Аналіз матеріалу пацієнта.

Основною метою всіх аналітично орієнтованих методик є розуміння пацієнтом самого себе, а основною технічною проце­дурою - інтерпретація.

Техніка аналізу включає в себе 4 процедури: конфрон­тацію, прояснення і ретельне пропрацювання.

1) Аналізоване явище повинно стати очевидним для пацієнта - конфронтація. Тобто пацієнт повинен визнати існу­вання у нього феномену (опору).

2) Якщо пацієнт визнає №1, то переходять до прояснення, тобто зфокусуванню уваги на феномені, визначенні його меж, відділенні від інших явищ.

3) Інтерпретація означає перетворення неусвідомлюваних феноменів (несвідоме значення, джерело, форма, причина дано­го конкретного психічного процесу) в усвідомлювані. "Мета інтерпретації, - писав Фрейд, - полягає в тому, щоб зробити якусь неусвідомлювану психічну подію усвідомлюваною, щоб ми могли краще зрозуміти значення даної частини поведінки".

Процедури прояснення і інтерпретації тісно переплітають­ся. Дуже часто прояснення веде до інтерпретації, а інтерпре­тація, в свою чергу, призводить до подальшого прояснення.

4) Шлях від інтерпретації до розуміння позначається як етап старанного пропрацювання. Це шлях від інсайту, від мож­ливості аналітика проникати у внутрішнє життя пацієнта до розуміння пацієнтом самого себе (до півроку).

Аналіз опору.

Опір включає все сили організму, протидіючі процедурам психоаналізу, тобто заважаючі вільному асоціюванню пацієнта, його спробам пригадати і досягти розуміння.

Проявом опору може бути мовчання пацієнта, його поза, афекти (злоба, впертість, сором), уникання тем, пропуски се­ансів, твердження, що у нього "нема снів" чи "є теми, про які не хочеться говорити". Опір може бути свідомим, пе­редсвідомим і несвідомим.

Техніка: конфронтація -> прояснення -> інтерпретація -> ретельне пропрацювання.

Інтерпретація - розумне і свідоме. Це означає то, що за­буте.

Техніка аналізу опору.

1) Процес усвідомлення опору.

2) Демонстрація факту опору пацієнту (дозволити стати опорові демонстративним, посилюючи його).

3) Прояснення мотивів і форм опору (з'ясувати, якій спе­цифічний хворобливий афект змушує хворого чинити опір, яка інстинктивне спонука породжує цей афект, якій стиль по­ведінки використовує пацієнт для вираження цього афекту).

4) Інтерпретація опору (з'ясувати, які спогади є причи­ною афектів і спонук, що стоять за спротивом, з'ясувати ви­токи і об'єкти афектів, подій, спонук).

5) Інтерпретація форми опору (пояснити дану і подібні форми діяльності під час і поза аналізом, прослідкувавши історію і цілі цієї діяльності в теперішньому і минулому пацієнта).

Важливо не поспішати з інтерпретацією, оскільки це може травмувати пацієнта чи призвести до інтелектуального супер­ництва пацієнта і аналітика, оскільки аналітик використовує як інформацію, отриману від пацієнта, так і свої інтелект, емпатію, інтуіцію, теоретичний багаж.

Тому потрібно дати можливість пацієнту відчути свій опір, а потім перейти до його інтерпретації. Лише тоді, коли пацієнт сам визначить, що він опирається (і це його вина чи слібкість), відповість на питання, чому і чому він опираєть­ся, тоді можливо співпраця з ним, ттобто робочий альянс.

Аналіз переносу.

Перенос - це особливий тип відносин між пацієнтом і аналітиком, в основі якого лежать почуття не до аналітика, а до якоїсь особистості з минулого. Воно може складатись з будь-яких компонентів: почуття, спонуки, страху, фантазії, ставлення.

Реакція переносу спостерігається у всіх людей в повсяк­денному житті, аналітична ситуація лише сприяє розвиткові цих реакцій і використовує їх з лікувальною метою.

Найбільш типовими характеристиками реакції переносу є: недоладність, амбівалентність, непостійність, інтенсивність, стійкість.

Недоладність реакції є ознакою того, що аналітик не є істинним об'єктом, а реакція відноситься до значимого об'єкту з минулого.

Амбівалентність - співіснування протилежних почуттів (любов і ненависть, потяг і відраза).

Реакція переносу являє собою ставлення, що торкаються трьох: суб`єкта (пацієнта), об`єкту з минулого (значима осо­бистість), об`єкту з теперішнього (психоаналітик).

Явище переносу по суті є спротивом пригадуванню.

Таким чином аналітична процедура є хворобливим, принижу­ючим і одностороннім переживанням для пацієнта, в той час як аналітик - безсторонній спостерігач.

Техніка аналізу переносу та ж, що і аналізу опору.

Технічні прийоми:

1) Відслідковування зціплених афектів і імпульсів ("Коли і в зв'язку з чим було у Вас це почуття чи спонука?").

2) Відслідковування об'єктів (фігур), передуючих перено­су ("По відношенню до кого Ви переживали таке почуття в ми­нулому?").

3) Дослідження фантазій переносу.