Дискова операційна система MS DOS
Загальний огляд операційних систем
1.3.1.1 Основні характеристики MS DOS
MS DOS – це абревіатура Micro Soft Disk Operating System (дискова операційна система фірми Micro Soft).
MS DOS створена в 1981 році для комп’ютера, який тоді створювався: мікропроцесор Intel 8086, 256 Кбайт оперативної пам’яті, без жорсткого диску, алфавітно-цифровий чорно-білий монітор, робота тільки з односторонніми 160-кілобайтними дискетами і т.д..
Перша версія MS DOS також мала набагато скромніші можливості, ніж сучасні операційні системи. Вона забезпечувала роботу на комп’ютері тільки одного користувача і однієї програми (тобто була однозадачною), підтримувала роботу тільки з дискетами, клавіатурою і алфавітно-цифровим дисплеєм. Тим не менше вона була компактною, пред’являла досить скромні вимоги до апаратури і виконувала необхідний мінімум функцій для користувачів і програм [3].
З того часу комп’ютери значно прогресували. І відповідно за цей час в MS DOS було внесено багато змін, щоб розширити її можливості і ефективніше використовувати нові потужніші комп’ютери:
1) В MS DOS була додана підтримка нових пристроїв (жорсткого диску, нових типів дискет, компакт дисків, розширеної пам’яті і т.д.);
2) Була забезпечена можливість підтримки інших пристроїв за допомогою драйверів;
3) Була включена підтримка ієрархічної файлової структури на дискетах і жорстких дисках;
4) Забезпечена підтримка національних клавіатур та алфавітів;
5) Були запроваджені нові чисельні можливості для користувача (нові команди DOS, корисні утиліти, оптимізатор використання пам’яті, підтримка зжаття дисків і т.д.).
6) Розробляючи нові версії MS DOS строго дотримувались двох важливих принципів:
– збереження сумісності;
– можливість роботи на будь-якому комп’ютері.
Будь-яка версія MS DOS може працювати на будь-якому IBM PC-сумісному комп’ютері (навіть без жорсткого диску, з 512 і навіть менше Кбайтами оперативної пам’яті, з будь-яким монітором і т.д.)
1.3.1.2 Недоліки MS DOS
– MS DOS залишилась однозадачною операційною системою;
– В MS DOS виявилось неможливим впровадити надійні засоби для захисту даних від несанкціонованого доступу і організації колективної роботи з даними;
– DOS програми можуть виконуватись тільки в межах першого Мбайта пам’яті; решта пам’яті може використовуватись тільки для зберігання даних.
А необхідність втиснути MS DOS в мінімальний об’єм оперативної і дискової пам’яті привела до:
– відсутності або обмеженості підтримки багатьох пристроїв в MS DOS;
– відсутності в MS DOS стандартних засобів для створення користувацького інтерфейса.
Ці незручності заставили створити нові операційні системи (Windows, Windows NT, Windows 95, Windows 2000…), які забезпечують належний сервіс для користувачів і розробників, підтримують одночасну роботу декількох програм, які мають засоби захисту даних і дозволяють ефективно використовувати можливості сучасних мікропроцесорів.
Не зважаючи на всі переваги нових операційних систем, потреби у використанні MS DOS скоротились, але не зникли взагалі:
– залишається багато областей діяльності, де DOS-програми успішно працюють, а застосування рішень, які вимагають нових операційних систем, неможливо або економічно недоцільно;
– при пошкодженні нових операційних систем для вияснення причин несправності та їх усунення, за звичай, приходиться використовувати MS DOS і DOS-програми;
– оскільки нові операційні системи є надбудовами над MS DOS, то для їх ефективного використання потрібно уміти налагоджувати MS DOS [3].
1.3.1.3 Основні складові частини MS DOS
Дискові файли IO.SYS і MS DOS.SYS – інакше називаються основними системними файлами MS DOS – містять основні програми MS DOS, які постійно знаходяться в оперативній пам’яті комп’ютера.
IO.SYS – містить програми DOS, а MS DOS.SYS задає параметри завантаження DOS і Windows.
