Попередня обробка цифрових даних ГДС на ЕОМ

Етап попередньої обробки геофізичних даних включає редагування цифрової інформації, ув’язку кривих по глибинам і приведення геофізичних кривих до стандартних свердловинних умов [5, 13].

Функції програм редагування будь-якої автоматизованої системи:

· прехід від коду перетворювача або цифрового реєстратора до фізичних одиниць параметрів;

· усунення збоїв по амплітуді;

· приведення кривої до номінальної довжини.

Алгоритм програми наступний:

3.1.2.1 Перехід від коду перетворювача або цифрового реєстратора до фізичних одиниць параметрів.

Інформація для переходу від кода перетворювача до фізичних одиниць попередньо задається або вводиться з терміналу. Для цифрових реєстраторів контроль масштабу відбувається по записам нуль-сигналу і стандарт-сигналу, що проводяться перед початком реєстрації кривих у виділеній для цього калібровочній зоні. При цифровій реєстрації відліки параметрів, що містяться в одному слові, відносяться до різних глибин, так як точки запису різних зондів не співпадають. Тому, при розпакуванні відліків багатоканального запису по окремих кривих необхідно проводити зсув по глибинах з врахуванням різниці в точках запису і, можливо, в ціні першої мітки, якщо в редагованих масивах присутні криві, записані неодночасно. Потім визначаються фактичні глибини на основі міток, що наносяться на магнітну стрічку реєстратора. Кількість слів між кожною парою магнітних міток корегується і приводиться до номінального шляхом стиснення або розтягу; потім розраховуються істинні глибини початку і кінця редагованого інтервалу.

3.1.2.2 Усунення збоїв по амплітуді

Усунення збоїв по амплітуді – досить складна задача, що потребує достовірної відмінності правильного відліку від збою, для чого необхідно знати дійсну поведінку неспотвореної геофізичної кривої в даній точці. Алгоритми побудовані на виявленні і виключенні значних викидів, що розглядаються як локальні хибні максимуми і мінімуми. Виявлення їх базується на можливості прогнозування величини дійсного екстремума по поведінці точок кривої в його оточенні. Це проводиться або шляхом порівняння відліку в даній точці із середнім значенням відліків по сусідніх точках, або за допомогою рівняння регресії, що пов’язує значення екстремумів з сусідніми відліками. Простіший алгоритм виявлення збоїв базується на визначенні місць перевищення максимально допустимого градієнта параметра на кроці квантування. Величина максимального градієнта параметра повинна задаватись попередньо так само, як і допустима кількість збоїв. При кількості збоїв, що перевищує допустиму, матеріал рахується неякісним.

3.1.2.3 Приведення кривої до номінальної довжини

Процедура приведення відредагованої кривої до номінальної довжини викликана невідповідністю теоретичного числа квантів N_т фактичному N_ф. Це пов’язано з похибками перетворення при русі кабеля в процесі запису на буровій та ін.. В результаті кількість точок між Z_поч і Z_кін або між двома мітками стає більшою або меншою номінальної. Для усунення цієї невідповідності проводиться розтяг або стиснення кривої і приведення її до номінальної довжини. Теоретична кількість квантів розраховується як

N _т = (Z_поч - Z_кін) / (r + 1) (3.1)

де r - крок оцифровки.

Допустиме розходження ξ між N_т і N_ф повинно вкладатися в межі (N_т - N_ф)/ N_т £ ξ, де ξзадається як правило 5%. Це означає, що на інтервал оцифровки 200м розрізу при кроці квантування 0,2м допустиме розходження N_ф від N_т не більше 50 точок. З метою корекції весь масив кривої розбивається на кількість відрізків, яка рівна ÷ N_т - N_ф÷. Виправлення проводиться шляхом вставки одного відсутнього або викидання одного лишнього кванта на кожній слабо диференційованій ділянці масиву ÷ N_т - N_ф÷. Наприклад, якщо між N_т і N_ф отримали розходження 20 точок, то весь масив розбивається на 20 частин і кожна частина розтягується або стискається на 1 квант.