Право власності на землю

 

 

 
 

 

 


* землі сільськогосподарського призначення
* землі житлової та громадської забудови
*землі оздоровчого призначення
*землі природно-заповідного природоохоронного призначення
*землі рекреаційного призначення
*землі історико-культурного призначення
*землі лісового фонду
*землі водного фонду
*землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення

 

 

Право власності на землю – це право володіти, користуватись і розпоряджатися земельними ділянками

 

 

Право володіння — це юридично забезпечена можливість власнику мати майно у своєму віданні, у сфері свого фактичного господарського впливу
Право користування — це юридично закріплена можливість господарського використання майна та вилу­чення з нього корисних властивостей власником чи уповноваженими ним особами
Право розпорядження — це юридично закріплена можливість власника самостійно вирішувати долю майна шляхом його відчуження іншим особам, зміни його стану та призначення

 

 

                   
   
 
   
 
 
Громадяни та юридичні особи на землю приватної власності
 
Територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, на землі комунальної власності
 
Держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності

 

 
 

 

 


 


Права власників земельних ділянок Обов’язки власників земельних ділянок
§ продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину § забезпечувати використання їх за цільовим призначенням
§ самостійно господарювати на землі § дотримуватися вимог законодавства про охорону довкілля
§ право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену сільськогосподарську продукцію § своєчасно сплачувати земельний податок
· використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельні ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об’єкти, а також інші корисні властивості землі · не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів
· підвищувати родючість грунтів та зберігати інші корисні властивості землі
· на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом · своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом
§ споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди · дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов’язаних із встановленням земельних сервітутів та охоронних зон
  · за свій рахунок привести земельну ділянку у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком здійснення такої зміни не власником земельної ділянки, коли приведення у попередній стан здійснюється за рахунок особи, яка незаконно змінила рельєф

 
 

 

 


Землями комунальної власності визнаються ті, які належать територіальним громадам сіл, селищ, міст. Територіальні громади набувають землю у комунальну власність на таких підставах: передача із земель державної власності; примусове відчуження земельних ділянок у власників з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; прийняття спадщини; придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, за іншими цивільно-правовими угодами

 

У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Держава набуває права власності на землю на таких підставах: відчуження земельних ділянок у власників з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; придбання за договорами купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; прийняття спадщини; передача у власність держави земельних ділянок комунальної власності територіальними громадами; конфіскація земельної ділянки

 

 

Право спільної власності — це право двох або більше осіб на одну земельну ділянку з визначенням частки кожного з учасників (спільна часткова власність) або без визначення часток учас­ників спільної власності (спільна сумісна власність)

 

 

Право земельного сервітуту — це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Вони можуть встановлюватись за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду

 

Місце для заповнення