Зруйноване західноукраїнське село. 1915 р.

  1. В якому становищі опинилося сім’ї селян?
  2. Яке їхнє майбутнє?

 

Мирне населення ставало жертвами репресій як з боку Австро-Угорської, так і Російської влади.

Звернімося до джерел Із спогадів в’язня, заарештованого австрійською поліцією за звинуваченням у шпигунстві на користь Росії «…31 серпня 1914 р. у 3 годині ранку, не давши навіть чаю, погнали в’язнів у тюремний двір. Тут протримали до 9 години ранку. Після цього повели всіх, близько 1600 чоловік, по вул. Казимирівській і вул. Городецькій до головного палацу. Протягом декількох кілометрів озвірілий натовп львівських «патріотів» з євреїв і поляків бив нас, особливо священиків, палицями, кілками, в нас кидали каміння і гній, плювали в обличчя. З вікон кидали горщики з-під квітів. Одному з арештованих такий горщик проломив череп, і він помер тут же на вулиці. Перед вокзалом ми чекали до 2 години. Виявляється, поліцейські навмисно тримали нас близько п’яти годин на вулиці, щоб дати юрбі можливість «проявити почуття» до нас, «зрадників». Які думки, почуття викликає документ? Чому населення так поставилось до в’язнів?

Нерідко репресії проти цивільного населення набували характеру розправи на національному ґрунті. Особливою жорстокістю відзначались угорські військові частини. Так, у Перемишлі мадярські солдати закололи на вулиці 40 арештованих українських інтелігентів та селян. Всього у Закарпатті до в’язниць потрапило до 800 осіб.

Звернімося до джерел Я.Гашек про знущання над українським населенням «… На пероні стояла група арештованих русинів, оточена угорськими жандармами. Тут були кілька попів, учителів, селян… Руки їм скрутили мотузком і пов’язали парами…Трохи далі бавився мадярський жандарм. Він прив’язав священикові до лівої руки шнур і примушував нещасного танцювати чардаш, загрожуючи прикладом, причому так шарпав, що піп заривався носом у землю. Він не міг звестися, бо мав зв’язані за спиною руки, і робив розпачливі спроби якось підвестись з землі… Жандарм реготав… Коли священик нарешті підводивсь, він шарпав за мотузку, і бідолаха знову орав носом землю…» Які думки, почуття викликає документ? Чому по відношенню до українців виявлялась така жорстокість?

Жертвами російської колоніальної політики стали не тільки українці, а й польське та єврейське населення. Їх, як і українство, трактували представники російської військової адміністрації в особі генерала М.Янушкевича, потенційними австрійськими або німецькими шпигунами.

Нарівні з українськими були закриті єврейські та польські громадські організації. 27 вересня 1914 р. у єврейському кварталі Львова було організовано чорносотенцями єврейський погром.

Таким чином війна призвела до глибокої економічної та політичної кризи в українських землях Російської імперії. Спустошеними були й західноукраїнські землі. Військові негаразди, економічні труднощі і масове зубожіння народу, призвели до знецінення людського життя, соціальної напруги в суспільстві, а потім і до нового піднесення революційного та національно-визвольного руху.

  1. У В чому проявилась економічна та політична криза в українських землях під час війни?
  2. Завершіть наведені речення:
    а) Протягом війни театром військових дій була Галичина та західні повіти Волинської і Подільської губерній, населення яких зазнало страшних збитків, руйнувань та спустошень, спричинених як …., так і…. ….:
    б) … призвели до знецінення людського життя, соціальної напруги в суспільстві, а потім і до нового піднесення революційного та національно-визвольного руху.
  3. Як змінювалося ставлення українського населення до війни?
  4. Чому представники української інтелігенції брали участь у громадській діяльності з допомоги жертвам війни? Яким чином це характеризує український народ, тогочасне суспільство в цілому?
  5. Які процеси характеризували розвиток національного українського руху у 1915-1916 рр.?
  6. Проаналізуйте основні події та процеси в соціальному, економічному і політичному житті населення українських земель підчас війни та доведіть, що становище в українських землях на той час можна характеризувати як суспільну кризу.
  7. Об’єднайтеся в групи та складіть усне есе на тему « Моє ставлення до війни та майбутнього України» від імені : солдата на фронті підчас окопної війни; солдату, що покинув фронт і повернувся до дому у рідне село, жінки, яка живе в селі або у місті й працює на заводі, студента, школяра. Представте позицію групи в загальному колі. Спробуйте виробити спільну позицію.
  8. Уявіть собі, що ви один з лідерів організації національного українського руху ( на початку 1917 року): які цілі і завдання ви би висунули перед її членами. Напишіть коротке есе, відбиваюче вашу позицію.
  9. Чи погоджуєтесь ви з висновком сучасного історика України В. Сарбея, що «… війна, що справила глибокий вплив на українське суспільство та колоніальна політика, яку проводили обидві воюючі сторони щодо свого і чужого цивільного населення, сприяли активізації національно-визвольного руху.» Підтвердіть свою думку фактами.
  10. Один з теоретиків комуністичного руху К.Маркс називав війну “пришвидшувачем революції”. Чи погоджуєтесь ви з такою оцінкою війни? Доведіть свою думку, використовуючи факти з української історії періоду Першої світової війни. Які ще оцінки, визначення ви би дали цьому періоду? Поясніть їх.
  11. Складіть розгорнутий план реферату: “Еволюція поглядів лідерів національного українського руху в період Першої світової війни”. Коротко обґрунтуйте логіку та зміст кожного з пунктів плану