Адміністративне правопорушення: поняття, юридичний склад та характеристика

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку зако­ном передбачено адміністративну відповідальність
Ознаки адміністративного правопорушення
  Під протиправністюпроступку необхідно розуміти заборону дій, яка передбачена конкретною адміністративною нормою. Тобто проступок, спрямований проти норм права, у нашому випадку проти норм, які врегульовуються адміністративною відповідальністю.
Винність означає, що адміністративним проступком може бути тільки дія, яка вчинена особою умисно або з необереж­ності, в межах порушеної норми.
Адміністративна караністьпроступку, як його ознака, полягає В тому, що за його вчинення особа повинна нести лише адмі­ністративну відповідальність. Наслідком вчинення проступку повинна бути негативна реакція з боку державних органів у вигляді застосування до винної особи стягнення, передбаченого адміністративним законодавством.
Суспільна шкідливість(небезпечність, антигромадська спрямованість), як ознака, означає, що адміністративний проступок завдає або створює загрозу заподіяння певної шкоди об’єктам адміністративно-правової охорони.

 

 

 
 

 


Об’єктом адміністративного проступку є суспільні відносини, тобто відносини, які складаються в різних галузях діяльності людей.
       
    Розрізняють загальний; родовий; безпосередній об’єкти. Якщо загальний об’єкт адміністративного проступку як сукупність суспільних відносин, які охороняються нормами адміністративного законодавства, на кваліфікацію проступку не впливає, то родовий та безпосередній об’єкти є тими елемен­тами, від чіткого й повного визначення яких залежить точне встановлення ознак конкретного правопорушення, обумовлення його місця в Особливій частині КпАП Родовий об’єкт – це групи тотожних, однорідних суспіль­них відносин, які в сукупності складають загальний суб’єкт, охороняються комплексом адміністративно-правових норм і містяться в Особливій частині КпАП. Безпосередній об’єкт – це конкретні суспільні відносини, що охороняються законом, яким і спричиняється шкода певним правопорушенням

 

Об’єктивна сторона адміністративного проступку – це сукупність зовнішніх ознак проступку, які визначають акт зовнішньої поведінки правопорушника. Вона дає характеристику суспільної шкідливості проступку, його спрямованості, містить ряд ознак.

 

 

Суб’єктом проступку є осудні фізичні особи – громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які вчинили ті чи інші проступки, і які досягай віку, встановленого законодав­ством для притягнення до адміністративної відповідальності. Згідно зі ст. 12 КпАП адміністративній відповідальності під­лягають особи, які досягли на момент скоєння правопорушення 16-річного віку.
     
    Суб’єкти бувають 2 видів: 1. Загальні – усі особи, які проживають або перебувають на території України. 2. Спеціальні– службові особи, неповнолітні, військовослужбовці та військовозобов’язані, працівники органів внутрішніх справ, народні депутати України та деякі інші.

 

Суб’єктивна сторона – психічна діяльність особи, пов’язану із вчиненням ним суспільно шкідливого діяння. Суб’єктивна сторона – це внутрішній бік проступ­ку, це психічні процеси, які відбуваються в свідомості суб’єкта, що характеризують його волю, викривають думки, наміри.
Суб’єктивна сторона включає в себе: —вину (основна ознака); —мету вчинення проступку; —мотив.
Вина,як основна ознака і обов’язкова ознака суб’єктивної сторони, виражається у психічному ставленні особи до вчиненого проступку і його наслідків. Виявляється вина у формі умислу та необережності. Під мотивом проступку розуміють ті внутрішні спонукання, якими керується суб’єкт проступку при його вчиненні, які впливають на його волю. В адміністративно-правовій літературі до таких спонукань найчастіше відносять корисливість, жадобу, помсту, хуліганські спонукання, кар’єризм тощо. Мета - певний результат, до якого прагне правопорушник. Вона відображає уявну модель майбутнього, якої хотів би досягти суб’єкт проступку, діючи певним чином.

 

Місце для заповнення