Допомога :1. Дезінтоксикація.

2. Вітаміни + гормони.

3. Гемосорбція.

II. ДВЗ-синдром - диссиміноване внутрішньосудинне згортання

крові, тобто повна розбалансованість гомеостазу (гіпер- гіпокоагуляція). Основа - згортання крові в дрібних судинах виснаження коагуляційного потенціалу (тромбоцитів < 100 000 в 1куб.мм, фібріногену < 1 г/л, падіння протромб.індексу - 48%).

1. Альбумін, реополіглюкін, гемодез.

2. Гепарин 10 000 - 15 000 од/добу.

III. Гранулоцитопенія (лепонекс). Переливання крові, еритроцитарної маси.

Пізня дискінезіярозвивається при тривалому прийомі нейролептиков (більшою мірою залежить не від дози нейролептика, а від періоду експозиції). Її розвиток пов'язують з постійною блокадою дофамінових рецепторів базальних гангліїв і порушенням балансу між дофаминергичною і холинергічною системами. При розвитку пізньої дискінезії слід відмінити нейролептик і перейти на терапію атиповими антипсихотиками.

4. Побічні ефекти з боку внутрішніх органів:

а) Кардіотоксична дія (подовження|видовження| інтервалу QT| на ЕКГ, шлуночкова аритмія);

б) М-холіноблокуюча дія: тахікардія, сухість в роті|у роті|, загострення глаукоми, затримка сечовипускання, закрепи і кишкова непрохідність|непрохідний|;

в) Гепатотоксична дія;

г) Лейкопенія і агранулоцитоз;

д) Алергічні шкірні|шкіряні| реакції.

Соматичні ускладнення частіше виникають у немолодих|літніх| і ослаблених хворих.

5. Злоякісний нейролептичний синдром.Характеризується м'язовою ригідністю, дистонією, акінезією, мутизмом, оглушенням, ажитацією. Вегетативні симптоми у вигляді підвищення температури до 41 град. С, пітливості, тахікардії, підвищення артеріального тиску. Спостерігається токсичний висип, підвищення проникності судинних стінок, печінкова недостатність. Висока вірогідність летального результату при розвитку нейролептичного синдрому.

Лікування: негайна відміна нейролептиків|; охолоджування|охолодження| хворого; підтримка водно-електролітного балансу і інших житєво-важливих|поважних| функцій; симптоматичне лікування гіпертермії; протипаркінсонічні| засоби|кошти|; міорелаксанти; бромокриптин| або амантадін|; великі дози ноотропів|; гіпербарична оксигенація; гемодіаліз, екстракорпоральна гемосорбція| і плазмаферез.

Транквілізатори (анксиолітики|)

Термінологія:

Снодійний засіб — що викликає сон. Седатівний засіб — значне заспокоєння або зменшення емоційної напруги без снодійного ефекту.

Транквілізатори — заспокійливі засоби, що не змінюють свідомість. Більшість транквілізаторів надає анксиолітичну (що усуває тривогу) дію, зменшує нервову напругу, не впливаючи на інші функції мозку.

Біологічні теорії тривоги:

1. Теорія порушення вегетативної НС.

2. Нейротрасміттерная теорія.

3. ГАМК-теорія|.

4. Серотонінова і норадреналинова| теорії.

5. Теорія ролі інших нейромедіаторів: ендорфінів, енкефалінів, гістаміну, ацетілхоліну|Ацетилхоліну|, аденозіну|.

Нейроанатомічні структури головного мозку, що беруть участь в розвитку тривоги:

1. Підкіркові відділи: синя пляма, ядра шву, лімбична| система, септогіпокампальний| шлях|дорога|, поясна звивина.

2. Кора мозку: лобові і скроневі відділи.

Механізм дії снодійних|снотворних| і седативних| препаратів, транквілізаторів нерозривно пов'язаний з ГАМК. Анксиолітіки і транквілізатори активізують ГАМК в наступних|слідуючих| утвореннях: у вставних нейронах кори півкуль, стриарних| аферентних шляхах|дорогах|, мигдалеподібному|мигдалевидному| тілі, блакитній|голубій| плямі, чорній субстанції і клітках|клітинах| Пуркиньє мозочка.

