Гіпотонія й атонія матки

Кровотеча в перші 2 год після поло­гів найчастіше зумовлена гіпотонією або атонією матки (зниженням тонусу мат­ки або повною втратою міометрієм здат­ності скорочуватись).

Етіологія. Чинниками ризику гіпо-або атонії матки можуть бути: стрімкі або тривалі пологи, стимулювання по­логів окситоцином або простагландина­ми, перерозтягнення матки внаслідок ба­гатоводдя, багатоплідної вагітності, мак-росомії плода, міома матки, розтягнен­ня матки згустками крові, знеболюван­ня (анестезія та анальгезія) , хоріоамніоніт під час пологів, гіпотонія матки про­тягом попередніх пологів, емболія нав-колоплодовими водами, застосування магнію сульфату під час пологів.

Клініка і діагностика. У випадку гі­потонії матки знижується тонус міомет-рія: матка під час пальпації м`яка, по­датлива, її шийка зяє. Атонічна крово­теча з перших хвилин має характер профузної і швидко призводить до гемора­гічного шоку.

У разі гіпотонічної кровотечі масаж матки сприяє її скороченню, проте після цієї маніпуляції матка знову розслаб­люється. Періоди припинення кровоте­чі чергуються з періодами її відновлен­ня; кров утрачається порціями по 150-300 мл. Це забезпечує тимчасову адап­тацію організму до гіповолемії. Проте скоротлива активність матки поступо­во зменшується, через несвоєчасне на­дання акушерської допомоги відбуває­ться виснаження адаптаційних можли­востей організму. Матка втрачає здат­ність реагувати на подразнення, при­єднуються порушення гемостазу, кро­вотеча набуває характеру масивної, роз­вивається геморагічний шок.

Післяпологова кровотеча може ви­никати на фоні порушень коагуляції внаслідок розвитку коагулопатії спожи­вання (передчасне відшарування плаценти тощо). Для запобігання гіпо­тонії матки після народження плацен­ти починають внутрішньовенне вводи­ти розчин окситоцину, який посилює маткові скорочення і зменшує імовір­ність атонії. Після встановлення діа­гнозу гіпотонії матки ведення породіль має бути активним — терапевтичним і хірургічним.

Ведення породіль із гіпотонічною кровотечею. Тактика лікаря під час гі­потонічної кровотечі визначається ве­личиною крововтрати і тяжкістю стану хворої. У випадку атонічної кровотечі й розвитку геморагічного шоку єдиним методом лікування є лапаротомія і видалення матки з адекватним відновлен­ням ОЦК і факторів коагуляції.

З самого початку гіпотонічної кро­вотечі лікувальні заходи проводять швидко, не витрачаючи часу на повто­рення неефективних маніпуляцій.

Після випорожнення сечового міху­ра здійснюють зовнішній масаж матки через передню черевну стінку, застосо­вують локальну гіпотермію. Одночасно внутрішньовенне вводять інфузійні роз­чини, засоби, які стимулюють міомет-рій ( 5-10 ОД окситоцину, 1 мл 0,02 % розчину метилергометрину на 20 мл 40 % розчину глюкози). Якщо кровоте­ча не припиняється і досягає 300 мл, здійснюють ручне дослідження по­рожнини матки (видалення згустків крові, залишків плаценти, перевірка ці­лості стінок матки). Після виявлення під час ручного дослідження гіпотонії матки виконують обережний масаж мат­ки на кулаці (небезпека виділення в кровообіг масивних доз тканинного тромбопластину). Для посилення ефек­ту можна накласти поперечний шов на задню губу шийки матки за Лосицькою, накласти клеми за Бакшеєвим, Кванті-ліані, ввести в заднє склепіння піхви тампон з ефіром, окситоцин або прос­тагландини — в шийку матки.

Якщо ефекту від вчасного проведен­ня консервативних заходів (введення препаратів, що скорочують матку, руч­не дослідження, зовнішньо-внутрішній масаж матки) немає, кровотеча триває і досягає близько 1000 мл, негайно вда­ються до лапаротомії і перев`язування маткових і яєчникових судин або ви­далення матки. Операцію слід вико­нувати не пізніше ніж через ЗО хв від початку гемодинамічних розладів (зниження артеріального тиску до 90 мм рт. ст.). Якщо крововтрата не пе­ревищує 1500 мл і показники гемодинаміки і гемокоагуляції стабілізуються, то можна обмежитися надпіхвовою ам­путацією матки. За наявності вираже­них порушень гемостазу, ДВЗ-синдрому, інфекції рекомендується екстирпа­ція матки. Для припинення паренхіма­тозної кровотечі після екстирпації мат­ки виконують перев`язування внутріш­ніх клубових артерій. Обов`язковим компонентом є адекватна за обсягом і швидкістю інфузійна терапія (рефортан, препарати крові, колоїдні та кристалоїдні розчини у кількості, що визна­чається ступенем крововтрати і станом породіллі).