ПРИНЦИПИ

За допомогою абстрактного мислення крок за кроком відбувається розкриття сутності економічних явищ, що вимагає формування певних логічних понять, котрі більш чи менш повно відображають реальну економічну дійсність. Ці поняття називають економічними категоріями. Економічні категорії –це абстрактні, логічні, теоретичні поняття, які характеризують процеси і явища економічного життя. Економічними категоріями є, зокрема, товар, власність, ціна, попит, кредит, заробітна плата, прибуток, витрати та безліч інших. Економічні категорії поділяються на загальні (ті, що характеризують економічні явища у всіх економічних системах) і специфічні (характеризують явища економічного життя окремих економічних систем). Наприклад, категорії “конкуренція”, “попит”, “пропозиція” є специфічними, оскільки характеризують економіку ринкового типу. Також економічні категорії поділяють на прості (ті, що однозначно, одноособово характеризують економічне поняття, наприклад, товар, капітал) і складні (для розкриття сутності яких потрібно використати багато інших категорій, наприклад, ринок, бюджет). Економічні категорії рухливі, динамічні, мінливі. Оскільки вони є, передусім, теоретичним виразом окремих сторін економічного життя, то зміна явищ і процесів, розвиток і модифікація економічних відносин, відображається у русі, плинності економічних категорій.

Економічні категорії, теоретично узагальнюючи реально існуючі економічні відносини, є сходинками пізнання об’єктивної економічної дійсності, його результатом і засобом. Лише оволодівши сотнями економічних категорій можна зрозуміти і вивчити економічну науку.

В економіці, як і у будь-якій іншій сфері суспільного життя, крізь зовнішньо гаданий хаос і нагромадження випадковостей прокладає собі шлях стійкість, закономірність розвитку. Ця стабільність, закономірність визначається економічними законами. Економічні закони – це стійкі причинно-наслідкові взаємозв’язки та взаємовідносини між економічними процесами і явищами, що постійно повторюються. Наприклад, закон попиту, закон пропозиції, закон спадної віддачі та ін. Економічні закони мають як спільні, так і відмінні риси з законами природи. Спільним є те, що економічні закони, як і закони природи, мають об’єктивний характер, тобто не залежать від волі та свідомості людей. Але є і ряд суттєвих і принципових відмінностей. Так, природні закони – вічні, а економічні – конкретно-історичні. Економічні закони реалізуються через діяльність людей, які мають певну мету і певні матеріальні інтереси, а закони природи нейтральні до людських бажань і мотивів їх поведінки, вони можуть діяти і поза людським суспільством. І, на кінець, природні закони діють неухильно, як фатум, а економічні, лише як певні тенденції, що постають внаслідок взаємодії багатьох різнопланових цілей, мотивів та інтересів.

Економічні закони у своїй сукупності утворюють систему економічних законів, яка включає різні групи і види законів. Розрізняють дві форми пізнання та використання економічних законів. Емпірична, коли люди, не знаючи сутності економічних законів, використовують їх несвідомо, інтуїтивно у своїй практичній діяльності. І, наукова, пізнавши і розкривши сутність економічних законів, використовують їх свідомо, а отже, більш ефективно у своїй економічній діяльності.

Економічні принципи –це, як і закони, теоретичні узагальнення. Але, на відміну від останніх, вони містять значні допущення, упередження, є менш стійкими і обов’язковими. Наприклад, у сучасній економці, діють принципи раціонального використання ресурсів і доходності підприємницької діяльності, але це зовсім не означає, що у будь-якому господарстві ресурси використовуються раціонально, а кожне виробництво обов’язково буде прибутковим, тут виявляється лише загальна тенденція.

Важливим засобом вивчення економіки є моделі, які будують у процесі економічного аналізу. Модель – це формалізований (спрощений) опис економічних процесів і явищ, структура якого абстрактно відтворює реальну картину економічного життя. Економічна модель дає можливість наочно і глибше дослідити основні риси і закономірності розвитку реального об’єкта пізнання. Економічні моделі подають у математичній, табличній і графічній формах. Якщо залежності між економічними процесами виражають за допомогою таблиць або графіків, то маємо табличні або графічні моделі, а якщо за допомогою рівнянь – то економіко-математичні. В економічних дослідженнях особливо важливими є графічні моделі, які наочно відображають кількісні залежності між економічними явищами.

