Принципи професійної етики соціального працівника.

Етичні принципи в соціальній роботі

Тема №4

Основні питання

1. Взаємозв'язок принципів соціальної роботи та принципів етики соціальної роботи.

2. Принципи етики соціальної роботи як основні вимоги до поведінки соціального працівника.

3. Толерантність у діяльності соціального працівника. "Декларація принципів толерантності".

З філософської точки зору поняття "принцип" (з лат. – начало, основа) має два значення: 1) основне, вихідне положення будь-якої теорії, вчення, концепції та ін.; провідна ідея, основне правило діяльності; 2) внутрішнє переконання, погляд на явища, що визначають норму поведінки.

Пріоритети людини та загальнолюдських цінностей не повинні залишатися лише побажанням, вони повинні ви­ступати принциповою позицією із залучення знань, навиків та вмінь для втілення цілей соціальної роботи. Соціальна робота ґрунтується на специфічних принципах: гуманізму, соціального реагування, комунікативності, варіативності соціальної допомоги, особистісного підходу, довір'я до клієнта та підтримки довір'я клієнта до соціального пра­цівника, модальності (гнучкості), перманентності (непе­рервності), компетентності, посередництва тощо (4, 7; 6, 31). Принципи соціальної роботи тісно взаємопов'язані з етичними аспектами даної професії.

У своїй роботі соціальний працівник повинен керува­тися принципами професійної етики - найбільш загаль­ними вимогами, які виражають основні напрями поведінки спеціаліста стосовно того чи іншого суб'єкта відношень, що виникають у процесі соціальної роботи (2, 60).

Основні принципи, якими повинен керуватися соціальний працівник у своїй щоденній діяльності, викладені у "Міжнародній Декларації про етичні принципи соціальної роботи" (додаток 1) та професійно-етичних кодексах асоціацій соціальних працівників окремих країн.

1. Дотримання розумних інтересів клієнта - соціальний працівник повинен дбати про принесення блага для свого клієнта і суспільства.

2. Особиста відповідальність соціального працівника за небажані для клієнта і суспільства результати його діяльності. Представник соціальних служб повинен висту­пати з позицій можливого, цілеспрямованого, необхідного і бажаного результату. Не можна вимагати відповідальності соціального працівника за віддалені результати спільних дій з клієнтом та їх наслідки: зв'язок може бути перерваний, клієнт може використати результати спільної діяльності у вирішенні своїх актуальних проблем.

3. Повага права клієнта на прийняття самостійного рішення на будь-якому етапі спільних дій є проявом поваги прав людини. Виходячи з цього, необхідно з'ясовувати не тільки проблеми клієнта, але й його потреби, бачення проблеми, кінцевого результату; усі дії треба добре обґрунтувати і аргументувати. Клієнт має право відмовитися від них у будь-який момент, якщо його погляди змінились.

4. Прийняття клієнта таким, яким він є передбачає особистісний підхід, врахування індивідуальних психоло­гічних особливостей, можливостей. Іноді тактику взаємодії можна будувати таким чином, що крім вирішення соціаль­ної проблеми паралельно здійснюватиметься корекційний вплив на особистість.

5. Конфіденційність - основний принцип соціальної роботи та професійної етики соціального працівника. За умови необхідності співпраці з метою вирішення проблеми повідомлення будь-яких відомостей можливе тільки за згодою клієнта. Всі учасники повинні бути попередженні про необхідність дотримання конфіденційності.

6. Принцип доброзичливості є основою моральної культури соціального працівника, відображенням і проявом любові до людей. Дотримання цього принципу дозволяє здійснювати керівництво діями клієнта, тактовно і коректно вказувати на помилки і недоліки.

7. Принцип безкорисності передбачає не тільки виконання соціальним працівником посадових інструкція, а й докладання усіх зусиль та використання всіх ресурсів для вирішення конкретної проблеми. Безкорисність проявляється щодо клієнта, оскільки він не оплачує послуг спеціаліста. Відносини соціального працівника та клієнта не можуть будуватися на основі будь-якої матеріальної зацікавленості.

8. Чесність та відкритість у взаємовідносинах соціаль­ного працівника та клієнта є основою для довір'я та поваги у стосунках. Передбачає повну поінформованість клієнта про результати спільних дій, пояснення причин невдач та планів щодо виправлення помилок і досягнення поставленої мети.

9. Повнота поінформованості клієнта про застосо­вувані дії сприяє активізації його особистісного потенціа­лу. Дотримання даного принципу передбачає повагу прав клієнта та його гідності; зменшує можливість бездіяльності або здійснення помилкових дій з боку клієнта.

10. Відсутність будь-яких забобон та упередженості щодо клієнта є обов'язковою умовою налагодження взає­мовідносин співробітництва між соціальним працівником та клієнтом. Погляди, світогляд соціального, працівника і клієнта можуть не співпадати, але не можуть бути причи­ною для того, щоб соціальний працівник вважав свого клієнта неповноцінним, принижував у правах, ображав тощо. Соціальний працівник може тактовно викласти свою точку зору, якщо цього вимагає справа або просить клієнт, але повинен поважати точку зору свого опонента.

Принципи соціальної роботи та професійної етики соціального працівника передбачають повагу до особис­тості та прав клієнта, прийняття його таким, яким він є, гнучкість у підходах тощо. Все це тісно пов'язане із розумінням толерантності у соціальній роботі.

Толерантність (від лат. tolerans (tolerantis) - терплячий) - терпимість до чужих думок і вірувань. Генеральною конференцією ЮНЕСКО 16 листопада 1995 року було прийнято і проголошено "Декларацію принципів толерантності" (додаток 2).

Толерантність у соціальній роботі є надзвичайно важ­ливою і спрямована на уникнення будь-якої упередженості. Соціальний працівник зобов'язаний підтримувати та спри­яти ствердженню прав людини, демократії, отже, відмо­витися від догматизму, абсолютизації певних переконань. Це означає визнання відмінностей людей, але неможливість нав'язування окремих поглядів, переконань. Важ­ливим є виховання на принципах толерантності, що сприяє зміцненню терпимості, розвитку навиків критичного мислення та спрямоване на протидію негативних впливів