Фіксований сільськогосподарський податок.
Єдиний податок.
Тема 9. Альтернативні системи оподаткування.
-1-
Єдиний податок відноситься до прямих загальнодержавних податків. Він сплачується суб’єктами малого підприємництва за рахунок власних коштів і включається в ціну товару на стадії виробництва у виробників незалежно від фінансового й майнового стану платників. Так як єдиний податок справляється саме в момент виникнення доходу, а не при його використанні то за економічним змістом об’єкта оподаткування він відноситься до податків на доходи.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності може бути застосована тільки суб’єктами малого підприємництва. Так на єдиний податок можуть перейти:
- фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції за рік не перевищує 500 тис. грн.;
- юридичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, в яких середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції за рік не перевищує 1 млн. грн.
Перехід на єдиний податок звільняє юридичну особу від сплати:
- податку на прибуток;
- плати (податку) за землю;
- збору за спеціальне використання природних ресурсів;
- збору на обов’язкове державне пенсійне страхування;
- збору на обов’язкове соціальне страхування;
- відрахування на будівництво і ремонт автодоріг;
- комунального податку;
- плата за патенти;
- збору за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі і сфери послуг;
- внесків у Фонд соціального захисту інвалідів.
Юридичні особи можуть самостійно обрати одну із ставок єдиного податку:
- 6% суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати ПДВ;
- 10% суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення ПДВ до складу єдиного податку.
Базою оподаткування у юридичних осіб – суб’єктів малого підприємництва є виручка від реалізації продукції ( товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору. Для платників єдиного податку за ставкою 10 % в базу оподаткування не включаються також суми ПДВ, бо нараховувати їх такий платник не має права. Стосовно ж акцизного збору, то ця норма вже втратила свою актуальність у зв’язку з тим, що виготовлення та імпорт підакцизних товарів вилучені з припустимої сфери діяльності суб’єктів малого підприємництва.
Перехід підприємства на єдиний податок передбачає ведення Книги обліку доходів і витрат, яка за своєю суттю є базовою формою податкового обліку з даного податку. В ній у хронологічному порядку на підставі первинних документів здійснюються записи про операції, що відбулися у звітному періоді.
Крім Книги обліку доходів і витрат, суб’єкт малого підприємництва зобов’язаний вести ще й касову книгу.
Звітний період при спрощеній системі оподаткування дорівнює податковому, тобто податкова звітність подається в органи державної податкової служби після закінчення кожного кварталу.
Суб’єкти малого підприємництва – юридичні особи – подають до органу державної податкової служби протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу:
- розрахунок про сплату єдиного податку;
- декларацію про сплату податку на додану вартість ( в разі обрання ставки 6 %);
- платіжні доручення на сплату єдиного податку за звітний період з позначкою банку про зарахування коштів.
Термін сплати податку – протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації.
Для громадян – підприємців доцільність переходу на спрощену систему оподаткування визначається трохи іншими обставинами, чим для юридичних осіб, оскільки ряд принципових положень Указу і нормативних документів істотно відрізняється. Це стосується не тільки умов, яких необхідно дотримуватися при переході на спрощену систему, але й суттєвих ознак єдиного податку.
Так, ставки єдиного податку встановлюються місцевими радами за місцем реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності в фіксованих сумах у залежності від виду діяльності. Завдяки такій обставині підприємець заздалегідь знає суму податку, що підлягає місячній сплаті. Причому ця сума не залежить ні від виручки, ні від чистого доходу такого підприємця.
Суб’єкт малого підприємництва має право перейти на спрощену систему оподаткування, обліку і звітності один раз протягом календарного року. Підставою для переходу на єдиний податок є заява, яку він подає у письмовій формі до органу державної податкової служби. Строк подання заяви – не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку кварталу, з якого він обирає оподаткування доходів за спрощеною системою. Тобто граничні строки подання заяви становлять 16 грудня, 16 березня, 15 червня та 15 вересня.
Ставка єдиного податку для фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності встановлюється місцевими радами по місцю державної реєстрації в межах від 20 до 200 грн. за календарний місяць.
Чинним законодавством встановлений один критерій, за яким ставки єдиного податку можуть бути диференційовані органами місцевої влади, - вид підприємницької діяльності.
