Рівні новизни педагогічної інноватики

Термін «нове» тлумачиться як уперше відкрите, створене або зроблене, що сформувалося недавно замість попереднього. Дослідники проблем педагогічної інноватики прагнуть співвіднести нове в педагогіці з корисним, прогресивним, позитивним, сучасним, передовим. Для того, щоб реалізація, утвердження нового зумовлювали позитивні зміни, необхідно, щоб воно було засобом вирішення актуальних для конкретного навчального закладу завдань, витримало вимогливу експериментальну перевірку.

Не завжди впровадження нового дає позитивні результати, не кожне нововведення раціональне, виправдане, прогресивне, часто воно дестабілізує функціонування педагогічної системи, створює додаткові труднощі для педагогів і їхніх вихованців. Прогресивним є лише ефективне, що дає максимальні результати, не спричинює шкоди, відкриває нові можливості. Від часу виникнення воно залежить не завжди. Отже, про прогресивність або непрогресивність нового можна судити лише за результатами його освоєння, функціонування.

Нове як особливий феномен співвідносять за такими ознаками:

- просторово-часова неідентичність (несхожість новоствореної, новосформованої, щойно відкритої системи на інші);

- актуальність (важливість, нагальність, суттєвість нового для певного часу);

- стабільність (показник єдності, цілісності, повторюваності основних елементів нового впродовж певного проміжку часу);

- ефективність (є об'єктивною можливістю за допомогою новацій розв'язувати завдання, заради яких вони були створені);

- оптимальність (показник найвищої економічності й ефективності створення нового засобу або способу діяльності, а також можливість із його допомогою оптимальним шляхом розв'язувати проблеми);

- змінюваність (новий засіб, що апробується в педагогічній діяльності, постійно доопрацьовується, модифікується, видозмінюється).

Інновація (лат. іппоvatio — оновлення, зміна) — нововведення, зміна, оновлення; новий підхід, створення якісно нового, використання відомого в інших цілях.

Іноді інновацією вважають запровадження відомого з незначною модифікацією. Інновації є предметом особливої діяльності людини, яка не вдоволена традиційними умовами, методами, способами та прагне не лише новизни змісту реалізації своїх зусиль, а передусім - якісно нових результатів.

У педагогіці поняття «інновація» вживають у таких значеннях:

- форма організації інноваційної діяльності;

- сукупність нових професійних дій педагога, спрямованих на розв’язання актуальних проблем виховання й навчання з позицій особистісно орієнтованої освіти;

- зміни в освітній практиці;

- комплексний процес створення, поширення й запровадження нового практичного засобу в галузі техніки, технології, педагогіки, наукових досліджень;

- результат інноваційного процесу.

У науковій літературі існують певні розбіжності тлумачення поняття «інновація»:

- Нововведення – перехід певної системи з одного стану в інший за своїм життєвим циклом (Пригожин).

- Нововведення – це цілеспрямована зміна, що привносить у середовище впровадження нової стабільності елементів (Пригожин).

- Нововведення – комплексний процес створення, поширення та запровадження нового практичного засобу (інновації). Нововведення – форма організації інноваційної діяльності (Лаптін).

- Інновація – процес часткових змін, що ведуть до модифікації окремо взятих цілей освіти або способів і засобів їх досягнення (Онушкін, Огарьов).

- Інновації – це ідеї, процеси, засоби, результати, узяті в єдності якісного вдосконалення педагогічної системи (Підласий).

- Інновації – уперше створені, удосконалені або впроваджені освітні, дидактичні, виховні, управлінські системи, їх компоненти, що суттєво поліпшують результати освітньої діяльності (Положення про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності).

Із огляду на суттєві ознаки інновації, є підстави розглядати її як процес і як продукт (результат). Інновація як процес означає часткову або масштабну зміну стану системи й відповідну діяльність людини. Інновацією як результатом передбачається процес створення (відтворення) нового, що має конкретну назву "новація".

Одним із найголовніших аспектів педагогічної інноватики є новизна педагогічного засобу.

Новизна — один із основних критеріїв оцінювання педагогічних досліджень; основний результат творчого процесу; властивість і самостійна цінність нововведення.

У педагогічній практиці, як і в інших галузях діяльності, новизна є відносною як в особистісному, так і в історичному плані: те, що нове для одного педагога, може бути не новим для іншого. Новизна завжди має конкретно-історичний характер. Народжуючись у певний час, прогресивно вирішуючи завдання конкретно-історичного етапу, вона з часом стає нормою, загальноприйнятою масовою практикою, або згодом — гальмом розвитку.

У педагогіці виокремлюють конкретні рівні новизни.

Абсолютна новизна. Охоплює принципово не відомі раніше новації, що внаслідок їх реалізації стають радикальними нововведеннями, її фіксують, якщо немає аналогів, прототипів конкретного нововведення. Прикладами абсолютної новизни можуть слугувати авторські методики та технології на момент їх упровадження в практику навчально-виховного процесу.