Економічні категорії, закони, принципи та моделі є засобами пізнання економічних явищ і процесів. Виявивши і дослідивши категорії, закони в принципи певної економічної системи, можна пізнати її сутність, закономірності і тенденції розвитку, спрогнозувати зміни, застосувати певну економічну політику.

§ 5. ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ

У процесі становлення і розвитку економічної теорії як науки, були сформовані її основні функції – теоретико-пізнавальна, методологічна, практична, світоглядно-виховна.

Теоретико-пізнавальна функціяполягає у дослідженні сутності економічних процесів та явищ. Розкриваючи і формулюючи економічні категорії, закони та принципи, економічна теорія тим самим збагачує знання людей, примножує інтелектуальний потенціал суспільства, розширює науковий світогляд людей. В центрі уваги економічної теорії знаходиться людина з її потребами та інтересами, відношенням до інших членів суспільства, до різних елементів економічної системи. Важливо зрозуміти, що економічна теорія вивчає економіку в цілому, а не окремі її галузі, сфери чи сектори. Тому вона не розкриває секретів збагачення, досягнення ділових успіхів, ведення рахівництва. Тим не менше, знання економічних основ суспільства є важливим елементом його високого освітнього і культурного рівня, обов’язковою умовою проведення ефективної економічної політики.

Методологічна функціяполягає в тому, що економічна теорія виступає методологічною базою для цілої системи економічних наук, оскільки розкриває базові поняття, економічні закони, принципи господарювання, які реалізуються у всіх галузях і сферах людської діяльності.

Економічна теорія є фундаментальною базою, теоретичним ядром усього комплексу економічних наук –галузевих, міжгалузевих і функціональних(рис.1.2). Вона досліджує природу, глибинну суть економічних явищ і процесів, базисні соціально-економічні відносини і господарську поведінку людей у певній економічній системі. Результатом цих досліджень є розкриття економічних понять, категорій та законів, які характеризують фундаментальні основи економічного буття. Спеціальні економічні науки, спираючись на базові положення економічної теорії, розробляють систему методів і правил практичного використання економічних категорій та законів у тій чи іншій конкретній сфері господарської діяльності. Із сукупностей економічних категорій і законів економічна теорія формує єдиний категоріально-понятійний апарат, своєрідну “економічну мову”, яка інтегрує економічні науки і запобігає неоднозначному тлумаченню економічних категорій і понять у різних дисциплінах.

Рис.1.2. Взаємозв’язок економічної теорії з іншими науками

Виступаючи методологічною базою для різних економічних наук, економічна теорія водночас має в повному обсязі враховувати знання, набуті ними у процесі повсякденної діяльності. Тільки спираючись на знання конкретних економічних наук, а також на здобутки інших соціально-політичних наук (соціології, філософії, політології, права, історії тощо), економічна теорія спроможна об’єктивно висвітлити суть та закономірності розвитку економічних систем.

Практична функціяекономічної теорії полягає в науковому обґрунтуванні економічної політики держави, розробці принципів та методів раціонального господарювання. Економічна політика - це цілісна, цілеспрямована система заходів держави, спрямована на розвиток і зміцнення національної економіки в інтересах всіх соціальних груп суспільства. Тісний зв’язок між економічною теорією і практикою показано на рис. 1.3.

Рис.1.3. Взаємозв’язок економічної теорії і господарської

практики

Практика формує замовлення на теоретичні дослідження, дає матеріал для наукового аналізу та виносить остаточну оцінку будь-якої теорії. Вона веде до знання, знання - до аналізу, аналіз - до рекомендацій, рекомендації - до раціональних дій, дії - до вдосконалення практики. Такий цикл зв’язків постійно повторюється, щоразу піднімаючись на вищий рівень. Але економічна теорія не є набором готових правил, рекомендацій, які люди можуть застосувати у всіх випадках життя. Скоріше всього, вона лише спосіб осмислення економічної діяльності, інтелектуальний інструмент, оволодівши яким можна кожному зробити правильний вибір у багатьох господарських ситуаціях.

