Фактично «велика корупція» почалася в Україні після 1991 р., коли десятки тисяч партійних комсомольських працівників пішли у бізнес, банки, СП, посередницькі фірми. Хозактив навпроти, залишився на своїх колишніх місцях. І вийшло, що колишній партійний (комсомольський) працівник став на чолі фірми, а голова виконкому продовжував завідувати казенним будинком.

Поки існували держпідприємства і держціни (у декілька разів нижче комерційних) люди, у яких була можливість купити ліквідний товар, купували ці товари і переправляли його за рубіж. У такий спосіб запрацювали свої мільйони багато перших вітчизняних мільйонерів. Такого поняття, як повернення валютної виручки не існувало і ніхто не знає, скільки грошей зберігається на закордонних рахунках.

За роки реформи за даними ЦРУ США з Росії було незаконно вивезено 350 -400 млрд. доларів, з України 120 - 150млрд. доларів

«Рекламне поле« №32 від 02.10.1004г.:

У всьому світі держзамовлення не обходяться без хабарів. Посадовці, які виконували господарські функції, збагачувалися. Наприклад:

1. Надання персональних пільг. Абсолютна більшість «чорнобильських фондів» що ввозили безподаткову горілку, фірм, що отримали пільгові кредити НБУ або банків, що заздалегідь знали про валютні інтервенції, що готувалися, і скуповують валюту по потрібному курсу були «дочірніми підприємствами» посадовців.

2. Видача держгарантій.

3. Закупівля чого або (нафти, газу або зерна). Наприклад: закупівля штор на 200 вікон за ціною кожній на рівні японського телевізора, придбання дорогих офісних меблів, автомобілів, оплати євроремонтів і так далі

4. Приватизація державних підприємств за заниженою вартістю.

На Україні з 1992 р. розпочався період усеосяжного «кришування».

Теорія «даху» : зараз корупція на Україні придбала форму складних «дахів». Будь-яка комерційна структура повинна мати свою людину в держорганах, інакше вона не зможе існувати.

Маленька фірма повинна годувати: податкового інспектора, інспектора санепідемстанції, міліцію, пожежника і т.д.

Велика компанія повинна мати покровителів на усіх рівнях, від перелічених вище до міністра або губернатора.

Ніде у світі немає ситуації, коли корумпований чиновник створює проблеми бізнесу, що б потім, допомагати вирішувати їх за гроші. Іноземний чиновник отримує хабар, що б у компанії не виникало проблем, у нас навпаки.

Відмітимо, що велика частина держслужбовців на Україні, не живе на офіційну (маленьку) зарплату.

Рішення за умовами приватизації конкретного підприємства або по бюджетних рахунках в комерційних банках, як правило, є результатом переговорів «дахів».

По суті, корупція в Україні призводить до того, що економічна нестабільність діяльності комерційної структури залежить не від роботи її на ринку, а від зв'язків у владі. Більшість процесів, що відбуваються в країні, від кадрових перестановок, до перерозподілу власності, наслідок протистояння людей наділених владою в інтересах свого бізнесу. Тому вирішити питання Української корупції дуже не просто, оскільки це вже спосіб життя багатьох людей.

Окрім усього викладеного, активізувалася діяльність злочинних угрупувань економічної спрямованості. Використовуючи накопичені капітали і зв'язки у владі, вони намагаються встановити контроль:

- над кредитно - фінансовою системою, передусім за комерційними банками;

- за розподілом квот і ліцензій на експорт товарів і сировини, зовнішньоторговельними операціями;

- за процесом приватизації державного майна.

Середньорічний темп зростання економічних злочинів на Україні складає 10%.

Між тим, перевірки діяльності господарських об'єктів за оцінками експертів свідчить про те, що 90% таких злочинів залишаються невідомими для правоохоронних органів.