довготривалої боротьби. Сама ж Повстанська армія поступалася радянським військам чисельністю, озброєнням і технічним забезпеченням. Наприкінці листопада загони повстанців були розбиті більшовиками на Житомирщині і тільки невеличкому загону на чолі з Ю.Тютюником пощастило прорватися на територію Польщі. Українські вояки намагалися організувати нові рейди в Україну, але після протесту радянського уряду польське керівництво наказало повстанцям згорнути подібні акції.