Файли IO.SYS і MS DOS.SYS повинні знаходитись в кореневому каталозі диску, з якого завантажується MS DOS.
COMMAND.COM – командний процесор MS DOS. Також знаходиться в кореневому каталозі з якого завантажується MS DOS.
Зовнішні команди DOS – програми, які входять в MS DOS у вигляді окремих файлів. Ці програми виконують дії обслуговуючого характеру, наприклад форматування дискет, перевірку дисків і т.д.. Ці команди записуються в окремий каталог при установці MS DOS.
Драйвери – спеціальні програми, які доповнюють MS DOS, наприклад, забезпечуючи обслуговування нових пристроїв або нестандартне їх використання. Драйвери завантажуються в пам’ять комп’ютера при завантаженні операційної системи. Їх імена вказуються в спеціальному файлі CONFIG.SYS. Така схема полегшує додавання нових пристроїв і дозволяє робити це, не торкаючи системні файли MS DOS.
Базова система вводу виводу (BIOS), яка знаходиться в постійній пам’яті (постійному запам’ятовуючому пристрої – ПЗУ) комп’ютера, формально не є частиною MS DOS, але тісно з нею пов’язана. BIOS вміщує не тільки програми для перевірки обладнання комп’ютера, ініціювання завантаження операційної системи, але й програми для виконання базових (низькорівневих) операцій вводу-виводу з монітором, клавіатурою, дисками і принтером.
Завантажувальник DOS – знаходиться в першому секторі кожної дискети і в першому секторі логічного диску, з якого проходить завантаження DOS. Призначення цієї дуже короткої програми – завантаження в пам’ять системного файла MS DOS – IO.SYS при початковому завантаженні комп’ютера [3].
1.3.1.4 Початкове завантаження MS DOS
Програма-завантажувальник MS DOS, яка знаходиться в початковому секторі дискети або логічного диску, перевіряє, що в кореневому каталозі завантажувального диску перші два файли називаються IO.SYS i MS DOS.SYS. Якщо ці файли там не знайдені, виводиться повідомлення про помилку.
Якщо в кореневому каталозі диску перші два файли – IO.SYS та MS DOS.SYS, то програма-завантажувальник MS DOS зчитує в пам’ять початок файлу IO.SYS і передає йому керування. Там знаходиться програма, яка завантажує в пам’ять решту файлу IO.SYS i файл MS DOS.SYS.
Із кореневого каталогу завантажувального диску читається файл конфігурації системи CONFIG.SYS і у відповідності з вказівками, які містяться у цьому файлі, завантажаться драйвери пристроїв і встановлюються параметри операційної системи. Якщо файл CONFIG.SYS відсутній, всі параметри встановлюються по замовчуванню.
У версіях MS DOS, починаючи з 6.0, Ви можете за допомогою команд файлу CONFIG.SYS: MENU, MENUITEM, MENUDEFAULT і т.д. організовувати стартове меню. При використанні цих команд на початку виконання файлу CONFIG.SYS на екрані появляється меню типу:
MS DOS6.2 Startup Menu
1. Работа в DOS
2. Работа в Windows
3. Работа в OS/2
4. …
Enter a choise: [2]
З кореневого каталогу завантажувального диску (або іншого каталогу, вказаного в команді Shell файлу CONFIG.SYS) читається командний процесор (за звичай файл COMMAND.COM) і йому передається керування. Якщо файл COMMAND.COM відсутній, виводиться повідомлення про помилку.
Командний процесор виконує командний файл AUTOEXEC.BAT, якщо цей файл є в кореневому каталозі диску, з якого завантажується операційна система. У файлі AUTOEXEC.BAT вказують команди і програми, виконувані при кожному запуску комп’ютера. Якщо файл AUTOEXEC.BAT не знайдений в кореневому каталозі диску, з якого завантажується операційна система, то MS DOS робить запит про текучу дату і час.
Як правило, після виконання файла AUTOEXEC.BAT на екрані виводиться запрошення DOS:
C:\>, яке означає, що DOS готова до прийому команд. Але деякі користувачі включають в кінець файлу AUTOEXEC.BAT команду для запуску своєї улюбленої програми-оболонки Norton Commander або операційної системи Windows [3].