Одесити протестують проти царського маніфесту від 17 жовтня. 1905 р.

Почали готуватись до виборів і меншовики та есери. Більшовики ж закликали до бойкоту виборів й переростання страйків робітників у збройні повстання з метою захоплення влади й встановлення «диктатури пролетаріату», а фактично необмеженої влади власної партії.
Частина великих поміщиків, підприємців, чиновних, поліцейських чинів та інших монархічно налаштованих представників різних верств населення вважали маніфест проявом слабкості царської влади і вимагали його негайної відміни та придушення революції силовими методами. За підтримки уряду з прибічників монархії створювалися політичні організації «Союз русского народа», «Союз Архангела Гавриила», «Русская монархическая партия» та ін., які організовували формування «чорні сотні» для фізичної розправи з учасниками протестних виступів та «інородцями». Чорносотенці звинуватили євреїв у заворушеннях в державі і розпочали єврейські погроми, які прокотилися в Одесі, Катеринославі, Харкові, Миколаєві містах Донбасу. Тільки у Києві під час погрому загинуло 23 особи, а 223 отримали поранення.
Порівняно із загальноросійськими партіями вплив і чисельність українських політичних організацій восени 1905 року були набагато меншими. Наприкінці 1905 року РУП змінила назву на УСДРП і посилювала своє співробітництво с РСДРП, яке завершилося її приєднанням на правах окремої національної організації. УДП і УРП об’єдналися в одну партію – Українську демократично-радикальну партію (УДРП), що вимагала культурно-національної автономії і стояла на позиціях дуже близьких до партії кадетів, з якими співпрацювала. На самостійницьких позиціях залишалася УНП, закликаючи всі партії до створення міжпартійного блоку для посилення національного характеру революції.

• У чому полягали особливості виступів населення Наддніпрянщини у жовтні – грудні 1905 р.?
• Які політичні сили брали участь в їх організації?

У листопаді 1905 р. у Севастополі сталося нове повстання моряків Чорноморського флоту на крейсері «Очаків», яке підтримали ще 12 кораблів. Очолив його лейтенант П.Шмідт, який у телеграмі Миколі ІІ писав: «Царю, Чорноморський флот вийшов з підпорядкування твоїм безвідповідальним міністрам, відрізав Кримський півострів, оголошує федеративну республіку Кримського півострова, вимагає повної амністії політичним в’язням і якнайшвидшого скликання Установчих зборів». Після 13-годинного бою з відданими царизму військами повстанці зазнали поразки. П.Шмідт та його поплічник були арештовані і за вироком військового трибуналу страчені.
18 листопада того ж року у Києві повстали 800 солдатів саперної бригади на чолі з підпоручиком Б.Жаданівським. Солдати, об’єднавшись з робітниками Південноросійського заводу, вирушили до казарм Азовського полку. Після короткого бою повстанців з вірними владі військами повстання було придушене. 23 листопада відбувся виступ солдатів Харківського гарнізону та робітників, в якому взяли участь близько 15 тис. осіб.