Класифікація антидепресантів
Антидепресанти
Заснована на впливі їх на нейротрансмітерні| системи, залучені в патофізіологічний механізм депресивного розладу.
Виділяють антидепресанти неселективної і селективної (виборчого|вибіркового|) дії.
1. Неселективні інгібітори зворотного захоплення серотоніна і норадреналіна—трицикличні антидепресанти (ТЦА).(Амітріптілін, кломипрамін, дезипрамін, доксепін, іміпрамін, нортриптилін, протриптилін, триміпрамін і ін.)
2. Гетероциклічні антидепресанти.(Мапротилін, тразадон, міансерин.)
3. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніна (СіОЗС).(Флуоксетін, сертралін, пароксетин, флувоксамин, циталопрам.)
4. Норадренергічні і специфічні серотонинергичні антидепресанти (НАССА).(Міртазапін.)
5. Інгібітори моноаміноксидази (ІМАО).(Ніламід, траанілципромін, ізокарбоксазід.)
6. Оборотні ІМАО-А.(Маклобемід, фенелзин, піразідол, тетриндол, інказан, бефол.)
7. Антидепресанти з іншим механізмом дії.(Венлафаксин, тіанептин, бупропіон, адеметіонін, нефазадон, буспірон, бромокриптін, гіперецін.)
Принципи лікування антидепресантами:
1. Умови (амбулаторні, напівстаціонар, стаціонар).
2. Установка на лікування і дотримання режиму прийому.
3. Плацебо призначення (вплив зовнішніх і внутрішніх чинників|факторів| середовища|середовища|, спонтанне одужання|видужання| з часом, ефект суггестії плацебо).
4. Адекватність лікування.
5. Доцільність поєднаного лікування, подолання|здолання| резистентності.
6. Підтримуюче лікування.
7. Профілактичне лікування.
Вибір антидепресантуповинен проводитися з урахуванням наступних чинників:
1. Перевага монотерапії.
2. Безпека і переносимість|переносимий|, вплив побічних дій на спосіб життя.
3. Спектр дії препарату.
4. Зручність застосування|вживання| і облік|урахування| оптимальної для пацієнта дози.
5. Упевненість в доцільності призначень.
6. Вартість препарату.
7. Наявність супутньої симптоматики психотичного| рівня і суїциїдальної активності.
8. Стать, вік, соматична патологія, вага|преференції| пацієнта.
9. Попередній негативний або позитивний досвід|дослід| лікування пацієнта антидепресантами.
10. Досвід|дослід| роботи лікаря|лікаря| з|із| різними антидепресантами.
ПОКАЗИ|показання| ДЛЯ ПРИЗНАЧЕННЯ АНТИДЕПРЕСАНТІВ:
1.Афектні — депресивні, біполярні, дистиічні| розлади.
2.Змішані тривожно-депресивні розлади, атипові, сезонні депресії.
3. Інші емоційні|емоціональні| розлади:
— Деменція при хворобі Альцгеймера з|із| супутньою депресивною симптоматикою.
— Судинні деменції з|із| депресивними симптомами.
— Передменструальний синдром з|із| дисфоріями.
— Післяродові емоційні|емоціональні| розлади.
— Розлад адаптації з|із| депресивними симптомами.
— Реакції на втрату.
4. Неафектні і соматичні розлади:
— Розлади сну (безсоння, сомнабулізм|сомнамбулізм|, нічні страхи, нічне апное, нарколепсія|, функціональний енурез).
— Тревожно-фобічні розлади (фобічні|, панічні, обсессивно-конмпульсивні|, генерализованний| тривожний розлад, посттравматичний стресовий розлад).
— Розлади їжі (булімія, анорексія).
— Розладу з|із| дефіцитом уваги і порушенням поведінки.
— Деякі сексуальні розлади.
— Розлади, пов'язані із зловживанням психоактивними речовинами, кокаїну.
— Больові синдроми (головні болі напруги|напруження|, болі в кістках, больовий синдром при метастазах, хронічний больовий синдром).
— Шлунково-кишкові розлади (синдром недостатньої абсорбції, синдром роздратованого|знервованого| кишковика).
— Розлади урогенітальної сфери.
— Розлади серцево-судинної системи і аритмії.
— Помірна імунна| дисфункція.
— Деякі дерматологічні захворювання.
— Субклінічний гіпотиріоз|.
— Нерозпізнані злоякісні новоутворення.
5. У суицидології|.
Побічні ефекти антидепресантів:
1. Надмірна седація| і млявість.
2. Антихолінергична дія (переважно після|в| ТЦА):
— Сухість в роті|у роті|.
— Порушення акомодації.
