ТА В. СКОТТА

ГЕРОЇ РОМАНТИЧНИХ ТВОРІВ П.Б. ШЕЛЛІ

ПЛАН

1. Історичні романи В. Скотта та їх романтичні герої.

2. П.Б. Шеллі – бунтівник-романтик.

Вальтер Скотт(1771-1832)

Грандіозний успіх ще за життя випав на долю автора історичних романів Вальтера Скотта (такий успіх ще пережив Даніель Дефо завдяки своєму “Робінзону Крузо”). Шотландія вважала Скотта батьком історичного роману. В. Скотт так уміло поєднав історію з літературою, що його художні твори були провідними в ХІХ ст.

Історичні романи В. Скотта з’явилися вчасно: коли мислячий індивід почав цікавитися своїм корінням та минулим народу, усвідомлювати себе нацією, вважати за потрібне знати народні пісні, балади, перекази, казки, історичні події, соціально-політичні катаклізми, коли відчув себе причетним до історичного процесу і тому хотів знати принципи його руху, в минулому знайти опору сьогодення.

Вальтер Скотт народився в Шотландії у родині юриста “середньої руки”. Дитинство провів у столиці Единбурзі, в діда в селі. Він любив красу шотландської землі, фольклор, знав від людей про історично не далеку боротьбу шотландців за свою незалежність ( на початку ХVІІІ ст. Шотландія була приєднана до Англії). Далі була школа, добрі вчителі, смак і здібність до мов (вивчав латинську та європейські мови), мав дивовижну пам’ять. Завдяки батькові отримав фах юриста. Маючи нахил до поезії, Скотт вступає до единбурзького літературного гуртка, члени якого вірили в розум, прогрес, продовжували ідеї Просвітництва.

Учасник Великої Французької революції, прихильник демократичних ідей Наполеона Скотт був однак проти кривавого терору, вважав можливим мирне розв’язання гострих проблем суспільства.

Часто подорожуючи Шотландією, В. Скотт захоплювався пам’ятками історії та фольклором, почав професійно займатися збором фольклорних перлів. Так вийшла трьохтомна збірка “Пісень Шотландії”. Почав створювати власні поезії в дусі народних балад.

На кінець 1814 року вийшов перший роман В. Скотта “Уеверлі” (“Веверлі”), який приніс йому славу та успіх, визначив його подальший шлях.

За 18 років творчої праці Скотт написав 29 романів, з яких лише два були на теми сучасності. Найвідоміші його романи: “Антикварій”, “Чорний карлик”, “Пуритани”, “Роб-Рой”, “Единбурзька таємниця”, “Айвенго”, “Пірат”, “Монастир”, “Абат”, “Квентін Дорвард”.

У 19 романах Скотта події відбуваються в Шотландії в ХІV – ХVІІІ ст., у 6 романах – в Англії, декілька зображують історичні події Франції, Палестини, Швейцарії, Візантії, Індії доби середньовіччя. Крім історії, автора романів цікавили люди, їхні характери і вчинки.

Вже в першому романі “Уеверлі” проявилися основні риси відбору автором історичного матеріалу, типові моменти структури сюжету, побудови романної інтриги. Характерною особливістю майже всіх історичних романів Вальтера Скотта є те, що головна діюча особа твору – пересічний англієць (або шотландець), який долає певні проблеми і перешкоди, щоб об’єднати свою долю з долею коханої дівчини, при цьому несподівано на допомогу приходить народний месник – яскрава особистість, герой, котрий допомагає головному герою і навколо якого закручуються головні інтриги та пригоди.

Головний герой роману “Уеверлі” - англійський дворянин Едвард – з консервативної родини. Він – офіцер англійської армії, служить у Шотландії. 1745 рік – рік, коли Шотландія робить відчайдушну спробу відвоювати в Англії незалежність. Очима героя читач бачить розбурхану політичними проблемами країну. Події кидають Едварда з одного табору в інший (то він серед грабіжників, розбійників, то серед месників, відважних бійців). Декілька разів Едварду загрожувала загибель. Але він мусів вижити, бо його чекала кохана зі шляхетного шотландського роду. Все завершується щасливим одруженням. Та важливу роль у романі відіграють шотландські бійці за незалежність – вождь горян Вік Ян Вор і його сестра Флора.

Ця ж історична об’єктивність характерна й для роману “Роб Рой”. 1714 рік. В Шотландії антианглійське повстання. Молодий англієць Френк приїздить до Шотландії і втягується в політичну боротьбу якобінців та ще й закохується в молоду шотландську аристократку, яку кохав його двоюрідний брат.

Допомагає розв’язати вузол проблем народний месник, шотландський національний герой Роберт Макгрегор. Роберт був чесним і працьовитим гуртівником, але несправедливість та утиски можновладців підштовхнули стати розбійником, захисником народу. Це справді легендарна постать, сміливий, справедливий, чесний герой, людина, яку любить і шанує народ. Автор створив цей образ, опираючись на сухі документальні факти і на фольклор (легенди, пісні). Образ вийшов симпатичний, живим, з власною біографією, з шотландською історією, з особистими суперечливими рисами.

Роман “Айвенго” розповідає про старі часи історії Англії, створення її як нації, як країни, формування англійської держави, про боротьбу між англосаксонським населенням країни на чолі з лордом Седриком Саксонцем та нормандськими лицарями-феодалами.

