Попередня обробка цифрових даних ГДС на ЕОМ

Етап попередньої обробки геофізичних даних включає редагування цифрової інформації, ув’язку кривих по глибинам і приведення геофізичних кривих до стандартних свердловинних умов [5, 13].

Функції програм редагування будь-якої автоматизованої системи:

· прехід від коду перетворювача або цифрового реєстратора до фізичних одиниць параметрів;

· усунення збоїв по амплітуді;

· приведення кривої до номінальної довжини.

Алгоритм програми наступний:

 

3.1.2.1 Перехід від коду перетворювача або цифрового реєстратора до фізичних одиниць параметрів.

Інформація для переходу від кода перетворювача до фізичних одиниць попередньо задається або вводиться з терміналу. Для цифрових реєстраторів контроль масштабу відбувається по записам нуль-сигналу і стандарт-сигналу, що проводяться перед початком реєстрації кривих у виділеній для цього калібровочній зоні. При цифровій реєстрації відліки параметрів, що містяться в одному слові, відносяться до різних глибин, так як точки запису різних зондів не співпадають. Тому, при розпакуванні відліків багатоканального запису по окремих кривих необхідно проводити зсув по глибинах з врахуванням різниці в точках запису і, можливо, в ціні першої мітки, якщо в редагованих масивах присутні криві, записані неодночасно. Потім визначаються фактичні глибини на основі міток, що наносяться на магнітну стрічку реєстратора. Кількість слів між кожною парою магнітних міток корегується і приводиться до номінального шляхом стиснення або розтягу; потім розраховуються істинні глибини початку і кінця редагованого інтервалу.

3.1.2.2 Усунення збоїв по амплітуді

Усунення збоїв по амплітуді – досить складна задача, що потребує достовірної відмінності правильного відліку від збою, для чого необхідно знати дійсну поведінку неспотвореної геофізичної кривої в даній точці. Алгоритми побудовані на виявленні і виключенні значних викидів, що розглядаються як локальні хибні максимуми і мінімуми. Виявлення їх базується на можливості прогнозування величини дійсного екстремума по поведінці точок кривої в його оточенні. Це проводиться або шляхом порівняння відліку в даній точці із середнім значенням відліків по сусідніх точках, або за допомогою рівняння регресії, що пов’язує значення екстремумів з сусідніми відліками. Простіший алгоритм виявлення збоїв базується на визначенні місць перевищення максимально допустимого градієнта параметра на кроці квантування. Величина максимального градієнта параметра повинна задаватись попередньо так само, як і допустима кількість збоїв. При кількості збоїв, що перевищує допустиму, матеріал рахується неякісним.

 

 

3.1.2.3 Приведення кривої до номінальної довжини

Процедура приведення відредагованої кривої до номінальної довжини викликана невідповідністю теоретичного числа квантів Nт фактичному Nф. Це пов’язано з похибками перетворення при русі кабеля в процесі запису на буровій та ін.. В результаті кількість точок між Zпоч і Zкін або між двома мітками стає більшою або меншою номінальної. Для усунення цієї невідповідності проводиться розтяг або стиснення кривої і приведення її до номінальної довжини. Теоретична кількість квантів розраховується як

 

N т = (Zпоч - Zкін) / (r + 1) (3.1)

де r - крок оцифровки.

Допустиме розходження ξ між Nт і Nф повинно вкладатися в межі (Nт - Nф)/ Nт £ ξ, де ξзадається як правило 5%. Це означає, що на інтервал оцифровки 200м розрізу при кроці квантування 0,2м допустиме розходження Nф від Nт не більше 50 точок. З метою корекції весь масив кривої розбивається на кількість відрізків, яка рівна ÷ Nт - Nф÷. Виправлення проводиться шляхом вставки одного відсутнього або викидання одного лишнього кванта на кожній слабо диференційованій ділянці масиву ÷ Nт - Nф÷. Наприклад, якщо між Nт і Nф отримали розходження 20 точок, то весь масив розбивається на 20 частин і кожна частина розтягується або стискається на 1 квант.