— Серцебиття, тахікардія, запаморочення, ортостатична гіпотензія.
— Затримка сечовипускання.
— Закрепи.
— Порушення пам'яті.
3. Порушення сердечної|серцевої| провідності (AV| блокада, внутрішньошлуночкова блокада, подовження|видовження| QT|); скоротливої|скорочувальній| здатності|здібності| міокарду (переважно ТЦА).
4. Центральний антихолінергічний| синдром у вигляді|виді|:
— Виражених|виказувати| зорових галюцинацій.
— Розгубленості і порушень пам'яті на поточні події.
— Різних видів дезорієнтації.
5. Норадренергічний ефект у вигляді підвищення тривожності, тахікардії, тремора.
6. Серотоніновий синдром унаслідок|внаслідок| надмірної стимуляції 5-НТ1А| рецепторів стовбура|ствола| мозку і спинного мозку. Виникає при поєднаному прийомі ІМАО і СіОЗС, ІМАО і ТЦА, нефазадона| і ТЦА.
Ознаки:
— Шлунково-кишкові розлади (болі в животі, метеоризм, пронос).
— Неврологічні розлади (гіперрефлексія, тремор, міоклонії|, дизартрія, порушення координації рухів, головні болі).
— Розлади серцево-судинної системи (тахікардія, гіпотонія або різке підвищення артеріального тиску|тиснення|, аж до гострої серцево-судинної недостатності).
— Психотичні розлади (гіпоманія, прискорення мови|промови|, скачка ідей, дисфорії, затьмарення|потьмарення| свідомості, дезорієнтація).
— Підвищене потовиділення|випіт|.
— Гіпертермія.
У психіатрії найчастіше використовуються наступні|слідуючі| антидепресанти:
1. Неселективні інгібітори зворотного захоплення|захвату| серотоніна|Серотоніну| і норадреналіну — трицикличні| антидепресанти (ТЦА).
Тріциклічні антидепресанти використовуються близько 40 років і до останнього часу|донині| були|з'являлися| золотим стандартом, з|із| яким порівнювали все нові антидепресанти. Проте|однак| ТЦА надають|виявляють| різну дію на нейротрансмітери і мають велику кількість значущих побічних ефектів, що утрудняє їх використання.
Амітріптілін(Amitriptyline, Amitril, Amizol, Elavil, Laroxyl, Tryptizol). Є класичним ТЦА. Інгібітор зворотного захоплення медиаторних амінів з холчнолчтичною активністю. Тімоаналептічна дія поєднується з вираженим седативним ефектом. Застосовують переважно при ендогенних депресіях з тривогою і ажитацій.
Середні дози 100—250 мг/доб. Побічні ефекти, такі як для|в| всіх ТЦА.
Кломіпрамін (Anafranil, Hydiphen, Klomipramin, Neoprex) по фармакологічних властивостях близький до імипраміну, але відрізняється сильнішим блокуючим впливом на зворотнє нейрональне захоплення серотоніна. Володіє вираженою дією на депресивний синдром з психомоторною загальмованістю, тривогою. Надає специфічний ефект при обсессивно-компульсивном і хронічному больовому синдромах. Перевага — швидша терапевтична дія на депресію в порівнянні з іншими ТЦА.
Доза підвищується поступово, протягом 10 днів з|із| 10—30 міліграмім|міліграм-еквівалентом| до 50—75 міліграма|міліграм-еквівалента|. Максимальна доза 250 мг/доб.
Іміпрамін(Меліпрамін, Імізин, Imipraminum, Imavate, Deprenil, Melipramin, Antipress, Tofranil). Основний представник ТЦА. Одночасно невибірково блокує захоплення норадреналіну, дофамина, серотоніна і інших нейромедіаторів і приводить до їх накопичення в синаптичній щілині, посиленню фізіологічної активності. Виражений тимоаналептичний ефект із стимулюючою дією, володіє холінергичною активністю. Застосовують при депресивних станах різної етіології з моторною і ідеаторною загальмованістю, млявістю. Препарат спріяє зменшенню туги, появі бадьорості, підвищенню психічного і спільного тонусу. Окрім спільних для ТЦА побічних ефектів можуть спостерігатися розлади сну, посилення страху, занепокоєння і збудження, можлива активація психотичних симптомів і агресивності при ендогенних психічних розладах. Спріяє інверсії фази при біполярних розладах. Ефективний при хронічному больовому синдромі і нічному енурезі (зачинаючи з 5-го року життя). Призначають з дози 0,075 — 0,1 г/доб. з щоденним підвищенням на 0,025 р. Середня доза 0,2—0,3 г/доб.