Вступна лекція про історію вишивки та її значення в минулому і сьогоденні

(Мельничук Юрій Олексійович, майстер народної вишивки, зав. сектором “Тканина” українського центру культури “Музей Івана Гончара”)

У мистецтвознавстві вважається що, рушники жінки вишивали для того, щоб прикрашати свою хату, про це написані статті, наукові роботи. Насправді рушники вишивалися для супроводження ритуалів чи обрядів. Тобто всі ці речі у першу чергу несуть на собі обрядову сакральну функцію, а вже у другу чергу вони є речами декоративними. Мудрі говорять: “Бог – це краса, і той, хто промовить слово “краса”, спасенним буде”. Тут нема суперечностей, але треба розуміти, що краса – вторинне, вона підпорядкована первинній сакральній функції, яку несе дана вишивка. Те саме зрештою і на одязі. Давня вишивка несе на собі священні знаки світу, її узори геометричні, вони повторюються і гармонійно укладаються у певній послідовності, у певному порядку на рукавах, на манишках, інших вишивках. Серед вчених 20-го століття існує думка, що жінки вишивали те, що бачили навколо себе, тобто дерева, кущі, трави, мальви, горобину, калину і т. ін. Тоді як пояснити походження геометричного орнаменту, який не має навіть віддаленої схожості з вищенаведеними предметами? І хто може сказати, що ці речі не красиві? Більш пізня вишивка дійсно має у своєму арсеналі натуралістичні орнаменти. Але все наше давнє шитво геометричне. В рушниках є рослинні форми, ми бачимо дерева, але ніхто не може визначити, що цеза вазон. Видно, що він росте у горщику, а на що воно схоже? Це говорить про те, що нема конкретно вишитої якоїсь мальви, нема калини і т. д., а є символічне дерево, яке росте з горщика, пнеться угору. Чим давніша вишивка, тим більше видно по ній її ритуальне призначення. Рушник – сакральна полотняна криптограма, на якій записана певна інформація. Рушник супроводжує людину від народження до самої смерті. Дитину приймають на рушник, але частіше на шматок білого полотна, який називається крижмо. І в останню путь у полотно загортали небіжчика у так званий саван. Протягом усього життя людини є багато моментів, де потрібен був рушник, і потрібна була ця ритуальна тканина. Якщо смерть і роди не знають години, то такий обряд як весілля наперед планувався, і до нього ретельно готувалися. У колекціях музеїв найбільше весільних рушників. У них вкладено багато праці, багато часу. Однак існує багато обрядів, де рушник виготовлявсяза один день. Наприклад, збирається син на війну. І мати за день-два готувала йому рушник. Тому вишивка не могла бути багатою. Що може вишити мати своєму синові за один день, а може тільки за одну ніч? Такі рушники називались обиденними (повсякденними) і вготовлялись вони за час від заходу сонця й до сходу. Це дуже давня традиція. Там зображені необхідні знаки і символи і необхідно було сконцентруватися піл час роботи над тим, заради чого робиться цей рушник. Зараз коли ми вишиваємо якісь речі на уроках праці, пригадуючи відповідні вірші про прокляте Богом шиття, де вишивала кріпачка, яку заставляли це робити, то виникає і відповідне “бажання” це робити. Але в основному вишивані речі випромінюють добро, випромінюють любов. Людина, що вишивала, завжди концентрувалась на об’єкті, заради чого це робила. Весільні рушники вишивали дівчата наперед програмуючи собі долю, то і їхня увага цілком була зосереджена на тому, що вони робили, а не на те, щоб як-небудь скоріше пошити, закинути десь у куток того рушника, та мерщій побігти на вулицю. Ці знання баби й матері передавали своїм дочкам і внучкам, вони говорили, що дівчина сама готує ( програмує) собі долю. Потрібно думати про свого нареченого, який він буде гарний, який добрий, який розумний, який працьовитий, які в них будуть гарні діти, як вони будуть заможно й щасливо жити, і все це, як код, зашивається в рушник. Те ж саме відноситься до будь-якого шитва. Взагалі, шитво є процес магічний. У даному випадку слово “магія “ перекладається як дія. Це дія нанесення знаків на тканину. Зараз ніхто не може сказати хто перший придумав оті знаки і сказав, що їх треба саме так вишити. Традиції це те, що ще не зовсім у нас втрачено і чим ми можемо хоч трохи