Стилі керівництва

 

Стиль керівництва, який характеризує даного лідера, залежить від обсягу делегування повноважень, використовуваних форм влади, турботи про людські відносини і виконання завдань організації тощо. Розглянемо види стилів керівництва і механізми їх застосу­вання більш повно.

Авторитарне керівництво базується на тому, що авторитарний керівник володіє достатньою владою, щоб нав'язати свою волю ви­конавцям (орієнтація йде на потреби більш низького рівня).

Відомий дослідник лідерства Дуглас Мак Грегор положення про авторитарне керівництво назвав "теорією X", згідно з якою:

а)люди спочатку не люблять працювати і при будь-якій можливості уникають роботи;

б)у людей відсутнє честолюбство, і вони намагаються уникнути відпо-відальності, згідні на те, щоб ними керували;

в)більш за все люди хочуть бути захищеними;

г) щоб змусити людей працювати, слід використовувати контроль і погрози.

Автократ централізує повноваження, структурує роботу підлег­лих, відмовляє їм у свободі прийняття рішень, здійснює психологічний тиск, погрози. Якщо автократ використовує винагороди, то йо­го називають доброзичливим автократом.

Демократичне керівництво апелює до потреб більш високого рівня, а саме: потреби у причетності, мати високі цілі, автономії і самовираження ("теорія У" Мак Грегора). Згідно з "теорією У":

а)якщо умови праці сприйнятливі, то люди візьмуть на себе відповідальність, будуть до неї прагнути;

б)якщо люди залучені (причетні) до цілей організації, то вони будуть використовувати самоуправління і самоконтроль;

в)залучення є функцією винагороди, яка спрямована на досягнення цілі;

г)здатність до творчого розв'язання проблем зустрічається часто, але інтелектуальний потенціал середньої людини використовується тільки частково.

Демократичний стиль характеризується високим рівнем децентралізації повноважень, вільного прийняття рішень і виконання зав­дань, оцінкою роботи після її завершення, турботою про забезпечення працівників необхідними ресурсами, встановленням відповідності цілей організації і цілей груп працівників.

Ліберальне керівництво базується на майже повній свободі у визначенні своїх цілей і контролі за своєю власною роботою. Його можна розглядати як різновидність демократичного стилю.

Відомий дослідник Курт Левін (ним вивчались групи, які складались з 10-річних хлопчиків, і використовувались всі три види керівництва) дійшов до висновку, що при авторитарному керівництві обсяг виконаних робіт був більшим. Пізніше ці висновки підтвердились, але не повністю.

На основі порівняння автократичного і демократичного видів керівництва можна виділити керівництво, зосереджене на роботі (теорія X), і зосереджене на людині (теорія У).

Керівник, зосереджений на роботі (орієнтований на завдання), перш за все турбується про проектування завдання і розробку сис­теми винагород для підвищення продуктивності праці (прикладом є діяльність Фредеріка У. Тейлора).

Для керівника, зосередженого на людині, основною турботою є працівники. Керівник робить ставку на взаємодопомогу, максимальну участь працівників у прийнятті рішень, заохочення професійного росту у підлеглих тощо.

Американський дослідник Лайкерт зробив висновок, що стиль керівництва може бути орієнтованим або на роботу, або на людину. При чому більш продуктивною є орієнтація на людину. Однак пізніше було виявлено, що є керівники, які одночасно орієнтуються і на роботу, і на людину, тобто роблять спробу створити певний інтегральний стиль керівництва.

Лайкерт запропонував чотири системи для підбору менеджером стилю лідерства, які базуються на оцінці поведінки керівника (табл. 4).

 

Таблиця 4