Основи формальної логіки.
НЕДИРЕКТИВНА ПСИХОТЕРАПІЯ.
РАЦІОНАЛЬНА (РОЗУМНА) ПСИХОТЕРАПІЯ.
Метод запропонований на початку XX ст. швейцарцем Дюбуа, який вважав, що багато нервово-психічних pозладів (неврози) є наслідком невірних уявлень, помилкових умовиводів, а тому зцілюються переважно шляхом логічних доказів і переконування хворого.
Основою раціональної психотерапії є логічна аргументація. Крім того, метод включає в себе роз'яснення, навіювання, емоційний вплив, вивчення і корекцію особистості, дидактичні і риторичні прийоми.
Задача раціональної психотерапії - створення в свідомості хворого адекватної внутрішньої картини хвороби (ВКХ).
Грамотний аналіз об'єктивних даних завжди більш переконливий для хворого, ніж звичайне переконування, а тем більш міркування, але для цього сам лікар повинен розбиратися в функціональній діагностиці, тобто стрижнем раціональної психотерапії є вірна, доступна розумінню хворого трактовка характеру, причин і пpогнозу захвоpювання. Основним рівнем ВКХ, на який орієнтується раціональна психотерапія, є інтелектуальний.
Тому тут величезну роль грає особистість лікаря. Головне - сила логіки, визначеність і послідовність.
Психотерапевт повинен уміти не лише переконливо говорити, але й уважно слухати хворого.
Правильне уявлення задовольняє трьом основним вимогам - визначеність, послідовність, доказовість:
1. Визначеність - точність, несуперечливість.
2. Послідовність - свобода від внутpішніх протиріч, логічний зв'язок між окремими думками. Закон непослідовності мислення (Аристотель): "не можуть бути одночасно істинними дві протилежних думки про один і той же предмет, взятому в одному і тому же відношенні". "Я п'ю тому, що хворий, але лікуватись мені не потрібно, тому що пияцтво - це не хвороба" - це паралогізм.
3. Доказовість, тобто аргументованість. Бездоказовість мислення в клініці проявляється логічною помилкою. Приклад: "після цього, значить в результаті цього". "Я заїкаюсь тому, що мене налякала собака". "Я боюсь висоти, тому що впала з обриву". Приклад: уявлення виходить з неістинних посилок. "Хворих шизофренією лікують тизерцином, ви мені призначили тизерцин, значить... ". Такому мисленню можна протиставити лише уявлення, побудоване на логіці і аргументах. Тобто важливою складовою частиною раціональної психотерапії є корекція непослідовності, протирічивості і бездоказовості мислення хворого.
Етіопатогенетичний аналіз при неврозах грає велику роль. Для істерії - претензії особистості і можливості середовища, для неврастенії - вимоги середовища і можливості особистості, для неврозу нав'язливих станів - внутрішній конфлікт бажаного і морально припустимого.
Сутність раціональної психотерапії - планомірне переконування хворого в помилковості трактовки актуальних запитань, пов'язаних з його хворобою. Це аргументоване доведення чи спростування положень, пов'язаних з уявленнями хворого про сутність запитань, які стосуються хвороби.
Показання раціональної психотерапії: невроз нав'язливих станів, психопатії психастенічного кола, сексуальні неврози, алкоголізм, наркоманії, девіантна поведінка у підлітків.