Світоглядно-виховна функціяполягає у формуванні у громадян сучасного економічного мислення та економічної культури. Економічне мислення –це сукупність погляді, уявлень та суджень людини про реальну економічну дійсність, які визначають її господарську поведінку. Економічна теорія, як частина вчення про суспільство, розкриває місце економіки у суспільному житті, дає цілісну картину розвитку національної та світової економіки, тенденції їх розвитку. Вона формує економічну культуру, головні риси якої ощадливість, дисциплінованість, фаховість, економне господарювання, відповідальність за результати своєї праці та ін. Вона виховує усвідомлення того, що досягти професійних успіхів і високого життєвого рівня можна лише оволодівши глибокими знаннями, в результаті наполегливої праці, прийнятті обґрунтованих рішень і здатності брати на себе відповідальність за свої господарські дії.

Сьогодні в Україні актуальними завданнями економічної теорії є виявлення шляхів економічного зростання та забезпечення його сталості, обґрунтування політики структурної перебудови, екологізації економічної діяльності. Дуже важливим є також забезпечення розвитку та ефективного функціонування ринкової інфраструктури, механізмів регулювання, зайнятість, захист інтересів споживача і національних економічних інтересів в цілому, інтеграція у світові господарські зв’язки тощо. Щоб виконувати всі ці завдання економічна теорія має сама постійно розвиватись і вдосконалюватись, тобто працювати не лише на господарську практику, але й сама на себе, осмислюючи реальну економічну дійсність.

ЛІТЕРАТУРА

1. Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Ринкова економіка: основні поняття та категорії: Навч.посібник. – К.: Знання, 2006. С.11-20.

2. Дзюбик С.Д., Ривак О.С. Основи економічної теорії: Навч.посібник. – К.: Знання, 2006. – С.14-37.

3. Економічна теорія: вступ, макроекономіка, мікроекономіка. Навч.посібник. – Львів: “Інтелект-Захід”, 2008. – С.19-36.

4. Економічна теорія:політекономія.Підручник/ За ред..В.Д.Базилевича. – К.: Знання, 2006. – С.13-38.

5. Злупко С.М. Основи історії економічної теорії: Навч.посібник. – Львів: видавничий центр ЛНУ ім.Івана Франка, 2001. – 616 с.

6. Ковальчук В.М. Загальна теорія економіки (теоретична економіка). Навч.посібник. – Тернопіль: ТАНГ-Астон, 1998. – С.5-9, 11-15, 44-53.

7. Воробйова Л. Формування наукових шкіл. Українська школа фізичної економії // Економіка України. – 2008. - № 5. – С.66-76.ї

8. Грищенко А. Економічна думка в сучасному світі // Економіка України.- 2008. - № 10. – С.40-54.

9. Єременко В. Економічна наука: проблеми логіки, методології, класифікації // Економіка України. – 2005. - № 12. – С.52-64.

10. Кредісов А. Менеджмент у контексті розвитку економічної теорії // Економіка України. – 2008. - № 1. – С.4-11.

11. Мочерний С. До питання про предмет політичної економії // Економіка України. – 1997. - № 2. – С.59-66.

12. Рібун Л.В. Про сучасне трактування предмету економічної теорії.. – Науковий вісник: Сучасна економічна теорія та проблеми її застосування // Збірник науково-технічних праць. – Львів: УкрДЛТУ, 2002, вип..12.6. – С.17-20.

13. Тивончук І. Про предмет і класифікацію сучасної економічної науки // Економіка України. – 1995. - № 10. – С.58-64.

14. Чухно А. Інституціоналізм: теорія, методологія, значення // Економіка України. – 2008. - № 6. – С.4-13.

15. Аникин А.В. Юность науки: жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса. – 4-е изд., М., 1985.

16. Осадчая И. Эволюция современной макроэкономической теории // Мировая экономика и международные отношения. – 2008. - № 2. – С.3-13.