У випадку коли фізична особа – суб’єкт малого підприємництва – здійснює декілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки. Це правило застосовується незалежно від того, де здійснюється ця підприємницька діяльність: в межах адміністративно-територіальної одиниці чи на всій території України.
Якщо підприємець використовує в своїй діяльності найману працю чи працю членів своєї сім’ї, розмір єдиного податку збільшується на 50% за кожну особу. У випадку одночасного здійснення декількох видів підприємницької діяльності ця надбавка розраховується, виходячи з більшої з цих ставок, незалежно від того, яким з видів діяльності займається цей конкретний найманий працівник.
Громадяни підприємці, що вибрали спрощену систему не сплачують:
- прибутковий податок з громадян (тільки у частині доходів найманих працівників);
- плату (податок) за землю;
- збір за спеціальне використання природних ресурсів;
- збір на обов’язкове соціальне страхування;
- податок на промисел;
- збір на обов’язкове державне пенсійне страхування;
- збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі і сфери послуг;
- внески в Державний фонд сприяння зайнятості населення;
- плата за торгові патенти.
Фізичні особи – платники єдиного податку – мають право не застосовувати під час розрахунків із споживачами електронно-касові апарати.
Для платників єдиного податку – фізичних осіб – встановлений квартальний податковий період, який одночасно є й звітним періодом. Тобто періодичність подання звітності – один квартал.
-2-
Згідно законодавства фіксований сільськогосподарський податок (ФСП) – це податок, який не змінюється протягом визначеного Законом терміну і справляється з одиниці земельної площі.
Головною особливістю ФСП є те, що він сплачується замість цілої низки податків, зборів та інших платежів. Він поєднує такі податки і збори:
- податок на прибуток;
- плату (податок за землю);
- податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;
- збір на геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;
- збір на обов’язкове соціальне страхування;
- збір на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування в Україні;
- збір на обов’язкове пенсійне страхування;
- збір до Державного інноваційного фонду;
- плату за придбання торгового патенту;
- збір за спеціальне використання природних ресурсів;
- збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;
- комунальний податок.
Решта податків та зборів сплачуються в порядку, передбаченому законодавством (ПДВ, акцизний збір, мито, державне мито, тощо).
Платниками ФСП є сільськогосподарські підприємства, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом, переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, в яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75% загальної суми валового доходу підприємства.
Об’єктом оподаткування ФСП є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в т.ч. на умовах оренди.
При визначенні розміру податку закріплену за підприємством площу сільськогосподарських угідь перемножують на її грошову оцінку і ставку ФСП з 1 га сільськогосподарських угідь, яка встановлюється у відсотках до їх грошової оцінки. Ставка податку складає:
- для ріллі, сіножатей, пасовищ – 0,5%;
- для багаторічних насаджень – 0,3%;
Для платників податку, які здійснюють діяльність у гірських зонах та на поліських територіях, ставка ФСП з 1 га сільськогосподарських угідь встановлена і відсотках до їх грошової оцінки:
- для ріллі, сіножатей, пасовищ - 0,3;
- для багаторічних насаджень – 0,1
Для господарств, що здійснюють діяльність на звичайних землях, передбачено такі форми для розрахунку ФСП:
де П ріл; сін; пас., баг., нас. – площа ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень;
Г ріл; сін; пас., баг., нас. – грошова оцінка ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень, розрахована за методикою грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, яка затверджена Кабінетом міністрів України.
Розрахунок сум ФСП, підписаний керівником і головним бухгалтером та закріплений печаткою, подається до органів державної податкової служби до 1 лютого поточного року. До розрахунку додається витяг з державного земельного Кадастру про склад земельних угідь та їх грошову оцінку.
Сплата податку у грошовій формі проводиться щомісяця до 20 числа наступного за звітним місяця у розмірі третини суми податку, визначеної за кожний квартал від річної суми податку, у таких розмірах: І квартал – 10%, ІІ квартал – 10%, ІІІ квартал – 50%, ІV – 30%.
Якщо ФСП сплачують зерном, то його поставляють у строки, узгоджені з районною держадміністрацією, але не пізніше:
- 15 жовтня – з продукції ранніх зернових культур;
- 1 грудня – з продукції пізніх зернових та технічних культур;
- останнього дня щомісяця – з поставки продукції тваринництва.
Платники ФСП перераховують кошти на окремий рахунок відділення Державного казначейства в районі за місцем розміщення земельної ділянки.