Умови виникнення ринкового господарства

Опорний конспект лекції

Конкуренція і ціноутворення.

Розділ 7. Ринок, його суть і функції. Моделі ринку.

Програмна анотація

Умови виникнення ринкового господарства. Функції ринку. Принципи ринкової організації виробництва. Етапи формування ринку. Економічні основи конкуренції. Закон конкуренції. Форми конкурентної боротьби. Загальна характеристика ринкових структур. Кількісне визначення інтенсивності конкуренції на ринку. Ринкова інфраструктура. Функції інфраструктури ринку.

Людство в процесі свого історичного розвитку проходило через дві основні форми суспільного виробництва: натуральну і товарну. Функціонування товарного виробництва, основу якого становить суспільний поділ праці і економічне відокремлення товаровиробників, потребує відповідної форми організації. Такою формою організації економічних відносин між людьми в процесі їх господарської діяльності є ринок.

Ринок – це форма організації економічних відносин, які виникають між господарюючими суб’єктами на всіх фазах відтворення суспільного продукту (виробництва, розподілу, обміну, споживання) відповідно до законів товарного виробництва.

Принципи ринкової організації виробництва:

- свобода вибору видів і форм діяльності (крім заборонених законом);

- всезагальність ринку;

- плюралізм форм власності;

- вільне ціноутворення;

- наявність товарно-грошових відносин;

- господарювання в умовах конкуренції;

- функціонування господарських одиниць на засадах самоокупності та самофінансування;

- державне регулювання на основі переважно економічних важелів впливу.

Поступовий перехід до розвинутої форми товарного виробництва супроводжується ускладненням зв’язків між виробниками, формуванням системи найманої праці, розвитком кредитних відносин. Відповідним чином вдосконалюється і ринкова форма організації, яка охоплює всі фази відтворення суспільного продукту: виробництво, розподіл, обмін і споживання:

· через ринок виробництво отримує необхідні ресурси та реалізує готову продукцію;

· механізм ринкового розподілу визначає розміри факторних доходів (доходів, які отримують власники виробничих ресурсів у формі заробітної плати, прибутку, підприємницького доходу, ренті, податків, відсотка);

· ринковий механізм забезпечує обмін ресурсів на товари та послуги;

· через ринок споживчі товари та послуги надходять до кінцевого споживача.

Функції ринку:

Функція стимулювання. Завдяки ринковому механізму встановлюється рівна ціна на однорідні продукти. Ринкова ціна для усіх виробників є нормативом, що спонукає їх до підвищення, ефективності господарювання, зниження собівартості продукції, підвищення її якості. Це стимулює технічний прогрес.

Функція регулювання. На думку А.Сміта, регулювання економічної діяльності здійснюється «невидимою рукою ринку», яка спрямовує власників особистих інтересів дієвим способом слугувати інтересам суспільства. Орієнтиром для виробника є попит (відсутність попиту) на його продукцію, що проявляється у рівні прибутковості підприємства. Маючи за мету максимізацію прибутку, капітали спрямовуються в найбільш прибуткові галузі.

Функція розподілу. Розподіл прибутку серед суб'єктів господарювання здійснюється відповідно до їхнього внеску у створення нової вартості. Це відповідає панівному у ринковій економіці принципу винагороди за результати. На думку відомого австрійського економіста Ф.Хайєка, суспільства, які спираються на конкуренцію, успішніше за інших досягають своїх цілей, оскільки конкуренція показує як ефективніше можна виробляти економічні блага.

Функція інформування. Ринок – це своєрідний інформаційний механізм, який забезпечує отримання систематичних і повноцінних знань про економіку, без яких неможлива ефективна господарська діяльність. Джерелом інформації про кон'юнктуру ринку слугують ціни, точніше їх динаміка, ставки банківського відсотка, рівень інфляції, валютний курс, а також рівень прибутковості різних напрямків економічної діяльності. Орієнтація на ці індикатори дає можливість коригувати господарську діяльність.

Функція координації реалізується в узгодженні структури виробництва і споживання через ціновий механізм і забезпечується вільним переливом капіталу між галузями економіки.

Функція санації. Санація (від лат. – лікування, оздоровлення). Ринковий механізм, який базується на конкуренції призводить до відбору серед суб’єктів господарювання найбільш ефективних учасників та очищує економіку від неефективних підприємств через їх банкрутство. В результаті селекції ринку через конкурентний механізм підвищується середній рівень ефективності економіки в цілому.

Функція контролю. Наявність на ринку значної кількості підприємств обмежує економічну силу кожного з них, унеможливлюючи ціновий диктат виробника над покупцем. Причому чим досконаліша конкуренція, тим справедливішою є ціна.

Етапи формування ринку:

- нерозвинений ринок (ранні стадії виникнення обміну). Умовою його формування є поділ праці, який призвів до спеціалізації та обміну. Ринок не є всезагальним, охоплюючи лише сферу обміну (бартерного), і характеризується випадковістю та нерегулярністю ринкових відносин;

- класичний вільний ринок є характерною формою організації капіталістичного способу виробництва від початку ХVІ ст. до 60-х років ХІХ ст., коли ще не було монополізації, державного втручання в економіку і точилася боротьба всіх проти всіх. Пріоритетом державного регулювання є сфера організації порядку, дотримання законності, нагляд за сплатою податків, емісія грошей;

- регульований ринок. В кінці ХІХ ст. вільна конкуренція досягла найвищого щабля розвитку. Функціонування ефективно конкуруючих підприємств супроводжувалось концентрацією та централізацією виробництва і капіталу, що стало причиною зародження монополій. До компетенції держави належать: створення умов економічної демократії, рівноправності різних форм власності та господарювання, захист конкурентного середовища, недопущення зовнішнього впливу на ціновий механізм тощо;

- соціально орієнтований ринок Вільна гра ринкових сил має наслідком досягнення економічної ефективності, ігноруючи при цьому соціальні наслідки господарської діяльності суб’єктів ринку. В переважній більшості сучасних розвинутих країн відбуваються якісні зрушення суспільного устрою, зорієнтовані на посилення соціальної спрямованості розвитку економіки.