Зі спогадів Володимира Хільчевського

Проаналізуйте історичне джерело та дайте йому оцінку

Порівняйте становище селян в радянській Україні за доби непу та першої п’ятирічки

Завдання 10 спрямоване на роботу з історичним джерелом. Це відкрите завдання, яке передбачає складання розгорнутої письмової відповіді:

1) визначте, ким був автор документа; узагальніть, про що йдеться в документі, з’ясуйте, коли відбулися описані в ньому події;

2) визначте, як автор розповіді ставиться до описуваних подій або історичних діячів; поміркуйте, навіщо автор документа свідчить про події; з’ясуйте (сформулюйте) значення подій та явищ, про які йдеться в джерелі;

3) поміркуйте, у чому цінність джерела, стисло викладіть своє ставлення до описаних подій або діячів

«Могутній вал радянських армій Центрального, Воронезького та Степового фронтів, набравши розгону на курських і бєлгородських полях, покотився до Дніпра, вздовж якого проходив гітлерівський “Східний вал”. Фюрер на весь світ заявив, що на Дніпрі… “буде боро- тися, якщо треба, сім років”...

На територіях щойно визволених Сумської та Чернігівської облас- тей відразу ж почалася мобілізація, і невдовзі слідом за передовими військовими частинами потяглися колони новобранців. Серед них були такі, що вже служили в армії, однак за якихось обставин (полон, оточення) відбилися від своїх частин, але більшість – 18–19-річні юнаки. Обдерті, обшарпані, – за два роки окупації обно- силися, – з “сидорами” за плечима йшли і йшли нескінченним пото- ком. В одній із таких колон крокував і я – хлопчина вісімнадцяти з половиною років…

У тилу дивізії в Черненському лісі (пішов під води Київського моря) формувалися підрозділи, які ночами переправлялися на плац-

Âàð³àíò 10

дарми. Дійшла черга й до того підрозділу, у якому був я. Удень нас вишикували для складання присяги, а потім відбувся мітинг. Про- мовці закликали виконати свій обов’язок перед Батьківщиною, докласти зусиль для розгрому ненависного ворога. Однак фраза: “На лівому березі для вас землі немає. Хочете вижити – тримай- теся за правий”, – вразила неприємно... Атаки, контратаки зміню- валися довгим нудотно-бездіяльним сидінням в окопах, коли ні вилізти, ні розім’ятись, а потім знову атаки, контратаки...

...Звідки мені було знати, що вже десь таємно з Букринського на Лютізький плацдарм перекидається потужна танкова армія гене- рала Рибалка... Згодом я почав це розуміти, став, як мені здавало- ся, заправським солдатом, але тоді гадав, що саме на мені й на тих сіромах-воїнах, які сиділи в окопах на схилі висоти, лежить уся відповідальність за долю Батьківщини... Пішли дощі. Дно око- пів і траншей, нічим не захищених зверху, розкисло. Під ногами хлюпало, все промокло наскрізь, глинясте місиво доходило вище щиколоток, навіть плащ-палатки, що були лише в декого зі ста- рих солдатів, уже не затримували води, одяг став важким, холод- ним. Особливо тяжко було пораненим. Вивезти вдень їх було неможливо – схили добре прострілювались. І, чекаючи ночі, поране- ні лежали в багні в траншеях. Через них переступали, було, що й наступали...

1 листопада розпочався наступ на Київ з Букринського плацдарму. Німці почали перекидати туди війська, послабивши Лютізький. А 3 листопада загриміла потужна канонада, розпочався наступ з нашого, Лютізького, плацдарму, який… завершився звільненням Києва.

Важко уявити, що відбувалося на плацдармі протягом 40 днів з дня висадки на правий берег перших бійців до початку загального наступу. Газета “Правда” 22 вересня 1983 р., відзначаючи 40-річчя визволення Києва, писала, що село Ясногородка протягом 35 днів переходило з рук у руки 27 разів. 27! Це в декілька разів більше, ніж славнозвісний Мамаїв курган. Лягло в Ясногородці людей муштро- ваних немало, а ще більше, мабуть, немуштрованих, таких, як я, що перед тим, як потрапити в окоп, навіть жодного разу не вистрілили з бойової гвинтівки, не кинули бойової гранати...»

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНА ПІДСУМКОВА АТЕСТАЦІЯ