Тема 11. Облік доходів, витрат і фінансового результату діяльності банку

Клас

Клас

Клас

Клас

3.

2.

1.

План

Регіональні та місцеві органи управління та сили цивільного захисту.

До регіональних та місцевих органів управління цивільного захисту належать: Рада міністрів АРК, обласні , Київська та Севастопольська міські держадміністрації, органи місцевого самоврядування, структурні підрозділи з питань цивільного захисту цих державних адміністрацій та виконавчих органів рад.

Координацію діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту здійснюють Рада національної безпеки і оборони України Кабінет Міністрів України.

Фінансування заходів у сфері цивільного захисту, забезпечення сталого функціонування підприємств, установ та організацій, цільових програм, ліквідації наслідків НС здійснюється з державного та місцевих бюджетів, інших джерел відповідно до законодавства.

Відповідальність за порушення законодавства у сфері цивільного захисту.За створення перешкод у діяльності посадових осіб державного нагляду у сфері цивільного захисту винні особи притягаються до дисциплінарної, цивільно-правової, кримінальної відповідальн6ості згідно із законом(1, с.19-27)

 

1.Стеблюк М.І. Цивільна оборона підручник: К.: «Знання» 2006 р.487с.

 

1. Запліднення у рослин і тварин.

 

2. Етапи індивідуального розвитку організмів.

 

3. Регенерація, ріст організмів.

 

Література

 

1. Кучеренко М.Є., Ю.Г.Вервес та ін. Загальна біологія: Пробн. підруч. Для

11 кл. серед. загальноосвіт. навч. закл.- К.: Генеза, 2001, ст. 15-28.

2. Бригідир Г.З., Гайда Г.В. та ін. Біологія. 10-11 клас. Поурочне планування.

Конспекти уроків. – Т.: Навчальна книга – Богдан, 2000, ст. 119-125.

3. Стахурська В.П., Слабіцька Н.П. Біологія: Посібник-конспект 11 клас.- Т.:

Навчальна книга – Богдан, 2000, ст.57-64.

4. Тагліна О.В. Загальна біологія. 11 клас: плани-конспекти уроків. – Х.:

Ранок, 2001, ст. 95-108.

 

Запліднення –процес злиття чоловічої і жіночої гамет з утворенням зиготи, яка дає початок новому організму.

Утварин запліднення може бути:

1)зовнішнє – позастатевою системою самки (у більшості мешканців водойм: багатощетинкові черви, молюски, річковий рак, риби, земноводні, у деяких наземних: дощові черви, павукоподібні).

2)внутрішнє – устатевих шляхах самки (у більшості наземних: плоскі, круглі черви, комахи, плазуни, птахи, ссавці).

У процесі запліднення відбувається активація яйцеклітини, проникнення в неї сперматозоїда і злиття їх ядер. У результаті активації, спричиненої контактом акросоми і оболонки яйцеклітини, яйцеклітина переходить із стану спокою до розвитку. При цьому властивості оболонок змінюються і сперматозоїд потрапляє всередину яйцеклітини, після чого оболонки стають непроникними для інших сперматозоїдів. Іноді у яйцеклітину потрапляє кілька сперматозоїдів, але з її ядром зливається один, а решта дегенерують. Часто ядра яйцеклітини і сперматозоїда тривалий час не зливаються і розташовані в цитоплазмі окремо, з’єднуючись лише перед дробінням (гриби, круглі черви). Для процесу запліднення водоростей, мохів, хвощів, плаунів потрібна волога, в якій пересуваються рухові сперматозоїди.

У покритонасінних і голонасінних перед заплідненням відбувається запилення –перенесення пилкового зерняти з пиляка тичинки на приймочку маточки. Запилення є вітром, комахами, водою; є перехресне і самозапилення. Процес запліднення у квіткових рослин складний, його вивчив у 1898р. С.Г.Навашин і назвав подвійним заплідненням.