Класифікація препаратів переважно з|із| гіпнотичною і анксиолітичною| дією (Fleming|, Shapiro|, 1992)

Транквілізаторипредставлені переважно групою бензодиазепінів, що володіють снодійною, седативною, анксиолітичною, протисудомною і центральною миорелаксируючою дією.

Бензодіазепіни відрізняються один від одного потужністю, швидкістю інактивированія і виділення з організму.

Бензодіазепіни— непрямі агоністи ГАМК. Вони впливають на канальці іонів хлора, сполучених з ГАМК-рецепторами. У головному мозку існує 2 підтипи бензодіазепінових рецепторів — BZ1 і BZ. Найбільша їх кількість знаходиться в мигдалеподібному тілі, яке є центром анксиолітичної дії. Бензодіазепіни діють в основному на ретикулярну формацію, знижуючи сприйняття імпульсів з чутливих рецепторів на лімбичну систему і зменшуючи емоційне забарвлення; на серединний пучок переднього мозку, з яким асоціюється відчуття нагороди або покарання; на область гіпоталамуса.

Бензодіазепінинадають вплив на інші нейромедіатори (катехоламіни, серотонін).

Укорочують час засипання, зменшують кількість пробуджень і збільшують загальну|загальну| тривалість сну.

При призначенні бензодіазепінів| враховуються фармакокінетичні| особливості:

1. Швидкість всмоктування і проникнення в ЦНС (розчинність в жирах).

2. Період напіввиведення або елімінації.

3. Наявність активних метаболітів|.

4. Період напівелімінації активних метаболітів|.

Приклад|зразок|: Тазепам — період напіввиведення 6—8 г, метаболіти| неактивні.

Тріазолам — період напіввиведення 2—4 г, але|та| активні метаболіти| до 7 г.

Лорметазепам — період напіввиведення 9 ч, метаболіти| неактивні, але|та| при щоденному прийомі препарат трохи кумулюється|.

Бензодіазепінипривертають підвищену увагу у зв'язку з можливим формуванням залежності. Дійсна фізична залежність від бензодіізепинів при вживанні в терапевтичних дозах розвивається рідко, особливо при тривалості прийомі менше 1 місяця. На думку Р. Шейдера (1998), формування залежності при прийомі терапевтичних доз бензодіазепінів — ідіосинкразія. Вона спостерігається частіше у випадках поєднаного зловживання алкоголем або транквілізаторами (снодійними) хворим або його родичами.

Фізична залежність і синдром абстинента свідчать про те, що хворий приймав препарати в дозі, вище терапевтичної як мінімум в 2—3 рази.

Симптоми абстиненції: тривога, дисфорія, оніміння кінцівок|скінченностей|, непереносимість яскравого світла і гучних звуків, нудота, пітливість, м'язові сіпання або судоми.

Правила призначення бензодіазепінів(P. Baumann, С. Calanca, 1998):

1. Ретельний відбір пацієнтів.

2. Не прописувати бензодіазепіни| молодим пацієнтам.

3. Починати з максимально малої дози.

4. Якщо не спостерігається поліпшення|покращання| протягом 4—6 тижнів, припинити лікування.

5. При панічних атаках, фобічних| розладах переважно використовувати антидепресанти. При вегетативних симптомах застосовувати бета-блокатори|.

6. Виписувати рецепт на обмежений період часу.

7. Перевага|преференція| при лікуванні тривоги бензодіазепінами| з|із| тривалим періодом напіввиведення.

8. Немолодим|літнім| і соматично ослабленим хворим призначаються препарати без активних метаболітів|.

9. Дотримуватися обережності з|із| пацієнтами, схильними до залежності.

10. Постійне спостереження за хворими, одержуючими бензодіазепіни|.

З|із| великої групи транквілізаторів в даний час|нині| найчастіше застосовуються наступні|слідуючі| препарати:

Альпрозалам(Xanax). Похідне бензодіазепіна з триазольним кільцем.

