Проаналізуйте історичне джерело та дайте йому оцінку

О. Гольденвейзер «З київських спогадів»

«То була початкова епоха більшовизму, коли Рада народних комі- сарів щодня ухвалювала декрети, які мали засвідчувати втілення тих або інших “завоювань революції”, – скасування права власнос- ті, націоналізацію, проголошення різних прав і привілеїв пролета- ріату. Українці не могли аж надто відставати в цьому революцій- ному завзятті; тому в четвертому Універсалі сформульовано пункт про соціалізацію землі, робітничий нагляд за виробництвом тощо. Загалом позицію українських владних партій визначало те, що вони по суті аж ніяк не правіші за більшовиків: ті за негайний мир, і ці за негайний мир; ті за безпосередній перехід до соціалізму, і ці так само; у тих влада в руках рад, а в цих – у руках Цен- тральної Ради, яка так само є представництвом пролетаріату й найбіднішого селянства. Однак, незважаючи на всі старання укра- їнців довести, що вони – ті самі більшовики, це змагання “хто лівіший” закінчилось не на їхню користь...

26 січня… Київ захопив радянський загін Муравйова. Бомбардуван- ня міста тривало цілих 11 днів – від 15 до 26 січня. Більшовицькі батареї були розташовані на лівому березі Дніпра, у районі Дарни- ці. Звідти перелітним вогнем обстрілювали місто. Кидали на нас через раз тридюймівки й шестидюймівки... Жертв серед киян було порівняно небагато; проте руйнування були жахливі. Думаю, що не менше половини будинків у місті зазнали пошкоджень від снарядів. Спалахували пожежі, і це справляло моторошне враження.

Легко уявити собі стан киян у ті дні. Переживши згодом ще з десяток переворотів, евакуацій, погромів, мешканці Києва з непід- робним жахом згадують про ці одинадцять днів бомбардування. Майже весь час населення провело в підвалах, у холоді й темряві. Магазини й базари, цілком зрозуміло, були закриті; тому доводи- лося харчуватися випадковими залишками, адже запасів тоді ще ніхто не робив.

26 січня зранку до міста ввійшли більшовики. Вони пробули в Києві того разу лише три тижні, і той перший прояв більшовизму не був позбавлений яскравих вражень і своєрідної демонічної сили. Рада, залишивши Київ, розташувалася в Житомирі; про її переговори з німцями нічого ще не знали. Проте вже в наступні дні після одер-

жання першої телеграми про Брестський мир містом розходилися чутки про німецький наступ на Україну. Незабаром стала поміт- ною зніяковілість і в самих більшовиків. А ще за пару днів одна з місцевих газет насмілилася передрукувати наказ одного німецько- го генерала, у якому повідомлялося, що німецька армія, на прохання представників дружнього українського народу, рушила звільняти Україну з-під влади більшовиків.

Наступ німців розгортався з фантастичною швидкістю. Жодного опору їм не чинили. За якихось 7 днів після підписання миру вони були вже в Києві... Наступного ранку, після втечі Євгенії Бош та інших комісарів, до міста ввійшли незначні українські частини на чолі з Петлюрою. Німці з галантності надали їм честь увійти першими. До обіду в місті стало відомо, що на вокзалі німці.

...Цікавість брала гору, і кияни юрбами потяглися на вокзал, щоб подивитися на заморських гостей... Вигляд вони мали обвітрений, зморений і виснажений. Одягнені в суцільний сірий колір, із сірими заплічниками, біля сірих візків і кухонь, німецькі полки справляли враження якогось каравану подорожніх.

Утім, наступного дня на Софійському майдані німецьке команду- вання влаштувало доволі імпозантний парад, який, за словами присутніх, уже більшою мірою відповідав нашим уявленням про німецьку армію.

Потім почалося те, що один німецький солдат визначив словами “Ми наведемо лад”. Було видрукувано прекрасний план міста німецькою мовою. На всіх перехрестях встановлено дощечки з німецькими написами. Спеціальні стрілки вказували, як куди про- йти, і одразу було зазначено, скільки хвилин на це потрібно. Все місто, наче павутинням, обплутали телеграфними й телефонни- ми дротами...»

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНА ПІДСУМКОВА АТЕСТАЦІЯ