Руйнація звичайного повсякденного способу життя і настрої населення в умовах загострення політичного протистояння
- Чого очікувала від революції пересічна людина?
- Що розумів Д.Дорошенко під „поглибленням революції”?
- Як змінювалось ставлення населення до демократії, законності до людського життя та ін.?
Загострення політичної ситуації в українських землях в осені 1917 р. руйнувало звичайний повсякденний спосіб життя населення. Пересічна людина чекала від революції покращення власного життя. Селяни вимагали землі, солдати – припинення війни. Мешканці міст відчували нестачу продовольства, страждали від спекуляції та постійного зростання сил. Проте, Тимчасовий уряд та Центральна Рада зволікали з вирішенням питань, що торкались інтересів більшості населення.
Тогочасна Україна страшно страждала від погромів та бешкетувань, що чинилися солдатами з фронту, які, за свідченнями сучасників, « часто перетворювалися в орди насильників та грабіжників.» В умовах загального безладу Центральна Рада була не спроможна забезпечити правопорядок і мешканці Києва та інших великих міст змушені були це робити самостійно. В домах обирались будинкові комітети, які віднайшовши зброю, організовували самооборону, створювали будинкові військові дружини. Часто люди, які ніколи у своєму житті не тримали в руках зброю, змушені були чистити і лагодити рушниці і обговорювати стратегічні методи захисту будинків і садиб від нападу грабіжників.
Такою ситуацією вміло користувалися більшовики, які закликали селян, робітників і солдатів до самостійного вирішення власних проблем. Під впливом їх агітації маси солдат, які тікали з фронту, повертаючись у рідні села зі зброєю, допомагали своїм землякам грабувати поміщицькі маєтки та захоплювати землю. Більшовики озброювали робітників і створювали бойові загони для захоплення влади у промислових центрах України.
Частина революційно налаштованої української інтелігенції сподівалася, що поглиблення революції врешті решт призведе до здобуття незалежності. Проте, анархія і хаос зовсім по-іншому впливали на життя населення. Український історик Д.Дорошенко, який працював в той час губернським комісаром Тимчасового уряду, а потім Центральної Ради у Чернігівський губернії – описував такий приклад: «Коли місяця два тому стали отримувати з різних кінців Чернігівської губернії телеграми про підпалення маєтків, про знищення вінокуренних заводів, господарчого інвентарю, вбивствах та ін. … П.Савич невідмінно посміхався і говорив: „Поглиблення революції!” І ось одного разу отримали телеграму про вбивство з метою грабування його татка та матері. Бідний Савич спробував поглиблення революції на самому собі.»
