Суть та основи управління реальними інвестиціями
Тема 8. УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЯМИ
1. Зміст і завдання управління інвестиціями.
2. Суть та основи управління реальними інвестиціями.
3. Фінансові інвестиції, їх склад та джерела
4. Інвестиційний портфель і його формування.
1. Зміст і завдання управління інвестиціями.
Управління інвестиціями включає:
‾ з’ясування сутності і форм інвестицій,
‾ класифікацію інвестицій підприємства,
‾ управління реальними інвестиціями,
‾ управління джерелами фінансування капітальних вкладень,
‾ управління фінансовими інвестиціями,
‾ визначення методів оцінки ефективності окремих фінансових інструментів інвестування,
‾ управління формуванням портфеля фінансових інвестицій.
Інвестиції можна класифікувати:
‾ за видами цінностей (матеріальні, нематеріальні, фінансові);
‾ за цілями застосування (реінвестиції, нетто-інвестиції);
‾ за терміном інвестування (короткострокові, довгострокові);
‾ за характером участі суб’єкта в інвестуванні (прямі, непрямі);
‾ за походженням капіталу що інвестується (державні, приватні, змішані, вітчизняні, іноземні).
Інвестиційна політика підприємства передбачає:
1 формування окремих напрямів інвестиційної діяльності підприємства у відповідності з стратегією його економічного розвитку.
2 дослідження і облік умов зовнішнього інвестиційного середовища і кон’юнктури інвестиційного ринку.
3 пошук окремих об’єктів інвестування і оцінка їх відповідності напрямкам інвестиційної діяльності підприємств.
4 забезпечення високої ефективності інвестицій.
5 забезпечення мінімізації фінансових ризиків, пов’язаних з інвестиційною діяльністю.
6 забезпеч ліквідності інвестицій.
7 визначення необхідного об’єму інвестиційних ресурсів і оптимізація структури їх джерел.
8 формування і оцінка інвестиційного портфелю підприємства.
9 забезпечення шляхів прискорення реалізації інвестиційних програм.
Метою управління реальними інвестиціями є оцінка найефективніших реальних інвестиційних проектів і забезпечення реалізації окремих інвестиційних програм. Застосовують різні методи оцінки ефективності інвестиційних проектів, а саме метод окупності, метод розрахунку віддачі на вкладений капітал (рентабельність капіталу); методи дисконтування грошових надходжень, метод визначення чистої поточної вартості (сальдо приведених витрат і надходжень); метод визначення дохідності дисконтування грошових надходжень; метод прогнозування внутрішньої ставки дохідності.
Управління реалізацією реальних інвестиційних проектів здійснюється в розрізі кожного проекту, який включено до інвестиційної програми підприємства і передбачає розробку календарного плану реалізації проекту, а також розробку капітального бюджету. Процес реального інвестування включає в себе ряд етапів і стадій: передінвестиційна (здійснюється вибір конкретного інвестиційного проекту і проводиться його оцінка), інвестиційна (безпосередня реалізація конкретного інвестиційного проекту), постінвестиційна (відбувається експлуатація об’єкту інвестування).
Інвестиційний проект дозволяє підприємству й іншим інвесторам оцінити очікувану ефективність і доцільність здійснення реальних інвестицій. Інвестиційний проект включає в себе коротку характеристику інвестиційного проекту, основну ідею проекту, аналіз ринку та концепція маркетингу, обґрунтування обсягів матеріальних ресурсів, необхідних в процесі реалізації інвестиційного проекту, характеристика технічних основ реалізації проекту, місцезнаходження проекту, організація управління, необхідні трудові ресурси, графік реалізації проекту.
Складові процесу складання бюджету капітальних вкладень:
‾ прогнозування обсягів реалізації з врахуванням можливого попиту на продукцію(оскільки більша частина проектів пов’язана з додатковим випуском продукції),
‾ оцінка припливу грошових коштів по роках,
‾ оцінка доступу до джерел фінансування,
‾ оцінка припустимого значення ціни капіталу(відносний рівень затрат при використанні того чи іншого джерела фінансування).
Інвестиційні проекти, що аналізуються в процесі складання бюджету капіталовкладень, вимагають виконання наступних правил:
- З кожним інвестиційним проектом прийнято пов’язувати грошовий потік , елементи якого представляють або чисті відпливи, або чисті припливи грошових коштів. В цьому випадку під чистим відпливом грошових коштів в k-му році розуміється перевищення поточних грошових витрат по проекту над поточними грошовими надходженнями. Інколи в аналізі використовується не грошовий потік а послідовність прогнозних значень чистого річного прибутку, який генерується проектом;
- Як правило, аналіз ведеться за роками, хоча це обмеження не є безумовним або обов’язковим, тобто аналіз можна проводити за рівними базовими періодами будь-якої тривалості, необхідно лише пам’ятати про узгодження величини елементів грошового потоку, процентної ставки і тривалості цього періоду;
- Припускається, що весь обсяг інвестицій здійснюється в кінці року, який передує попередньому, що генерується проектом припливу грошових коштів, хоча, в принципі, інвестиції можуть здійснюватись протягом наступних років;
- Приплив (відплив) грошових коштів має місце в кінці попереднього року;
Коефіцієнт дисконтування, який використовується для оцінки проектів за допомогою методів, що засновані на дисконтованих оцінках, повинен відповідати тривалості періоду, який покладений в основу інвестиційного проекту;
Для оцінки ефект капіталовкладень застосовують два показники:
1)Коефіцієнт абсолютної ефективності = приріст прибутку / капіталовкладень.
2)Коефіцієнт відносної ефект-ті. C + E * КВ -> min,
де С – витрати, Е – норма ефект-ті. Чистий наведений доход = Сума грошових потоків – Сума інвестованих коштів. ЧНД повинен бути більше за 0.
Реальні інвестиції здійснюються підприємствами в різноманітних формах, основними з яких є
1. Придбання цілісних майнових комплексів.
2. Нове будівництво.
3. Реконструкція.
4. Модернізація.
5. Відновлення окремих видів устаткування.
6. Інноваційне інвестування в нематеріальні активи.
7. Інвестування приросту запасів матеріальних оборотних активів.
Політика управління реальними інвестиціями являє собою частина загальної інвестиційної політики підприємства, що забезпечує підготовку, оцінку і реалізацію найбільш ефективних реальних інвестиційних проектів.
Процес формування політики управління реальними інвестиціями підприємства здійснюється в розрізі наступних основних етапів.
1. Аналіз стану реального інвестування в попередньому періоді.
2. Визначення загального обсягу реального інвестування в майбутньому періоді.
3. Визначення форм реального інвестування.
4. Підготовка бізнес-планів реальних інвестиційних проектів.
5. Оцінка ефективності окремих реальних інвестиційних проектів.
6. формування портфеля реальних інвестицій.
7. Забезпечення реалізації окремих інвестиційних проектів і інвестиційних програм.