пишатися. Цивілізований світ давно вже повністю втратив свої традиції. Європа почала вишивати технікою “рішельє”, квіточки та картини “хрестиком” і нам їх почала дарувати. Ми назвали такі види вишивки “брокарівськими”,завдяки французькому парфумеру миловару Генріху Брокару. Але первинні витоки мистецтва вишивки губляться в незапам’ятних часах, коли люди ще напряму мали спілкування з Всевишнім, коли були відкриті духовні органи. Наші предки бачили, що світ населений невидимими духами, але в кого відкрите третє око, він їх бачить і сьогодні. Є духи двох категорій – добрі і злі, світлі і темні, конструктивні, які творять і деструктивні, які все руйнують. Якщо ми звернемо увагу на наш герб, то побачимо, що це Трійця, у центрі якої є пряма вісь, далі йде ліва і права сторона – Ява – Нава; плюс- мінус; Янь- Инь; еволюція і інволюція. Центр – Абсолют, це Творець, який створив світ і Він на ній усе тримає правом , космічними законами Зрештою дерево життя – це те ж саме. Програму Творця обслуговують різні сили і духи на фізичному плані, які є, як мінусовими, так і плюсовими. Ми з вами також маємо в собі плюс і мінус. Ніхто не може жити на цьому світі в одному плюсі бо він просто згорить. Є такі геніальні люди, але вони горять у житті, вони не можуть довго протриматись у цьому світі. Так само не може існувати один мінус. Якщо подивитись на китайський символ-монаду Лао Цзи – “інь-ян”, то там зображені дві рибки чорна і біла, але у білої чорне очко, а у чорної біле. Предки наші бачили, що ми в собі маємо плюс і мінус, причому рівно половину. Якщо взяти наше тіло і зокрема сонячне сплетіння, саме те місце де ми маємо носити пояс, То від пояса вгору йде плюс, а униз мінус, тобто мінус у ногах, а плюс у голові. Якщо взяти ліву і праву сторону, то можна сказати теж саме, відомо хто сидить на правому плечі, а хто на лівому. Отже права сторона – плюс, а ліва мінус. Або часто на древніх зображеннях бачимо, що на правому плечі – сонце, а на лівому – місяць. Тут , на правому плечі - чоловіче начало, а тут, на лівому, жіноче. Коли чоловік і жінка беруть шлюб, то жінка стоїть завжди зліва від чоловіка, якщо вони стануть навпаки, то священик їх обов’язково поміняє. Все повинно бути в гармонії, Якщо навіть по вулиці йти справа від чоловіка то можна просто посваритися. Це тому, що немає контакту, не йде правильно енергообмін. Хоча з цього правила є винятки, коли може бути жінка плюсова, а чоловік мінусовий. У такому випадку подружжю навіть не можна спати в одному ліжку, щоб один одного не розряджати. У процесі життя це може відшліфуватися. Світ населений двома категоріями духів – творчими і деструктивними. Предки наші бачили, що існує певна система знаків, які працюють, як коди, ключі, для того, щоб тримати цих світлих духів, світлих сил, для того щоб вони були в аурі вашого організму чи в атмосфері вашого дому, скажімо рушники, щоб вони притягували світлі сили, а темних духів відштовхували, відлякували. Або, якщо вони вже проникли, їх нейтралізувати, чи створити для них таку нестерпну атмосферу, щоб вони бігом утікали. Уявіть собі древню хату у якій над кожним з отворів, будь то вікна, двері чи щось інше висів шматок білого полотна з сакральними знаками, звідти й беруть походження рушники, які звуться обереговими і які розвішують на стінах у хаті. Старі люди вішають такі рушники і досі. Рушник над дверима працює, як тест-контроль.Коли людина, заходячи в хату, несе якийсь негатив, то цей рушник її очищає. Недобра людина не могла дивитися на рушники в хаті. Вона опускала очі вниз або десь убік. Чомусь Бог попустив так, що раптом такий значний пласт інформації втратився і його замінили на пишний декор з приходом брокарівської вишивки. Коли з’явилися рози, то ними почали зашивати геть усе - пишні смуги на рукавах, всуціль заквітчані рушники, серветки, наволочки... Вважалось, що чим більше нашито і чим пишніше, тим краща майстриня. По кількості нашитого теж цінили майстриню. Такі критерії призводили до аляпуватості вишитого виробу, було таке порівняння - гарні рукави, ніби у кров вмочені. Деяким з таких сорочок народ дав назву “узір “пекло”, бо він нагадує червоно-чорне місиво. Сталася підміна сакральної вишивки