Подвійне запліднення у рослин:після того, як пилкове зерно потрапляє на приймочку маточки, воно набрякає і починає утворюватися пилкова трубка. В пилкову трубку переходять три гаплоїдні клітини – велика вегетативна і дві дрібніші спермії. Вегетативна клітина створює поживне средовище для сперміїв і згодом дегенерує. Пилкова трубка через особливий отвір в оболонках насінного зачатка (пилковхід) проникає до зародкового мішка. Зародковий мішок семиклітинний: на його полюсах розташовані шість гаплоїдних клітин (на одному яйцеклітина і дві синергіди, які її супроводжують, а на іншому – три клітини антиподи. В центрі розміщена клітина з двома гаплоїдними ядрами, які згодом зливаються і утворюють вторинне диплоїдне ядро. Один із сперміїв, які через пилкову трубку проникають до зародкового мішка, зливається із яйцеклітиною, утворюючи зиготу. Другий спермій зливається з диплоїдним ядром центральної клітини, з якої потім розвивається поживна тканина – ендосперм. Через те, що це по суті два різних процеси, запліднення у рослин назване подвійним.

Біологічне значення заплідненняполягає у відновленні хромосомного набору певного виду. У заплідненій яйцеклітині у кожній парі гомологічних хромосом одна з них – батьківська, інша – материнська, тому новий організм несе в собі ознаки обох батьків, що збільшує комбінативну мінливість. Цьому також сприяє процес мейозу (кон’югація і кросинговер хромосом). У рослин утворення ендосперма прискорює дозрівання насіння.

У 18 ст. в Англії вперше було здійснене штучне запліднення жінки. Р.Едвардс одержав живу яйцеклітину людини і здійснив штучне запліднення у пробівці, забезпечив розвиток зиготи на ранніх стадіях, а потім пересадив його у матку жінки. Після виношування народилася здорова людина. У тварин штучне запліднення широко використовують у селекції для одержання потомства з цінними спадковими ознаками. Можливості штучного запліднення розширилися, коли були створені банки сперми. У 1950р. вперше було знайдено спосіб заморожування сперми у рідкому азоті. Використання штучного запліднення прискорює селекцію, дає можливість одержати велику кількість потомства із потрібними ознаками (за одне штучне запліднення від однієї корови можна одержати до 15 придатних для пересадки зигот).

 

Онтогенез –індивідуальний розвиток особини від її народження до смерті.

Термін запропонував Е.Геккель у 1866р. У різних груп організмів онтогенез має свої особливості, тривалість онтогенезу теж різна: у деяких водоростей кілька годин, у секвої 3 тис. років, деякі види черепах – 150 років, білуга – 100 років, річковий рак – 20 років.

У тварин онтогенез ділиться на ембріональний і постембріональний періоди.

Ембріональний період –час, коли новий організм розвивається всередині материнського організму або всередині яйця, насінини і завершується народженням, вилупленням або проростанням (зародковий).

Постембріональний період – час від моменту народження до моменту набуття організмом здатності до розмноження (післязародковий).

У деяких (комахи-одноденки, лососеві риби кета, горбуша) смерть наступає відразу після розмноження, а більшості (хребетні, рак, комахи, павукоподібні, молюски, багаторічні рослини) у постембріональному періоді виділяють: період статевої зрілості і період старіння (знижується рівень обміну речовин, відбуваються необоротні зміни і наступає смерть).

 

У вищих рослин всі етапи онтогенезу відрізняються від тваринних. Їхня зигота внаслідок поділу утворює зародкову меристему, з якої формується зародок. Він складається із зародкового корінця і пагона, який несе зародкові листочки (сім’ядолі). На верхівці зародкового пагона розташована твірна тканина (брунечка). Проростаючи, ці структури дають початок відповідним органам дорослої рослини.

У вищих спорових рослин зародок розвивається із зиготи, захищеної стінками архегонія.

У голонасінних і покритонасінних зародок є складовою частиною насінини, яка вкрита шкіркою і містить запас поживних речовин, а насіння формується після запліднення з насінного зачатка.

 

Ембріональний розвиток у тваринскладається із 5 етапів:

1)зигота –клітина з диплоїдним набором хромосом.

2)Дробіння –ряд послідовних мітотичних поділів зиготи або партеногенетичної яйцеклітини, під час яких утворені клітини (бластомери) в інтерфазі не ростуть і тому їхні розміри зменшуються після кожного поділу.

Борозни дробіння –лінії, які розділяють бластомери.

Дробіння може бути:

а)повне (зигота ділиться повністю, у ній невелика кількість запасних речовин – жовтка, розподілених рівномірно, у кишковопорожнинних, плацентарних ссавців), яке може бути рівномірним (утворені клітини мають приблизно однакові розміри – морські їжаки, ланцетник, плацентарні ссавцці) і нерівномірним (після кожного поділу виникають великі і малі бластомери, у молюсків).