Відносна новизна визначається в кількох варіантах:

- часткова новизна – полягає в оновленні одного з елементів системи, коли вона стає новою в якомусь одному відношенні. Прикладом може слугувати запровадження нових методів, прийомів, способів за умов збереження загальноприйнятої конфігурації організації освітнього процесу;

- умовна новизна виникає за незвичного поєднання відомих елементів; такими прикладами можуть слугувати авторські методики та технології, що містять уже відомі ефективні прийоми організації навчальної діяльності учнів чи організації виховного процесу, але в цьому випадку вони можуть об’єднувати кілька ефективних прийомів із різних авторських методик (технологій);

- місцева новизна – запровадження новації, що була впроваджена на інших об'єктах, за нових умов. Ідеться про фактичний переніс уже відомих авторських технологій, що були створені для конкретних навчальних дисциплін, на викладання інших дисциплін (можливо, із окремими частковими змінами, що можна розглядати як адаптацію).

Суб'єктивна новизна. У цьому випадку об'єкт є новим для конкретного суб'єкта. Наприклад, предмет чи явище можуть бути абсолютно новими для однієї людини, нормативне новими для конкретної спільноти (наприклад, в одній країні) і не новими в іншій країні для іншої спільноти. Запозичені авторські методики є суб’єктивно новими для педагогів, які їх запозичують.

Окремо слід наголосити на тому факті, що традиційні погляди на інновації як на будь-які зміни в організації педагогічного процесу є однобокими. Практикою доведено, що не всі зміни обов’язково мають позитиві результати. У цьому контексті доцільно розглядати нововведення з точки зору наявності інноваційного потенціалу.

Уважається, що крім новизни, новація має характеризуватись інноваційним потенціалом – здатністю забезпечувати впродовж тривалого часу корисний результат від свого запровадження. Якщо нововведення не забезпечує ефекту, то воно є псевдонововведенням. Так часто буває при запровадженні в навчальний процес нових технічних засобів навчання з покладанням на них сподівань щодо фантастичного результату лише внаслідок своєї неповторності, унікальності. Це аж ніяк не є фактом, що технічні засоби навчання не мають інноваційного потенціалу, - такий потенціал не властивий способам їх запровадження в навчальний процес, що унеможливлює скористатися їх основними можливостями.

У зв'язку з цим важливою проблемою педагогічної інноватики є вимір новизни об'єкта, чим займається педагогічна кваліметрія. Сфера її застосування досить широка. Це оцінювання підручників, різноманітних засобів забезпечення навчального процесу, а також науково-дослідної роботи учнів, студентів.

Виникає закономірне питання щодо джерел інноватики. Досвідом доведено, що більшість сучасних передових технологій стали результатом педагогічного осмислення авторських методик навчання й виховання. Тобто, тривалий час нововведення в педагогіці залишаються результатом творчого пошуку педагогів-пратиків, яких традиційно називають новаторами. Результатами педагогічної творчості можуть бути:

1. Педагогічні відкриття – масштабні новаторські педагогічні рішення, пов'язані з формуванням, обґрунтуванням нових педагогічних ідей та їх упровадженням у конкретній педагогічній системі.

2. Педагогічні винаходи – перетворення, конструювання окремих елементів педагогічної системи, засобів, методів, умов навчання й виховання.

3. Педагогічні вдосконалення – модернізація й адаптація до конкретних умов уже відомих методів і засобів.

Наукові інтереси педагогічної інноватики пов'язані з вивченням інноваційних процесів у системі освіти й виховання. Саме такими є процеси створення, освоєння й запровадження педагогічних новацій.

Інноваційні освітні процеси – це зумовлені суспільною потребою комплексні процеси створення, упровадження, поширення новацій і зміни освітнього середовища, у якому здійснюється їх життєвий цикл.

У системі освіти інноваційні процеси є не просто впровадженням нового. Вони реалізуються як цілеспрямовані зміни цілей, умов, змісту, засобів, методів, форм діяльності, яким властиві новизна, високий потенціал посилення ефективності діяльності загалом або в певних їх сферах, здатність забезпечити довготривалий корисний ефект від запровадження. Основу та зміст інноваційних освітніх процесів становить інноваційна діяльність, суть якої полягає в оновленні педагогічного процесу, при внесенні новоутворень у традиційну систему, що і є найвищим ступенем педагогічної творчості.

Інноваційною діяльністю займається багато творчих педагогів, серед яких умовно можна виокремити три групи:

1) педагоги-винахідники, які приходять до нового в результаті власних пошуків;

2) педагоги-модернізатори, які вдосконалюють і по новому запроваджують елементи створених систем за для позитивного результату;

3) педагоги-майстри, які швидко сприймають і досконало запроваджують як традиційні, так і нові підходи й методи.