Завдання судово-психіатричної експертизи.

Судово-психіатрична експертиза

Лікарсько-трудова експертиза психічно хворих

При амбулаторному та стаціонарному лікування впродовж 4 місяців безперервно або 5 місяців з перервою протягом одного року видається лікарняний листок тимчасової непрацездатності. При потребі продовження лікування психіатрична МСЕК може продовжити термін видачі листка тимчасової непрацездатності ще до 2 місяців. При хронічному перебігу захворювання чи настанні дефекту або недоумства призначається 1, 2 або 3 група інвалідності в залежності від ступеня втрати працездатності. Завданням трудової експертизи є не лише визначення ступеня непрацездатності, але й працевлаштування.

Судово-психіатрична експертиза призначається слідчим або судовими органами. Види судово-психіатричної експертизи:

· амбулаторна - проводиться у психоневрологічному диспансері, у кабінеті слідчого, камері попереднього ув'язнення, у суді;· стаціонарна - проводиться у звичайних психіатричних або у спеціалізованих психіатричних відділеннях, або у спеціалізованих відділеннях судово-психіатричної експертизи (строк перебування - до 1 місяця); заочна - за матеріалами справи (до заочної належить і посмертна експертиза).

1.Визначення психічного стану підекспертного у момент скоєння ним протиправної дії і в період експертизи.

2.Визначення психічного стану потерпілих свідків.

3.Визначення дієздатності осіб у громадському процесі.

Права та обов'язки експерта визначені у відповідних статтях УПК України.

Експерт зобов'язаний з'явитися за викликом особи, що проводить дізнання, слідчого, прокурора і суду і дати об'єктивний заключний висновок на поставлені перед ним запитання. Якщо поставлене запитання виходить за межі знань експерта або наданих йому матеріалів недостатньє для обгрунтування висновку, експерт у письмовій формі сповіщає орган, що призначив експертизу, про неможливість дати висновок.

Експерт має право:

1.Знайомитися із матеріалами справи, що належать до предмета експертизи.

2.Подавати прохання про надання йому додаткових матеріалів, необхідних для формулювання висновку.

3.З дозволу особи, що проводить дізнання, слідчого, прокурора чи суду, бути присутнім при проведенні допитів чи інших слідчих і судових дій, ставити допитуваному запитання, що належать до предмета експертизи.

Експерт дає висновок від власного імені на підставі проведення досліджень у відповідності із його спеціальними знаннями і несе особисту відповідальність за даний ним висновок. При залученні його у якості експерта, він (фахівець) письмово попереджується (дає підписку, що його попереджено) про відповідальність за надання завідомо неправильного висновку (ст. 178 КК України) та відмову від надання висновку (ст 179 КК України).

Експерт не має права розголошувати дані попереднього слідства або дізнання без дозволу прокурора, слідчого чи особи, що проводить дізнання (ст. 181 КК України).

Експерт-психіатр, у відповідності зі ст 12 КК України, у своєму висновку зобов'язаний дати відповідь на запитання, що стосуються медичного (наявність хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану) та юридичного (здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними) критеріїв осудності.

Ст. 12 КК України (неосудність) говорить:

"Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка на час скоєння суспільно небезпечної дії знаходилась у стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії та керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану. До такої особи за вироком

суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

Не підлягає покаранню також особа, яка скоїла злочин у стані осудності, але до винесення судом вироку захворіла на душевну хворобу, що позбавила її можливості усвідомлювати власні дії та керувати ними. До такої особи за вироком суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру, а після одужання вона може підлягати покаранню".

Дані судово-психіатричної експертизи викладаються у акті експертизи, зміст якого складається із трьох частин (передмова, досліджувально-констатаційна та заключна).

До осіб, що визнані неосудними, у судовому засіданні можуть бути застосовані призначені наступні заходи медичного захисту (ст. 13 КК України):

· примусове лікування у загальних психіатричних лікарнях із звичайним наглядом;

· примусове лікування у психіатричних лікарнях із посиленим наглядом;

· примусове лікування у психіатричних лікарнях із суворим наглядом;

· передача на лікування родичам чи опікунам із одночасним лікарським наглядом.

Звільнення від примусового лікування проводиться також лише судом згідно з висновком судово-психіатричної експертизи.

У разі скоєння злочину алкоголіком або наркоманом, суд на прохання громадської організації, трудового колективу, товариського суду чи органів охорони здоров'я може застосувати до такої особи примусове лікування. Визначені особи, яких осуджено до мір покарання, не пов'язаних із позбавленням волі, підлягають примусовому лікуванню у лікувальних установах із спеціальним режимом. У разі осудження таких осіб до позбавлення волі, вони підлягають примусовому лікуванню під час відбування покарання, а після звільнення із місць позбавлення волі у випадку необхідності продовження такого лікування - у лікувальних установах із спеціальним лікувальним та трудовим режимом (ст. 14 КК України).