Б)неповне (якщо багато жовтка, ділиться не всч зигота, а певна частина, у птахів, плазунів цитоплазма з ядром сконцентрована на одному з полюсів яйцеклітини у вигляді зародкового диска, який і дробиться).

Бластула –одношаровий зародок, порожнистий утвір різної форми, стінки якого складаються з одного шару бластомерів).

Морула –утвір без порожнини (у кишковопорожнинних, плоских червів, членистоногих, більшості ссавців), утворюється внаслідок дробіння (а не бластула).

3)Гаструляція –процес формування двошарового зародка – гаструли.

Гаструлу вперше описав український вчений О.О.Ковалевський, який назвав її “кишковою личинкою”, а термін пізніше ввів Геккель.

Утворення гаструли відбувається різними шляхами:

А)вгинання (інвагінації) –частина бластодерми вгинається всередину бластули і утворюється двошаровий зародок, шари клітин якого (ектодерма і ендодерма) називаються зародковими листками).Із них потім виникають всі тканини і органи. На місці вгинання виникає первинний рот,який веде у замкнену порожнину первинної кишки.Між екто- і ендодермою зостаються залишки порожнини бластули.

Б)заповзання (імміграцції) –перміщення частини бластомерів у порожнину бластули, де вони згодом утворюють внутрішній зародковий листок – ендодерму.

В)обростання

Г)розшарування

На цьому етапі завершується ембріогенез кишковопорожнинних.

4)формування мезодерми (3 зародкового листка) – у більшості безхребетних дві чи кілька клітин зародка переміщуються у простір між екто- і ендодермою, розміщуються по боках первинного рота, кілька разів діляться і утворюють мезодерму. В інших вп’ячуються бічні вирости стінки первинної кишки, відокремлюються, утворюють замкнені мішки, з яких і формується мезодерма.

 

Гістогенез –сукупність процесів, які забезпечують формування, існування, відтворення різних тканин. У рослин всі типи тканин утворюються із твірної меристеми, у тварин – із похідних екто-, ендо-, мезодерми. При цьому важливу роль відіграють міжклітинні взаємодії, біологічно активні речовини. У гістогенезі беруть участь такі клітини:

1)стовбурові – дають початок нових клітин при формуванні тканин і органів ( у ссавців із стовбурових клітин кровотворних органів виникають еритроцити, лейкоцити, тромбоцити, такі клітини здатні до самопідтримання: після поділу материнської лише одна із двох дочірніх диференціюється, а друга залишається стовбуровою).

2)напівстовбурові – клітини-попередники, здатні до поділу.

3)диференційовані – дозрілі, не здатні до поділу.

Диференціація –виникнення відмін у будові і функціях клітин, тканин, органів під час онтогенезу.

Органогенез –процес формування зачатків органів та їх подальшої диференціації у ході онтогенезу, відбувається одночасно із гістогенезом. В органогенезі і гістогенезі хордових виділяють фази:

1)фаза нейруляції –утворення нервової трубки і хорди, зародок на цій фазі називається нейрулою. Нейруляція відбувається після утворення мезодерми: розпочинається з потовщення ділянки ектодерми на спинному боці зародка, яка перетворюється на нервову пластинку, згодом боки нервової пластинки підіймаються і утворюють нервові валики,а між нимим виникає рівчачок – майбутня порожнина нервової системи. Валики з’єднуються на спинному боці і нервова пластинка перетворюється на нервову трубку. Ектодерма зростається над нервовою трубкою і дає початок покривному епітелію.Розширений передній кінець нервової трубки поділяється згодом на 5 первинних мозкових пухирців, які відповідають відділам головного мозку. Від відділу, що відповідає майбутньому проміжному мозку, в обидва боки вип’ячуються очні пухирці, з яких розвиваються очі. Наприкінці фази зародок набуває плану будови дорослого організму: під нервовою трубкою міститься хорда, під нею – кишечник. У дорослому стані хорда замінюється на скелет.

2)фаза формування інших органів :

із ектодерми виникають органи чуттів, епідерміс шкіри, шкірні залози, передня і задня кишки, зябра земноводних.

Із ендодерми – епітелій середньої кишки, печінка, підшлункова залоза, плавальний міхур, легені, щитовидна залоза.

