Консульське право і його джерела. Поняття і види консульських установ.
Консульське право - сукупність міжнародно-правових норм, що регламентують правове положення та порядок діяльності консульськихустанов.
Головним джерелом консульського права є Віденська конвенція про консульські зносини 1963 р. Важливу роль у консульських відносинахвідіграють двосторонні консульські конвенції, у яких, крім врегулювання загальних питань, закріплюються особливості здійснення консульських відносин між конкретними державами. Загальні засада діяльності консульських установ також визначаються актами національного законодавства, зокрема, Консульським статутом України, затвердженим Указом Президента України 1994 р., Положенням про нештатних (почесних) консулів України, затвердженим Указом ПрезидентаУкраїни 1997 р., Інструкцією про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном, затвердженою наказом МЗС України 2002 р. тощо.
Віденська конвенція про консульські зносини 1963 р. передбачаєнаступні класи консульських установ: генеральні консульства, консульства;віце-консульства; консульські агентства. Голови цих консульськихустанов йменуються відповідно генеральний консул» консул,віце-консул і консульський агент. Держава може призначити «почесним консулом»іноземного громадянина, який, як правило, і Громадяниномдержави перебування і має в ній високий авторитет. Почесні консули не отримують регулярну заробітну плату за виконання консульських функцій, на них не розповсюджуються консульські імунітети та привілеїв
Місцезнаходження консульської установи та її клас визначаються за узгодженням з державою перебування. Держава, що представляється, може відкрити декілька консульських установ в одній державі за згодою останньої. Якщо на території держави перебування консульські установи певною державою не створені, виконання консульських функцій покладається на консульський відділ постійного дипломатичного представництва цієї держави. Такі відділи очолюються завідуючими, щоіменуються генеральними консулами або консулами. Територіальні межі компетенції кожної консульської установи іменуються консульським округом.
Згідно зі ст. 5Конвенції про консульські зносини, основним завданням консулів є захист в державі перебування інтересів держави, щопредставляється, та її фізичних та юридичних осіб. Вони також сприяють розвитку торгівельних, економічних, культурних та наукових зв'язків між державою, що представляється, та державою перебування. Консульські установи здійснюють певні функції щодо громадян своєї держави, що знаходяться в державі перебування (виконання обов'язків нотаріуса, реєстратора актів громадянського стану тощо), а також видають візи іноземним громадянам, які бажають поїхати в державу, яка представляється. Консульські установи здійснюють нагляд за суднами, літаками та їх екіпажами, що прибувають з держави, що представляється, а також надають їм допомогу у разі необхідності.