Правовий статус учасників збройних конфліктів. Розвідники і шпигуни. Найманці. Парламентери
час збройних конфліктів населення, що проживає на території держави, поділяється на дві групи: таке, що відноситься до збройних сил, і таке, що не відноситься до збройних сил (цивільне населення). Першу групу поділяють на дві категорії осіб: комбатанти і некомбатанти.
Комбатанти - це особи, що входять до складу збройних сил воюючих сторін та безпосередньо ведуть бойові дії проти ворога зі зброєю в руках.
Некомбатанти - це особи, що входять до складу збройних сил та безпосередньо не беруть участь в бойових діях Це - військові кореспонденти, юристи, духівництво, інтенданти, медичний персонал. Некомбатанти можуть мати особисту зброю для самозахисту. У разі участі в бойових діях вони отримують статус комбатантів.
Відповідно до Женевських конвенцій 1949р. до комбатантів відносяться:
1)особовий склад регулярних збройних сил;
2) ополчення, добровольчі загони, як ті що входять, так і не входять до складу регулярних збройних сил;
3)особовий склад рухів опору і партизанських формувань;
4)особи, що надають допомогу збройним силам, але участі в бойових діях не беруть;
5)члени екіпажів торгових суден і цивільних літаків, що надають допомогу тим, що воюють;
6)населення, яке при наближенні противника взялося за зброю, якщо воно відкрито носить зброю і дотримується законів і звичаїв війни.
Для визнання комбатантами партизани повинні належати до організованого загону на чолі з особою, відповідальною за своїх підлеглих перед своїм урядом, особою, що забезпечує дисципліну і дотримання прав міжнародного гуманітарного права. Партизани повинні відкрито носити зброю перед початком і під час битви і мати певні відмінні знаки.
Необхідно розрізняти такі категорії, як військовий шпигун і військовий розвідник. Військовий шпигун (лазутчик) - це згідно ст, 29 додатку до IV Гаазької конвенції 1907 р . «така особа, яка, діючи таємним чином або під помилковими приводами, збирає або прагне зібрати відомості в районі дій одного з воюючих з наміром повідомити їх стороні противника». Стаття 46 Додаткового протоколу І, уточнюючи правовий статус військового шпигуна, закріплює норму, згідно з якою особа зі складу збройних сил, що «потрапляє під владу сторони противника в той час, коли вона займається шпигунством, не має права на статус військовополоненого, і з нею можуть поводитися як із шпигуном».
Військовий розвідник - це особа, що збирає відомості в районі дії противника і відкрито носить форму своєї армії, тобто не приховує своєї справжньої особи. У випадку, якщо ця особа потрапить до рук противника, на неї повинен поширюватися режим військового полону.
Найманець - це особа, завербована для використання у військовому конфлікті, що фактично бере участь у військових діях в цілях отримання матеріальної винагороди (що істотно перевищує винагороду, обіцяну або виплачувану комбатантам такого ж рангу і з такими ж функціями з числа особового складу збройних сил даної сторони) та не входить до складу збройних сил сторони в конфлікті (ст. 47 Додаткового протоколу І). При цьому вона не повинна бути громадянином країни, що знаходиться в конфлікт, і не проживати постійно на її території. Від найманців слід відрізняти добровольців -осіб, що беруть участь в конфлікті не за матеріальними, а за іншими міркуваннями (політичне співчуття, спільність ідеології, релігії). Доброволець за власною ініціативою вступає в діючу армію однієї з воюючих сторін. Згідно V Гаазької конвенції 1907 р. окремі особи можуть «переходити кордон, щоб вступити на службу одного з воюючих».
В 1989 р. була прийнята Конвенція про боротьбу з вербуванням, використанням, фінансуванням і навчанням найманців. Конвенція визнала найманство серйозним злочином, що зачіпає інтереси всіх держав, і зобов'язала учасників або притягувати винних до суду, або видавати. Конвенція до категорії найманців відносить не тільки осіб, що безпосередньо беруть участь у збройних конфліктах, але і осіб, завербованих для участі в наперед запланованих актах насильства, направлених на повалення уряду якої-небудь держави, підрив її конституційного порядку або порушення її територіальної цілісності і недоторканності.
Парламентер — особа, спеціально уповноважена військовим командуванням воюючої сторони на ведення переговорів з командуванням противника.