Поняття та завдання адвокатури.

Ст. 59 Конституції України закріпила право кожного на правову допомогу, одночасно передбачає право кожної особи, коли її справа розглядається в суді, користуватися професійною правовою допомогою. Тому саме ця ст. Конституції проголошує існування одного з найважливіших правових інститутів – адвокатури, основним завданнями якої є забезпечення права на захист від обвинувачення та подання іншої правової допомоги в тому числі представництва громадян, юридичних осіб у судах.

Престиж адвоката та ефективність його діяльності перебувають у прямій залежності від становища людини у суспільстві і державі, від ставлення до фундаментальних принципів демократії і законності.

Діяльність адвокатури регулюється Законом України “Про адвокатуру“ від 19.12.1992 р.

Адвокатура – це добровільне професійне громадське об’єднання, покликане сприяти захисту прав і свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземців, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм юридичну допомогу.

Адвокатська діяльність в переважній більшості пов’язана із такими напрямами надання правової допомоги як:

- надання юридичної допомоги громадянам у кримінальному судочинстві як захисники підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, представники потерпілого (потерпілих) цивільних позивачів, цивільних відповідачів.

- Надання правової допомоги шляхом представництва інтересів позивача, відповідача, третіх осіб у цивільному та господарському судочинстві.

- Адвокати мають право надавати правову допомогу особам при розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також особам, які притягуються до дисциплінарної відповідальності.

У будь-якій правовій державі адвокату належить особлива роль. Адвокат має діяти не тільки в інтересах клієнта, а й в інтересах утвердження верховенства права в цілому, утвердження і гарантування прав людини. Основні положення про роль адвокатів, прийняті на 8-му Конгресі ООН по запобіганню злочинам, що відбувся серпні 1990 року, вказують на особливість адвокатської діяльності у суспільстві, яка має поважатися і гарантуватися урядами при розробці національного законодавства та його застосування як адвокатами, так і суддями, прокурорами, органами законодавчої, виконавчої влади, суспільством в цілому. При цьому моральна і юридична відповідальність адвоката за дотримання професійної етики істотно підвищується. Він зобов’язаний суворо дотримуватися вимог професійної етики, визнаних світовим співтовариством та Україною “ Загального кодексу правил для адвокатів Європейського співтовариства “, прийнятого делегацією країн-учасниць у Страсбурзі в жовтні 1988р., Правил адвокатської етики, схвалених ВКК адвокатури при Кабінеті Міністрів України 2.10.1999 р.

Адвокатура, не є правоохоронним органом, однак діяльність цього недержавного об’єднання безпосередньо пов’язана із правоохоронною діяльністю.

В літературі адвокатуру називають також правозахисним органом, ставлячи її в один ряд із Уповноваженим ВР України з прав людини, органами Мін’юсту, нотаріату.

Завданням адвокатури є сприяти згідно Конституції та законів України захисту прав і свобод та представляти законні інтереси фізичних та юридичних осіб і не має права використовувати свої повноваження на шкоду особі в інтересах якої прийняв доручення.

Принципи адвокатської діяльності:

1. Принцип незалежності адвокатури – означає самостійність у вирішенні її завдань передбачених законом, не втручання з боку інших органів влади, зокрема і судової та інших суб’єктів. Тому закон забезпечує такі умови виконання професійних прав та обов’язків адвоката, які б гарантували свободу від будь-якого внутрішнього впливу, а також від впливу особистих інтересів. Тому не допускаються компроміси з метою догодити суду, прокурорам, ін державним органам, третім особам або клієнтам і перешкоджають належному наданню ним правової допомоги.

Цей принцип забезпечується в першу чергу громадським недержавним характером адвокатури і її самостійністю як добровільного професійного об’єднання.

Адвокат не повинен при виконанні доручення клієнта керуватися вказівками інших осіб стосовно способів, методів, форм, порядку надання ним правової допомоги.

2. Принцип демократизму та гуманності.

3. Принцип верховенства закону ( законності). Адвокат у своїй діяльності не повинен порушувати закон, сприяти утвердженню і практичній реалізації принципів верховенства права та закону.

Адвокат не може давати клієнту поради свідомо спрямовані на полегшення вчинення правопорушень, або іншим чином умисно сприяти їх вчиненню.

Адвокат зобов’язаний діяти відповідно до Закону , використовуючи лише передбачені законом способи захисту прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

4. Принцип конфіденційності. Це найважливіша передумова довірчих відносин адвоката і клієнта а також чи не найважливіша гарантія адвокатської діяльності ( тобто адвокатська таємниця). Конфіденційність певної інформації, що охороняється положеннями ст. 4 Закону “ Про адвокатуру” може бути скасована тільки особою, заінтересованою у її додержанні , в письмовій формі чи іншій зафіксованій формі.

У таємниці адвокат повинен також зберігати зміст консультацій, порад, роз’яснень, та інших відомостей, отриманих ним при здійсненні професійних обов’язків.

Розголошення відомостей, що становлять адвокатську таємницю, заборонено за будь-яких обставин, включаючи і незаконні спроби органів дізнання, досудового слідства і суду допитати адвоката про обставини, що є адвокатською таємницею.

Дані ж досудового слідства, що стали відомі адвокату у зв’язку з його діяльністю у кримінальному судочинстві можуть бути розголошені ним тільки з дозволу слідчого чи прокурора . Адвокати винні у розголошенні відомостей досудового слідства, несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством

Адвокат зобов’язаний забезпечити такі умови зберігання документів, поданих йому клієнтом, адвокатських досьє та інших матеріалів, що є в його розпорядженні і містять конфіденційну інформацію, які розумно виключають доступ до них сторонніх осіб.

Адвокату, помічникові адвоката, посадовим особам адвокатських об’єднань, забороняється розголошувати відомості, що становлять предмет адвокатської таємниці і використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб.

Адвокат — це юрист, який подає правову допомогу громадянам і організаціям.

Особливість роботи адвоката полягає в тому, що на відміну від слідчого, прокурора, судді, які захищають інтереси держави, він захищає інтереси своїх клієнтів, виконує дії відповідно до їх доручень. Адвокат допомагає громадянам та організаціям правильно формулювати їх законні вимоги, юридично правильно передавати їх, визначає найефективніші шляхи захисту прав.

Значне місце в роботі адвоката займає його участь у попередньому і судовому слідстві; він забезпечує дотримання прав звинуваченого, змагальний судовий процес, який передбачає всебічність, повноту і об’єктивність розгляду справи

Захищаючи клієнта, адвокат під час кримінального процесу дає йому юридичні поради, складає прохання органам слідства і суду.

Окрім того, виступає на судовому засіданні, передає докази невинності чи пом’якшення вини підсудного. Особливість роботи адвоката полягає в тому, що його відносини з клієнтом будуються на основі договору доручення, за яким адвокату доручається вести справи клієнта.

Розрізняють такі основні види діяльності адвоката:

- пошукову — пошук фактів для пом’якшення вини підсудного чи доказу його невинності;

- організаційну — організація дій клієнта та учасників процесу, яких запрошує адвокат;

- комунікативну — спілкування з учасниками процесу.