і це співпало у часі з відчуженням людей від землі. Коли життя було підпорядковане календарю і пов’язаному з ним циклу землеробства, то вишивка мала багато зображень і символів культів родючості, землеробських культів. У гармонійному зв’язку зображалися всі стихії – сонце, місяць , зорі, вогонь, повітря, земля і вода. Коли люди працювали із землею, вони водночас працювали і з духами природи, з духами землі, вогню повітря, води. Коли перестала бути ця потреба, коли почала процвітати індустріалізація, людина втратила сакральний зв’язок із землею. Уже не треба було одягати чоловікові на косовицю чи сівбу спеціальні сорочки, які носив дід-прадід зі спеціальними знаками, бо всі роботи виконувала техніка. Форма та декор сорочок залишились, але орнамент почав грати суто декоративну роль. Чоловічі сорочки теж почали вишивати квітами, хоча переважна більшість узорів усе ж залишилась геометричною. У фондах музеїв достатня кількість чоловічих сорочок вишитих розами, гвоздиками і навіть ліліями (символ лілії суто жіночий). Ці сорочки дуже декоративні, тому мистецтвознавці у захваті від них. Дуже часто їх рекламують працівники телебачення, не розуміючи сакрального значення істинно народного вишиття. Такі узори називаються поза регіональними бо не мають нічого спільного з давніми традиціями, з колоритом, який був на тих теренах, тобто біло-сіре ткання, червоне ткання, вишивка червоно-чорна, червоно-синя, у різних комбінаціях геометричні орнаменти. Брокарівська вишивка зараз у музеях виділена окремо. Більша частина українців вважає, що наша давня народна вишивка – це червоно-чорні крупні квіткові мотиви вишиті хрестиком. Це думка докорінно не вірна, бо саме через проникнення “хрестика” у нашу вишивку втрачені майже всі, окрім гладі, інші стародавні вишивальні техніки, які тепер ми повинні відроджувати. Ніхто вже не знає про багатство наших швів. Колись і Європа вишивала червоно-чорним. Брокар і компанія виникла у середині 19 ст., тому вишивки з їх мотивами не належать до нашого старовинного народного мистецтва, хоч бувають кремі курйозні випадки, коли майстрині копіюють, відроджують саме такі вишивки, такі мотиви, вважаючи їх нашими народними, втраченими. У селянському середовищі “брокарівщина” поширилася у середині 19 ст. Найбільший розголос цих вишивок наступив у кінці 19, поч. 20 ст. Сумно також що такі речі демонструються і за кордоном, як наше старовинне народне мистецтво. Усі натуралістичні рози, вази, пави, папуги, пір’я, китиці або їх елементи – відносяться до брокарівських вишивок. Ці речі видно здаля. На старих фотографіях де сфотографовані, наприклад мама, дочка і бабуся, старше покоління у традиційних сорочках, а молоде по новій моді. Згубний вплив виявили і театральні колективи, які виготовляли для сцени костюми, стилізовані під народний одяг. Брокарівську вишивку добре видно здаля зі сцени. Навіть видатні актори та актриси вдягали на сцені таке вбрання. Добре відомо, що саме актори часто являються законодавцями мод, і всі, особливо молодь переймають їх стиль. Є видання старих народних узорів, цим займалась мати Лесі Українки – Олена Пчілка, яка збирала стародавні українські узори, вона багато писала про псування нашого українського хисту, і що та мода йде згори, з модних журналів аж до простих швачок. Майстри, які розібралися з цим питанням, відмовляються від вишивання “хрестиком”, він для них уже не цікавий, вишивати ним нудно, узори ним вишиті грубі, і саме головне, що не на користь “хрестика”, це те, що він дає однобічну поверхню. Якщо ми подивимося на наші давні вишивки, то вони майже ідентичні з обох боків, що дуже важливо для ритуальних речей, а “хрестик” такої поверхні не дасть. На рушниках лице і виворіт мають бути однакові. Справжні майстрині, оцінюючи як свою так і чужу роботу, завжди дивляться на її зворотний бік, чи є там вузлики, чи є там перетяжки, чи не висять там нитки. Виворіт не для того, щоб там заховати щось погане від сторонніх очей. Це стосується не тільки рушників, а й сорочок. Вишивка філософськи символічно в цьому вбачає такий момент, що лицева сторона, це наші з вами вчинки, наше фізичне буття, це життя про “людське око”, тобто його видима