Зміни в економічному та соціальному становищі населення
- Охарактеризуйте економічне та соціальне становище населення в липні - жовтні 1917 р.
- Які процеси відбувалися в армії в містах та на селі?
- До яких наслідків ці явища могли привести?
- Поясніть
Економічне і соціальне становище населення українських земель було тяжким. Фактично влада Центральної Ради й Генерального секретаріату не розповсюджувалась за межі Києва. Параліч охопив сферу промислового виробництва. Податки не сплачувалися. Буржуазія вдалася до саботажу, зупиняючи фабрики і заводи, викидаючи на вулицю десятки тисяч робітників. На початку осені у Донбасі не працювало 200 шахт. Ціни на товари першого вжитку безперервно зростали. Продовольчих запасів було мало. Тимчасовий уряд, як зазначав В.Винниченко, «вигрібав усе, що міг з України й тим обмежувалась його продовольча політика.» Примара голоду насувалася на міста і робочі селища.
Це призводило до загострення соціальних конфліктів. Страйки робітників фактично не припинялися, переходячи з однієї галузі виробництва на іншу. Інколи вони супроводжувалися встановленням робочого контролю над підприємством, вигнанням адміністрації, повною дезорганізацією виробного процесу. У липні-жовтні 1917 г. у Україні відбулося 188 страйків.
Селяни теж були змучені війною, економічними негараздами, роздратовані діями втікачів з армії, страждали від малоземелля та зростання цін на промислові товари. Частина з них у відчаї вдавались до алкоголю, шукаючи в ньому забуття й розваг. По всіх селах розплодились у величезній кількості саморобні ґуральні, що виробляли «самогонку». Сотні тисяч пудів дорогого хлібу без жалю перероблялись на спиртні напої. Почастішали випадки погромів поміщицьких садиб і насильства над їх власниками. Поміщики з своїми сім'ям тікали у міста.
Звернімося до джерел
![]() |
Поширювалася анархія в армії. Цілі загони озброєних кулеметами, рушницями, іноді з гарматами покидали фронт. Як писав В.Винниченко: «Вимучені й розлючені своїми стражданнями в пеклі побоїща, вони страшною темною силою йшли на країну, забивали всі залізниці, додавали ще безладдя й часто виливали на невинних свою лють і відчай….». По дорозі військо палило міста, грабувало населення. Найважчим було становище територій, які прилягали безпосередньо до фронту. Це Волинь та Поділля. У Києві готувалися до самооборони проти лавини втікачів. Всі спроби піднести військовий дух, переконати вояків у необхідності продовжувати війну були марними. В армії розповсюджувалася більшовицька агітація. Військові комітети, один за одним ухвалювали резолюції, в яких вимагали від Тимчасового уряду припинити війну.
Політична та економічна криза призвела до зростання серед робітників популярності максималістських гасел більшовиків. Чисельність більшовиків в Україні швидко зросла (з 2 тис. осіб у лютому до 33 тис. – у середині липня 1917 р.) Після липневих подій 6-й з’їзд РСДРП(б) взяв курс на підготовку збройного повстання з метою захоплення влади. На цьому з’їзді були представлені більшовицькі організації робітників Києва, Харкова, Донбасу. Соціальна напруга зростала.