Із мезодерми – зачатки скелета, мускулатури, кровоносна, статева, видільна системи, сполучнотканинні шари шкіри.

За нормальних умов розвитку органогенез і гістогенез узгоджені за місцем і часом, тому що зачатки одних органів розвиваються під впливом взаємодій із зачатками інших, які заклалися раніше (ембріональна індукція). Розвиток зародка – це ланцюг взаємодій між його частинами. Проводили експерименти: ділянку гаструли земноводних, розташовану над верхньою губою первинного рота, з якої в майбутньому мала утворюватися спинна частина первинної кишки, пересадили іншому зародку на тій самій стадії на черевний бік (з цієї ділянки мав розвиватися епітелій). Згодом пересаджена ділянка дала початок хорді і мезодермі і поступово на черевному боці зародка-хазяїна утворився додатковий зародок, який сполучався з ним своєю черевною частиною. Явище взаємодії вивчене ще недостатньо.

На розвиток зародка людини шкідливий вплив має алкоголь, нікотин. Болгарський медик Г.Єфімов у своїх дослідженнях показав, що від 23 хронічних алкоголіків народилося 15 мертвонароджених і 8 потвор. Встановлено, що більшість вад розвитку дитини формуються в перші три місяці, коли проходить закладка органів (на 4-8 тижнях формується череп, на 4-6 – серцевий м’яз). Якщо жінка в період вагітності вживає спиртне, то може виникнути мікроцефалія (недорозвиненість черепа і головного мозку), паталогія серця і інших органів. Є також дані про те, що нікотин має пряму токсичну дію на вегетативну симпатичну нервову систему, нікотин проникає в тканини плоду через 5 хв. Після затяжки. Якщо жінка палить, то в організм плоду кожну хвилину потрапляє приблизно 18% нікотину, а виділяється 10%, тобто у крові ембріону проходить нагромадження нікотину, що призводить до абортів чи метрвонароджень.

 

Постембріональний розвиток –час, коли організм росте, диференціюються деякі його органи (статеві залози). Він може бути:

1)прямий –народжена тварина загалом нагадує дорослу. Відбувається внаслідок ембріонізації –явища, коли ембріональний період продовжується завдяки живленню ембріона ресурсами материнського організму (плацентарні ссавці) або запасними поживними речовинами яйця (плазуни, птахи). Значення:зменшення вразливості народжених тварин зовнішніми факторами. Прямий розвиток може бути:

а)справжнім живонародженням –у плацентарних ссавців, сумчастих, акул, скорпіонів, одна із зародкових оболонок зростається з маткою так, що через кров матері до зародка надходять кисень, поживні речовини, виводяться продукти життєдіяльності, вуглекислий газ.

Б)яйцеживонародження – зародок розвивається за рахунок поживних речовин яйця всередині материнського організму і звільняється від оболонок у жіночих статевих ходах (змії, деякі ящірки, рибки гуппі, меченосці).

В)яйценародження –зародок розвивається у яйці поза материнським організмом (плазуни, птахи, членистоногі).

2)Непрямий розвиток (метаморфоз) –глибокі структурні зміни організму, завдяки яким личинка перетворюється на дорослу особину. Є метаморфоз з неповним перетворенням: фаза яйця, личинки, дорослої особини (імаго) – у клопів, бабок, тарганів, прямокрилих і з повним перетворенням:фаза яйця, личинки, лялечки, імаго – у метеликів, жуків, блох, перетинчастокрилих.

Непрямий розвиток властивий для багатьох кишкопорожнинних, плоских, круглих, кільчастих червів, комах, багатоніжок, кліщів, молюсків, кісткових риб, земноводних. Значення:забезпечує кілька важливих функцій, які сприяють існуванню виду:

А)живильна –у комах живильною фазою є личинка (гусінь метеликів збільшує свою масу в 10 тис. разів), дорослі особини не ростуть і живляться для підтримання обміну речовин чи розвитку статевих клітин, деякі взагалі не їдять (оводи, шовкопряд).

Б)раціональне використання ресурсів –різні фази розвитку розділені просторово і трофічно, так тварини уникають надмірного зростання густоти популяцій, що могло б призвести до виснаження ресурсів.

В)розселювальна –личинки багатьох тварин, які ведуть малорухливий або прикріплений спосіб, здатні вітром чи течією розселюватися, сприяючи поширенню виду (губки, молюски, коралові поліпи).

