Умовний приклад визначення ціни методом прямих витрат

Умовний приклад визначення ціни методом повних витрат у разі багатопродуктового виробництва

Найменування Продукція Кількість
А Би В
1. Обсяг виробництва, шт.
2. Загальні змінні витрати всього, грн.
у тому числі: -затраты на оплату праці виробничих робітників, грн.                
- витрати на матеріали, грн.
3. Постійні витрати, грн.      
4. Розподіл постійних витрат, грн.: 4.1 пропорційно заробітній платні виробничих робітників        
4.2 пропорційно витратам на матеріали        
4.3 пропорційно змінним витратам        
5. Собівартість одиниці продукції, грн.:          
5.1) за способом 4.1 2,84 3,04 9,71 -
5.2) за способом 4.2 3,55 3,70 5,64 -
5.3) за способом 4.3 3,33 3,50 6,85 -
6. Ціна одиниці продукції, грн       -
6.1) за способом 4.1 3,27 3,49 11,17 -
6.2) за способом 4.2 4,08 4,25 6,49 -
6.3) за способом 4.3 3,83 4,03 7,88 -

 

При правильному підході змінні (прямі) витрати є тією межею, нижче за яку виробник не оцінюватиме свою продукцію. На практиці змінні витрати в певних умовах (коли є незавантажені виробничі потужності, недостатній попит на продукцію в певний період часу) можуть виступати як нижня межа при встановленні ціни.

Практичне використання даного методу розглянемо на умовному прикладі (табл. 7.3)

 

Таблиця 7.3

Найменування Варіант 1 Варіант 2 Варіант 3 Варіант 4
Передбачувана ціна одиниці продукції, грн.
Змінних витрат на одиницю продукції, грн. 8,58 8,58 8,58 8,58
Маржінальний прибуток на одиницю продукції, грн. 9,42 7,42 6,42 5,42
Очікуваний обсяг продажів, шт.
Сумарний маржинальний прибуток, грн.
Постійні витрати, грн.
Прибуток від реалізації, грн.

 

Таким чином, якщо в разі вживання методу повних витрат розрахунок починається з підсумовування всіх витрат, пов'язаних з виробництвом продукції, то в разі методу прямих витрат підприємство починає з оцінки потенційного обсягу продажів за кожною передбачуваною ціною. Метод прямих витрат дозволяє з урахуванням умов збуту знаходити оптимальне поєднання обсягів виробництва, цін реалізації і витрат на виробництво продукції.

Найбільш повно переваги використання даного методу виявляються при ухваленні різних управлінських рішень (визначення доцільності виробництва додаткового замовлення, самостійне виробництво комплектуючих виробів або покупка їх на стороні і т.д.).

Торговельні й посередницько-збутові організації при визначенні ціни реалізації широко використовують метод надбавок, згідно з яким до закупівельної вартості товару додається певна націнка. За її рахунок посередники забезпечують відшкодування своїх витрат і одержання прибутку.

До витратних методів належить також метод беззбитковості й цільового прибутку, застосовуючи який (метод), підприємець прагне встановити таку ціну, яка забезпечить йому бажану величину чистого доходу.

Досить обмежено при формуванні цін застосовується агрегатний метод. Його суть полягає в тому, що ціна визначається додаванням цін окремих складових частин товару, до якої додаються витрати на їхню комплектацію та збирання. Агрегатний метод застосовується, по-перше, коли товар складається з окремих готових виробів (меблеві гарнітури, столові сервізи), а по-друге, коли продукція виготовляється з окремих елементів, вузлів чи деталей (пульти управління).