Основні покази.|показання|: тривожно-депресивні, тривожні, невротичні стани|достатки| з|із| порушеннями настрою, втратою інтересу до того, що оточує, занепокоєнням|неспокоєм|, порушеннями сну, соматичними нездужаннями; при депресії на тлі|на фоні| соматичного захворювання.

Середні дози: 0,5—1 міліграм|міліграм-еквівалент|.

Діазепам(Седуксен, сібазон, Relanium, Valium). Володіє вираженим спазмолітичною, міорелаксуючою, протисудомною дією. Специфічний вплив на вегетативні симптоми. Є препаратом вибору при наданні невідкладної допомоги. Відносно повільно виводиться. Метаболіти активні.

Побічні дії: слабкість, млявість, сонливість вдень, головні болі і запаморочення, шкіряно-алергічні реакції, атаксія, зниження лібідо|прагнення|, парадоксальні реакції у вигляді посилення тривоги, збудження, порушень сну.

Середні дози: 5—40 міліграм|міліграм-еквівалентів|. Можливий парентеральний і пероральний прийом.

Хлоразепат(Клоразепам, Tranxene). Препарат групи бензодіазепінов з тривалою дією. Володіє вираженою анксиолітичною активністю, седативною, снодійною, протисудомною і центральною міорелаксуючою дією.

Покази.|показання|: явища тривоги, тик|и, депресивно-тривожні стани|достатки|, передделіриозні розлади у хворих алкоголізмом.

Побічні ефекти і протипоказання спільні|загальні| для бензодіазепінів|.

Середні дози: 5—15 міліграм|міліграм-еквівалентів|.

Тріазолам(Halcion). Володіє вираженим гіпнотичним ефектом. Пригноблює ЦНС на рівні лімбічної системи і підкіркових відділів. Потенціює ефекти ГАМК, внаслідок чого блокується лімбічна і кіркова активність. Характеризується швидкою абсорбцією і коротким періодом напіввиведення (2—3 г.). Метаболіти не активні. Потенциіє дію наркотиків, алкоголю, антигістамінних засобів, барбітуратів і антидепресантів.

Показаний хворим з|із| інсомнією| і при розладах засипання. Не порушує швидкості|швидкості| моторних і психічних реакцій наступного дня.

Макроліди і еритроміцин підвищують його вміст в крові за рахунок придушення метаболізму. При прийомі великих доз можуть спостерігатися виражена|виказувати| тривога, параноїдні симптоми, загострення слухового сприйняття, порушення смаку і нюху, парестезії.

Доза, що рекомендується: 0,25 міліграм|міліграм-еквівалентів| перед сном.

Мідазолам(Dormicum). Гіпнотик,що швидко діє і швидко виводиться. Володіє протисудомним, міоорелаксуючим і анксиолітичнким ефектом. Акумуляції не спостерігається. Укорочує фазу засипання і збільшує час сну без зміни фаз сну.

Покази.|показання|: порушення сну, особливо розлади засипання і ранні пробудження.

Протипоказання відносні.

Середні дози: 7,5—15мг|.

Естазолам.Переважно пригнічує активність лімбічної системи і підкіркових відділів головного мозку, потенціює дію ГАМК, повторно блокує кіркову активність і корково-лімбічні зв'язки, що забезпечує виражений снодійний ефект. Володіє тривалим періодом напіввиведення (15—18 ч).

Покази.|показання|: нетривале курсове лікування безсоння з|із| трудністю засипання, частими нічними і ранішніми|ранішніми| пробудженнями.

Середня доза: 1—2 мг/доб. Нікотин збільшує метаболізм і виведення препарату.

Квазепам(Cvazepam). Потужний гіпнотик центральної дії, впливає на лімбічні і таламічні відділи ЦНС, зв'язуючись з рецепторами, відповідальними за процеси сну. Відносно швидко всмоктується (до 2 ч), період напіввиведення разом з метаболітами 36—39 г. Інші метаболити виводяться до 73 г, а у хворих літнього віку період виведення збільшується в 2 рази.

Покази.|показання|, як і вище. Середні дози: 7,5 — 15 міліграм|міліграм-еквівалентів|. Як і попередній препарат, потенціює дію алкоголю, бензодіазепінів|, опіоідів|, анальгетиків| з|із| пригнобленням ЦНС.