Г)забезпечення зараження хазяїв –в організм хазяїна різними шляхами потрапляють яйця або личинки паразитичних організмів, які потім мігрують до певних органів, де і завершують сві1й розвиток.

 

Ріст –поступове збільшення маси і розмірів організму завдяки переважанню пластичного обміну над енергетичним.

Обмежений ріст –особина припиняє ріст, досягши певних розмірів, набувши здатності до розмноження (ссавці, птахи, одноклітинні).

Необмежений ріст –збільшення маси і розмірів до смерті (вищі рослини, водорості, гриби, кільчасті черви, молюски, плазуни, риби).

Безперервний ріст –організм збільшується поступово до певних розмірів або до смерті

Періодичний ріст –періоди росту чергуються з періодами припинення (явище линяння у ракоподібних, комах, впадання у сплячку, дія на рослини хімічними сполуками).

Ріст особини залежить від спадково визначених закономірностей та зовнішніх чинників, у тварин ріст регулюється гормонами і нейрогормонами, у рослин фітогормонами.

Регенерація –процеси відновлення організмом втрачених або пошкоджених частин, а також відтворення цілісного організму з певної частини.

Регенерація лежить в основі вегетативного розмноження, завдяки їй постійно змінюються клітини і тканини (кров, епітелій). У примітивних організмів губок описані випадки, коли цілісність відновлювалася з розтертої клітинної маси, у поліпів – з 1/200 частини, у війчастих червів – з 1/100. У хребетних регенерація є у хвостатих земноводних. У ссавців, людини, птахів зберігається лише здатність до загоєння ран, зростання кісток. У рослин регенерація відбувається за рахунок фітогормонів і твірної тканини.

 

Зміст навчального матеріалу: Довжина. Одиниці довжини – сантиметр, дециметр.

Державні вимоги щодо рівня загальноосвітньої підготовки учнів:

Учень:

Знаєодиниці довжини – сантиметр, дециметр та їх коротке позначення при числах;

Знаєспіввідношення між одиницями довжини;

Вимірюєдовжину відрізка за допомогою лінійки;

Порівнюєвеличини;

Записуєрезультати вимірювання величин;

Виконуєдодавання і віднімання величин.

 

До навчання в школі діти виділяють , як правило без помилок лінійну протяжність, встановлюють відношення : довше-коротше, ширше-вужче, далі-ближче, і т. д. З перших днів навчання в школі ці знання уточнюються. Цьому допомагають вправи : „Яка книга тонше ?”, „Хто нижчий :Сашко чи Юля?”, „Що глибше :струмок чи річка?” Відрізки у цей час вимірюються на око і діти дістають уявлення про рівні і нерівні відрізки.

На наступному етапі з першою одиницею вимірювання відрізків. З множини відрізків виділяють один відрізок, який беруть за одиницю. Дітям повідомляють його назву і вони починають вимірювати за допомогою цієї одиниці –см. Щоб унаочнити поняття про см можна виконати ряд вправ. Наприклад :

1) самостійно виготовити моделі см (нарізати з вузької смужки паперу в клітинку смужки 1см завдовжки),

2) накреслити відрізки 1см завдовжки у зошитах (по клітинках),

3) знайти, що ширина мізинця приблизно дорівнює 1см.

Далі учнів ознайомлюють з вимірюванням відрізків. Досвідчені методисти радять спочатку користуватися лінійками, що зроблені учнями з аркушу паперу у клітинку. На цих лінійках наносять сантиметрові поділки, але цифри не пишуть. Користуючись цими лінійками, діти вимірюють відрізки, креслять відрізки заданої довжини на не розлініяному папері; показують відрізки заданої довжини на самій лінійці. При цьому щоразу діти підраховують сантиметри.

Працюючи з масштабною лінійкою, увагу учнів звертають на правильність положення лінійки під час вимірювання (початок відрізка повинен збігатися з нульовою поділкою лінійки).

Щоб сформувати вимірювальні навички , виконують систему різних вправ: вимірювати і креслити відрізки; порівнювати відрізки і повідомляти на скільки один відрізок довший за інший; збільшення і зменшення відрізків на кілька сантиметрів.

