Є. Татарська навала

1. Татарська навала, спочатку перший напад, що закінчився нещасливою битвою 1223 р. над Калкою, а потім, після спустошення пінічно-східніх князівств. — напад на Київ 1240 р. — відбилася не лише в проповідях та літописних записах, а і в окремих повістях, які, щоправда, дійшли до нас також тільки в складі літописів, але походження яких як самостійних творів — безсумнівне. В староукраїнській літературі від цих творів збереглося небагато та й то в переробках. В Галицько-Волинському літописі оповідання стилістично цілком змінено, лише окремі вирази нагадують про їх стару форму.

2. Оповідання про Калкську битву ліпше збереглося в Суздальському літописі, в Галицько-Волинському воно скорочене та доповнене даними про князя Данила. Суздальське оповідання, ймовірно, Київського походження, бо автор рахує роки за княжінням Київського князя Мстислава Романовича. До первісної форми оповідання належать, певно, ефектовні подробиці, що вкраплені в оповідання, писане в літописному стилі. Основний зміст оповідання: велика військова виправа проти татар після невеликої перемоги кінчається страшною поразкою. Оповідання перебільшує: „руське“ військо при переправі через Дніпро йде „ніби по суху“, бо вся вода покрита човнами; кілька князів відбиваються три дні від татар у „городі“ з возів. Усіх полонених князів татари передушили — поклали на них дошки та сіли на них обідати. В північних текстах у оповіданнях про битву згадується загибель „багатирів“ (Добрині, Альоші, яких звуть „рязанцями“).

3. Оповідання про руїну Києва теж зустрічається в різних літописах. В Галицько-Волинському воно теж оброблене автором біографії в дусі його власної стилістики. Найвразливіші місця не здаються ориґінальними. Основні моменти оповідання такі: Батий дивується розмірові та красі Києва; „і обложив місто І не можна було чути від скрипіння возів його, великого реву верблюдів його та іржання коней його“, що говорять у місті Татари розбили міську стіну — „і можна було бачити ламання списів і рубання щитів і стріли затьмарили світло“. Кияни /199/ оборонялися в тимчасовому укріпленні коло церкви св. Богородиці, але стіни завалилися, і місто остаточно впало. Данилового воєводу Дмитра, що тоді правив містом, татари не забили за „його мужність“. Оповідання нагадує стилем Київський літопис 12 ст. Цитовані місця повторюють або Иосифа Флявія, або Біблію (прихід Асура = ассирійців до Палестини і т. п.).

Старина про Калина-царя ЦІ. Д. 5) має в сучасній формі місця схожі з оповіданням, що теж може свідчити про його давність.

4. Обидва невеличкі твори про татарську навалу цікаві тим, що в них маємо спробу утворити якийсь новий тип літературного твору, новий літературний ґатунок. Це заокруглене оповідання про історичні події, що не належить до якогось „літопису“. Оповідань подібного характеру не було давніше. Усі нам відомі окремі оповідання з тих часів, — є творами релігійного характеру або освітлюють події світської історії з релігійного погляду (наприклад, оповідання про забиття князів). Єдиний виняток оповідання про осліплення князя Василька — теж не концентрує уваги на історичних подіях, автора цікавить лише особа князя. Які не малі на розмір обоє оповідань про татарську навалу, але вони цікаві як твори нового типу.

Почин авторів обох оповідань успіху не мав. Від пізніших часів до нас не дійшло ніяких наслідувань їх. Щонайбільше на північному сході постає в 13 ст. окрема повість про смерть Батия (наведена в літописах під 1247 р.).