Знайомимось ближче
Данило Ількович Терпило, відомий як отаман Зелений, народився у селянській родині у с.Трипіллі на Київщині. Закінчив двокласне училище. Вчителював. У період революції 1905-1907 рр. став членом гуртка соціалістів-революціонерів, а згодом і очолив його. Був заарештований і засланий. У 1914-1917 рр. – перебував у діючій армії на Західному фронті. У 1918 р. повернувся в Україну. В період УЦР – активний пропагандист і організатор самостійної української армії. За часів Гетьманата стає вождем селянського повстання у Трипільському та Канівському повітах Київської губ. У листопаді 1918 р. очолив сформовану у Трипіллі Дніпровську дивізію (2,5 тис. осіб) і підтримав антигетьманське повстання на чолі з Директорією УНР. Разом із загонами С.Петлюри та січових стрільців у грудні 1918 р. оволодіває Києвом. Маючи хист доброго організатора і талант оратора, отаман Зелений фактично став главою “Придніпровської республіки” під контролем якої були Київський, Сквирський, Таращанський, Васильківський та інші повіти, а згодом і частина Полтавщини. Конфлікт з С.Петлюрою призвів до того, що отаман у січні 1919 р. переходить на бік більшовиків на умовах збереження самостійності частин, які перебували під його командуванням. Допоміг більшовикам оволодіти Києвом. Після вимоги останніх реформувати свою дивізію за зразком радянських частин повертається у район Трипілля і оголошує себе "незалежним більшовиком". На початку квітня 1919 р., підтримуючи невдоволення селянства більшовицької політикою, розпочав бої з регулярними частинами Червоної армії. Його повстанські сили на цей час налічували 12 тис чол., мали 6 гармат і 35 кулеметів. Вперше саме ним було висунуте гасло: “Ради без комуністів”. Він оголосив свої частини армією незалежної Радянської України. Планував взяти в облогу Київ. Але об’єднатися з силами отамана Григор’єва відмовився. Проти повстанців було кинуто регулярні червоноармійські частини чисельністю в 21 тис. чол. У запеклих боях 11- 15 травня 1919 р. загони “батька” зазнали поразки і відступили на лівий берег Дніпра. Остаточно загони отамана були знищені в серпні 1919 р. В одному з боїв у районі Канева батька-отамана було смертельно поранено. Похований у Трипіллі.
- На прикладі біографії отамана Зеленого поясніть, що таке отаманщина.
- Яку політику проводили отамани? Як це відбивалось на житті населення?
В атмосфері наростаючої анархії великих масштабів набули масові погроми, спрямовані, насамперед, проти єврейського населення. Вони спричинилися в силу багатьох суспільно-психологічних факторів. Це і юдофобські традиції, які залишилися ще з часів царату і значний відсоток євреїв серед більшовицького керівництва, що підігрівало анти єврейські настрої. Не останню роль у погромах відігравала неконтрольована отаманщина.
С.Петлюра, намагаючись вплинути на погромників, наказав розстріляти кількох отаманів за вчинені ними вбивства. Лідери Директорії розуміли, що припинити цей процес можливо тільки шляхом жорстокого насильства. Вони навіть заручились підтримкою Трудового конгресу України, закріпивши за собою право на диктаторські повноваження. Але скористатись цим правом так і не наважились. Як зазначав міністр закордонних справ УНР Арнольд Марголін, Директорія «виявила свою неспроможність припинити жахливе насильство і вбивства, що відбуваються у Проскурові, Ананьєві та інших містах».