Під час вивчення нумерації у межах 20 вводять нову одиницю вимірювання відрізків – дециметр. Перш ніж повідомити назву цієї одиниці, корисно показати доцільність її появи. Можна на дошці накреслити відрізок довжиною 70см і показати, що вимірювати його довжину у см не зручно (та й діти лічать лише до20). Тому треба мати більшу одиницю вимірювання довжини. Далі працюють так само, як і при ознайомленні з см. За допомогою лінійки встановлюють, що 1дм=10см. Діти виконують вправи на вимірювання за допомогою двох різних мірок і дістають у результаті складені іменовані числа (наприклад довжина книги 2дм3см). Потім розглядають перетворення іменованих чисел - заміну більших меншими і навпаки).

Зміст навчального матеріалу: довжина. Одиниця довжини – метр.

Державні вимоги щодо рівня загальноосвітньої підготовки

Учень:

Знаєодиницю довжини – метр та її позначення при числах;

Знаєспіввідношення між одиницями довжини;

Вмієперетворювати менші одиниці довжини в більші і навпаки;

Записуєрезультати вимірювання довжини в різних одиницях;

Виконуєарифметичні дії з іменованими числами;

Вмієрозв’язувати задачі, що містять одиниці довжини.

 

При ознайомленні з метром (під час вивчення нумерації чисел 21 -100) працюють так само, як і при ознайомленні з сантиметром. Ознайомлення здійснюється за таким планом:

· бесіда вчителя, за допомогою якої він підводить учнів до висновку, що великі відстані краще вимірювати більшими одиницями мір;

· показ демонстраційного метра для безпосереднього зорового сприймання;

· встановлення співвідношень: 1м = 100см, 1м = 10дм;

· розгляд моделей метра, виготовлених з різних матеріалів;

· самостійне виготовлення дітьми метра з паперових смужок, вправи на вимірювання.

Вправи на вимірювання бувають двох видів:

1. вимірювання відстані між двома пунктами (точками), наприклад, довжини та висоти класу, довжини стрічки та ін.;

2. відмірювання відстаней, що дорівнюють даному числу метрів (наприклад, відміряти 3м ниток).

Потім встановлюють відношення між одиницями вимірювання. Для цього учні виконують вправи на вимірювання за допомогою двох різних мірок і дістають у результаті складені іменовані числа (наприклад, довжина кришки парти 4дм 5см, довжина дошки 2м 8дм). З цього часу приступають до порівняння іменованих чисел – заміну великих одиниць дрібними (3дм 5см = 35см) і дрібних одиниць великими (48см = 4дм 8см). Поступово учні усвідомлюють, що результат вимірювання відрізка не залежить від вибору одиниці вимірювання (наприклад, довжину того самого відрізка можна позначити і як 3дм, і як 30см).

Іменовані числа тепер порівнюють, перетворюючи їх в абстрактні числа, при яких стоять однакові назви одиниць вимірювання:

4дм 8см > 39см, бо 48см > 39см, або 4дм 8см > 3дм 9см.

 

Зміст навчального матеріалу: Довжина. Одиниці довжини – міліметр, кілометр.

Державні вимоги щодо рівня загальноосвітньої підготовки учнів:

Учень:

Знаєодиниці довжини міліметр, кілометр та їх позначення при числах;

Знаєспіввідношення між одиницями довжини;

Перетворюєодиниці довжини;

Порівнюєіменовані числа;

Виконуєарифметичні дії з іменованими числами;

Вживаєправильно у мовленні назви одиниць величин.

 

У 3 класі вводяться нові одиниці вимірювання довжини (мм і км), буквене позначення відрізків. Відрізки широко використовують для розгляду понять збільшення і зменшення числа у кілька разів, кратного порівняння чисел та ін.

Введення міліметра обґрунтовують необхідністю вимірювати відрізки, менші за 1см. Наочне уявлення про мм діти дістають, розглядаючи поділки на звичайній масштабній лінійці або на міліметровому папері. Відразу встановлюють, скільки міліметрів в 1см, і учні починають вимірювати з точністю до мм. При цьому особливу увагу звертають на те, щоб діти правильно ставили око, суміщаючи кінці відрізка з поділками на шкалі лінійки.

