Січові стрільці в боях під Галичем. 1914 р.

Під час бойових дій 1914 року січові стрільці проявили себе добре підготовленими та надійними вояками в австро-угорських збройних формуваннях. Попередні плани австрійського командування – використовувати легіонерів як витратний матеріал з тим щоб поступово його позбутися у боях з противником – були змінені: січовикам почали доручати важливі ділянки фронту. Так, австрійське командування доручило українським січовим стрільцям оборону Ужоцького перевалу, який вони мужньо захищали з 25 по 28 вересня. Це було перше бойове хрещення січовиків, і вони витримали його з честю, не пропустивши ворога.

Бойовий шлях легіону українських січових стрільців (1914-1917 рр.)

Відступаючи, австро-угорська влада розгорнула масштабні репресії проти українського населення, вважаючи, що причиною поразки була зрада українців, які нібито таємно допомагали росіянам. Наприклад, місцева влада Закарпаття повідомляла у Будапешт: «В українському народі помітні симпатії до росіян всюди проявляються, на їх прихід сподіваються». Тисячі людей за звинуваченням у зраді були відправлені в спеціальні табори в Австрії. Особливо відзначився жорстоким режимом табір Талергоф у Штірії, який називали «українською Голгофою», де лише від тифу загинуло понад 1 тис. осіб. Всього під час репресій було страчено майже 36 тис. українців.

У листопаді 1914 р. австро-угорські і російські війська після виснажливих боїв перейшли до оборони і до кінця року активних дій не вели.