Зі спогадів Андрія Григорія Труха

Проаналізуйте історичне джерело та дайте йому оцінку

Порівняйте явища та процеси, характерні для суспільно-політично- го життя УРСР за доби десталінізації (1956–1965) та застою (1965– 1985).

Завдання 10 спрямоване на роботу з історичним джерелом. Це від- крите завдання, яке передбачає складання розгорнутої письмової відповіді:

1) визначте, ким був автор документа; узагальніть, про що йдеться в документі, з’ясуйте, коли відбулися описані в ньому події;

2) визначте, як автор розповіді ставиться до описуваних подій або історичних діячів; поміркуйте, навіщо автор документа свідчить про події; з’ясуйте (сформулюйте) значення подій та явищ, про які йдеться в джерелі;

3) поміркуйте, у чому цінність джерела, стисло викладіть своє ставлення до описаних подій або діячів

«Коли... проголосила Австрія війну Сербії, а з тим і загальну мобілі- зацію, я не думав, що незабаром і я стоятиму у військових рядах. Та як із мого села Гірного відійшли чоловіки й юнаки на війну й наше село опустіло, я став почувати себе так самітньо й ніяково, що не втерпів і одного дня вибрався до Стрия, щоб вступити добро- вольцем до австрійської армії. Як я став просити австрійського старшину, що коло нього збиралися покликані вояки, щоб він спо- внив бажання хороброго Гриця, то він тільки сказав мені: “Ой не ходи, Грицю, на ту зарваницю!” – і я, не покушавши навіть військо- вого “цвібаку”, вернувся додому – опихати кашу з молоком... І хто зна, доки я був би забавлявся в “кашоїда”, якщо б у Львові не розпо- чала своєї діяльності Головна Українська Рада й Бойова Управа.

На їхній спільний маніфест, щоб українська молодь голосилася під жовто-блакитний прапор Українського Січового Стрілецтва для

Âàð³àíò 9

збройної розправи з москалями, відгукнулась не тільки молодь, а й усе українське національно свідоме громадянство Галичини. Спра- вою організації Українського Легіону захопилось не тільки юна- цтво, але й старше громадянство, ввесь народ, без різниці стану й політичних переконань. На вдержання добровольців посипались із усіх сторін щедрі жертви. Посилали поодиноко й громадно, навіть цілі села.

Наприклад, Гаї коло Львова харчували даром увесь місяць цілу сотню УСС. За місяць серпень український народ, здебільш малозе- мельний, селянський, склав кілька тисяч корон грішми, дорогоцін- ностями й натураліями. Жертви складали всі: багаті й убогі, про- фесіоналісти, робітники й селяни. Навіть австрійські вояки, укра- їнці, що стояли вже під крісом (рушницею), посилали свої дрібні лепти.

Для приймання добровольців покликано повітові й громадські комі- тети. Добровольці прибували просто до Львова або до своїх пові- тових міст. Молодь Галичини заворушилась і масами плила в ряди українського війська, захоплена довго не чуваним гаслом: “Війна за волю України!”.

Хоч до УСС могли вступати самі юнаки, нижче 21 літ, що не були покликані до австрійського війська, або такі, що були колись звіль- нені від військової фронтової служби, все-таки на поклик україн- ського національного проводу зголосилося понад 20 000 національно свідомого українського квіту, що хотів здобути рідній українській нації кращу долю. Перед у цім воєннім ділі провадив Львів. Там, як це годилось українській столиці, найкраще поступала організація УСС... Коли на поклик Головної Української Ради й Бойової Управи почали діяти по повітах Повітові Ради, до мене одного пополудня прибули зо Стрия... із зазивом, щоб і я для загального добра україн- ської нації вступив до Українських Січових Стрільців. Це було для мене таке самозрозуміле, що вже наступного дня я вибрався до Стрия, щоб станути в ряди УСС. Мав я тоді вже скінчених 20 років.

У Стрию незабаром зароїлось від “добровольців”, як тоді називали УСС. Збірною станицею стала для нас бурса Педагогічного Товари- ства на передмістю на Ланах. У тій бурсі я мешкав якийсь час, як ходив у Стрию до школи. Тепер вона стала нашим стрілецьким табором. Там ми збиралися і харчувались, а на військові вправи виходили за місто. Ночували стрільці, де хто міг, а вранці збира- лись на площі бурси. Я ночував у свого шкільного товариша.

Патріотичні й трудолюбні стрийські пані натрудились багато, щоб нагодувати те своє рідне військо... Розуміється, що ми не мали ще тоді ні уніформів, ні зброї. Я ходив на вправи в сокільськім одно- строю, що його я роздобув від знайомого члена стрийського “Соко- ла”.

Хоч ми тоді були ще мало подібні до дійсних вояків, та все-таки не без враження й захоплення відбувались наші походи через місто з бадьорою піснею на устах... По Стрию розходився гомін першої стрілецької пісні: “Ой у лузі червона калина похилилася...”»

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНА ПІДСУМКОВА АТЕСТАЦІЯ