Під час ознайомлення з кілометром корисно виконати практичні роботи на місцевості, щоб сформувати уявлення про цю одиницю вимірювання. Найчастіше діти разом з учителем проходять відстань, яка дорівнює 1км (або 500м) (доцільно запам’ятати час, за який пройдено цю відстань). Пройдену відстань вимірюють кроками (2 кроки приблизно 1м), або за допомогою рулетки чи мірного мотузка. Водночас учні виконують вправи на визначення деяких відстаней на око. Якщо є можливість, проводять екскурсію на автобусний або залізничний вокзали, що взяти відомості про відстані до найближчих населених пунктів і міст. Цей матеріал потім використовують на уроках для складання задач.

Починаючи з 3 класу, діти в процесі розв’язування задач ознайомлюються із знаходженням довжини непрямим способом. Наприклад, знаючи довжину одного класу і кількість класів на одному поверсі, обчислюють довжину будинку школи; знаючи викоту кімнати і кількість поверхів будинку, можна приблизно обчислити висоту будинку та ін.

Для розвитку окоміру корисно, перш ніж вимірювати задані відрізки (у підручнику, на картках), прикинути на око їхню довжину. Добрий засіб закріплення вимірювальних, графічних і обчислювальних навичок – розв’язування задач на вимірювання і обчислення периметра геометричних фігур, вправи на побудову відрізків і прямокутників.

 

 

Зміст навчального матеріалу: Система одиниць довжини.

Державні вимоги щодо рівня загальноосвітньої підготовки учнів:

Учень:

Знаєспіввідношення між одиницями довжини;

Використовуєспіввідношення між одиницями довжини під час розв’язування задач;

 

Тема «Величини» розглядається після теми «Нумерація багатоцифрових чисел» і, по суті, є продовженням роботи над нею. У 4 класі передбачається узагальнення набутих раніше знань, умінь і навичок вимірювання довжини.

На повторення і узагальнення теми «Довжина» відводиться один урок. До уроку варто підготувати різні прилади для вимірювання довжини – лінійку, сантиметрову стрічку, рулетку, складний метр, штангенциркуль тощо. Учні під керівництвом вчителя складають таблицю одиниць вимірювання довжини.

Бесіда:

- Розкажіть, представники яких професій використовують ці прилади.

- Поясніть, чому їм зручно користуватись саме цим приладом?

- Назвіть відомі вам одиниці вимірювання довжини.

- Як вибір одиниці довжини залежить від розміру предмета, який вимірюємо?

- Складіть таблицю одиниць вимірювання довжини, вкажіть всі співвідношення між цими одиницями.

1мм  
1см 1см = 10мм
1дм 1дм = 10см
1м = 100см
1км 1км = 1000м

 

1м = 10дм 1м = 100см 1м = 1000мм 1км = 1000м 1дм = 10см 1см = 10мм

 

Під час виконання практичних вправ, розв’язування задач, обчислення виразів часто доводиться перетворювати складене іменоване число на просте і, навпаки, просте число на складене. Подамо зразки міркувань:

  1. Подайте 3790см у метрах і сантиметрах.

Один метр – це сто сантиметрів. У числі 3 790см стільки метрів, скільки в ньому всього сотень. У числі 3 790 всього 37 сотень. Отже, 3 790см – це 37м 90см.

 

  1. Подайте 26км 370м у метрах.

Один кілометр – це одна тисяча метрів. 26км – це 26 тисяч метрів та ще 370, буде 26 370м.

 

Співвідношення між дециметром і міліметром, метром і міліметром вводяться в ході виконання вправ на основі міркування: « 1дм = 10см, 1см = 10мм, отже, 1дм = 10мм ∙ 10 = 100мм». Таким чином встановлюється, що 1м = 1000мм, 1км = 10 000дм = 100 000см.

 

У 4 класі таблиці всіх вивчених одиниць довжини засвоюють у процесі багаторазових і систематичних вправ виду: скільки метрів в 1км? У скільки разів метр більше за дециметр? На скільки сантиметрів 1м більший за 1см? Скільки метрів становить км, км і т.д.? Крім того продовжують розв’язувати вправи на перетворення і порівняння іменованих чисел, вивчають письмові прийоми обчислень над ними.

 

Роботу над цією темою корисно продовжити на позакласних заняттях. Можна ознайомити дітей з розвитком системи одиниць вимірювання відрізків (наприклад, проглянути діафільм «Історія метра»)

 

Висновок: Величина довжина вивчається у тісному зв’язку з формуванням поняття натурального числа. Одиниці довжини вводяться у відповідності до концентру натуральних чисел, що вивчаються у початкових класах.