сторона, яку ми показуємо людям,- а виворіт це наша невидима сторона буття, наші думки, почуття, ми їх можемо приховати. Є такий термін “люди з подвійним дном”. Наші мудрі предки бачили що перед Богом не сховаєшся Він бачить і наші вчинки, і наші думки, і почуття і серце наше перед ним відкрите. Оцей момент і відображає наше відношення до виворітної сторони виробу. Якщо виворіт роботи неякісний то у вишивальниці наступає дисбаланс, дисгармонія в душі. Таким чином людина сама себе заганяє у глухий кут. Виворітний бік вишивки – це проекція нашої підсвідомості, тому потрібно вишивати акуратно. Вишивання не просто робота для виставки, де вас похвалять, а це робота для Бога. Тому це важливо не тільки для естетичного боку, а й для внутрішньої гармонії. Має значення , хто вишиває, як вишиває, з яким серцем вишиває. Ці речі не пояснюються з матеріалістичної точки зору, а пояснюються тільки з тонкої духовної точки зору. Тому не можна вдягати сорочку “з чужого плеча”, бо давить інша енергетика. Відомі випадки, що актрисам доводилося перевдягатися посеред концерту в інші речі, бо сорочка починає душити. Є люди, що дуже чутливі до цього. Дуже часто у наш час рушникові орнаменти вишиваються на сорочках і навпаки. Композиція перевертається догори чи донизу, і це вже є готовий рушник чи сорочка.. Якщо це декоративний рушник, то це не так важливо. Якщо ж це річ ритуальна, то перш, ніж вишивати необхідно трохи вивчити і історії, і теорії, і багато чого іншого... Як традиційно мист.-знавство оцінює вишивки? Для чого люди вишивали рушники ?   Що включає поняття " САКРАЛЬНИЙ ?     священні знаки світу, існує думка, вишивали те, що бачили навколо себе... як пояснити походження геометричного орнаменту, який не має навіть віддаленої схожості з вищенаведеними предметами? І хто може сказати, що ці речі не красиві? все наше давнє шитво геометричне. є символічне дерево ,але ЯКЕ...     Рушник – сакральна полотняна криптограма, на якій записана певна інформація народження - смерть існує рушник виготовлений за один день. Людина, що вишивала, завжди концентрувалась на об’єкті, заради чого це робила Весільні рушники -дівчина сама готує ( програмує) собі долю шитво є процес магічний. У даному випадку слово “магія “ перекладається як дія. з якої глибини віків ці знаки ? Що собою являє БРОКАРІВСЬКА вишивка? наш герб...     китайський символ-монаду Лао Цзи – “інь-ян”, то там зображені дві рибки чорна і біла, але у білої чорне очко, а у чорної біле. Предки наші бачили, що ми в собі маємо плюс і мінус, причому рівно половину.   Світ населений двома категоріями духів – творчими і деструктивними. існує певна система знаків, які працюють, як коди, ключі, для того, щоб тримати цих світлих духів, світлих сил а темних духів відштовхували, відлякували.   Уявіть собі хату: Рушник над дверима працює, як тест-контроль Ще раз про брокарівську вишивку...   Сталася підміна сакральної вишивки і це співпало у часі з відчуженням людей від землі зображалися всі стихії – сонце, місяць , зорі, вогонь, повітря, земля і вода Люди спілкувалися і з духами природи, - з духами землі, вогню повітря, води Зараз людина втратила сакральний зв’язок із землею.   через проникнення “хрестика” у нашу вишивку втрачені майже всі, окрім гладі, інші стародавні вишивальні техніки, які тепер ми повинні відроджувати. Усі натуралістичні рози, вази, пави, папуги, пір’я, китиці або їх елементи – відносяться до брокарівських вишивок. Згубний вплив виявили і театральні колективи, які виготовляли для сцени костюми, стилізовані під народний одяг Олена Пчілка, про стародавні українські узори відмовляються від вишивання “хрестиком На рушниках лице і виворіт мають бути однакові лицева сторона, це наші з вами вчинки, наше фізичне буття, це життя про “людське око”, тобто його видима сторона, яку ми показуємо людям,- а виворіт це наша невидима сторона буття, наші думки, почуття, ми їх можемо приховати. Якщо виворіт роботи неякісний то у вишивальниці наступає дисбаланс, дисгармонія в душі. Виворітний бік вишивки – це проекція нашої підсвідомості, тому потрібно вишивати акуратно Вишивання - це робота для Бога Має значення , хто вишиває, як вишиває, з яким серцем вишиває.