Вальтер Скотт намагається бути правдивим та об’єктивним. Тому розповідає про Седрика як про мужнього патріота та про його обмеженість і слабкість як вождя. Нормандський лицар Буагільбер – вольовий, сміливий, але дуже зневажливо ставиться до англосаксів. Король Англії Ричард Левове Серце розуміє, що треба об’єднати країну, припинивши дрібнофеодальні чвари. Він – ідеальний володар, а от його рідний брат (суперник у боротьбі за корону) – егоцентрик, охоплений жадобою влади.

Але роман названий на честь головного героя, молодого англосакса Айвенго, який допомагає королю об’єднати країну, що викликає гнів у батька Седрика. Айвенго має наречену, шляхетну леді Ровену, але читача захоплюють пригоди Айвенго і його романтична закоханість у красуню-єврейку Ревекку – дівчину горду (наперекір принизливому становищу). Захоплюють і яскраві постаті людей з народу: Стрільця Локелі (прообраз Робіна Гуда), пастуха Гурта, блазня Вамба.

У романі “Квентін Дорвард” дія відбувається у Франції ХV століття. В центрі оповіді – історія життя шотландця Квентіна у франції доби Людовика ХІ. Квентін утік з рідної країни і служить французькому королю, бере участь у складних перипетіях політичного життя, допомагає королю в його жорстокій боротьбі проти свавілля крупних феодалів за об’єднання Франції.

Автор дає яскравий портрет короля: мудрий політик, сміливий воїн, але й безжальна людина, для якої підступність, зло, зрада – нормальні засоби ведення політичної гри.

Розумний історик Вальтер Скотт блискуче описує криваві шляхи історії, красиві романтичні любовні історії, цікаві карколомні пригоди, привабливі образи людей з народу.

У романах Скотта багато персонажів (їх можна об’єднати в декілька груп). Реальні історичні постаті не стоять у центрі розповіді, інтриги не пов’язані з ними. Але їх образи виписані виразно і, головне, визначена їх роль у подіях історичної ваги.

В. Скотт знайшов вдалий спосіб поєднати розповідь про історичні події з цікавою динамічною інтригою. В романах чітко відображені рушійні сили життя – великі людські пристрасті: жага влади, заздрість, ревнощі, мстивість, зажерливість, кохання, любов до рідного краю, до роду, сім’ї, почуття власної гідності, вірність країні, коханій, дружбі.

Герої – симпатичні люди, активні, наївні, сміливі, чесні й вірні. Найкращими з них є люди з народу, наділені яскравими рисами характеру.

Автор вважав людину істотою соціальною, яка не може існувати поза зв’язками з іншими і саме в цих зв’язках розкриває свої риси характеру. Боротьба між індивідами і народами точиться споконвіків і має багато причин. ЇЇ ще можна якось пояснити. Але війну всередині одного народу Вальтер Скотт вважав безглуздою, нелогічною, руйнівною (в романі “Анна Гайєрштайн” описується війна Червоної і Білої троянд в Англії).

Виховна ліня романів Скотта спрямовує героя від юнацького романтизму через обставини, зустрічі і випробування до розсудливої, поміркованої зрілості.

Заслуга Вальтера Скотта як історичного романіста полягає в тому, що використовуючи популярні в читачів інтриги, описи матеріального світу давніх часів, він підпорядкував їх і поставив на службу єдиному завданню – розкрити закони історичного розвитку, створити постаті великих і звичайних у їх неповторності і типовості для свого часу.

У Вальтера Скотта була своя філософія історії: людство через страждання, помилки випробування рухається шляхом розвитку, прогресу, удосконалюється (при цьому провідною зорею є християнська ідея Добра).

Скотт відрізнявся від багатьох інших письменників та істориків тим, що зрозумів значення народу, народних рухів у загальному історичному процесі. Він зображав не лише тих, хто стояв за кермом влади, не лише королів, феодалів, полководців, політиків, а й селян, горян, солдатів, жебраків, блазнів, дрібних урядовців – живу масу як з позитивними, так і з негативними її сторонами (гордість, почуття честі, жага незалежності, вірність роду та країні, обдарованість, консерватизм, низький рівень освіти, жорстокість, нестриманість в емоціях).

Як шотландець Вальтер Скотт постійно цікавився національним питанням, намагався знайти в ньому оптимістичне рішення, був прихильником розумного компромісу, а власне себе вважав британцем шотландського походження.

Вальтер Скотт був переконаний в неухильному прогресі людства, в тому, що світ змінюється і повинен змінюватися на краще, обстоював усе нове, яке слугуватиме добру більшості людей, хоч інколи й сумував за привабливими патріархальними формами шотландського життя.

Персі Біші Шеллі(1792-1822)

П. Б. Шеллі походив із стародворянської англійської родини, генеалогічне дерево якої доходить до Карла Великого. Дід його був атеїстом, мав вередливий, невгамовний характер, який передався і внукові. Батьки – звичайні аристократи. Мати була жінкою, слабкою за характером. А батько відзначався неабиякою впертістю, що приводило не раз до сутичок із сином.

У Персі змалечку проявилося поетичне обдарування. З дитинства він був замкнутий і сором’язливий. Але якщо його ображали, поводився жорстоко з кривдниками. Він завжди першим кидався на захист слабких. В нього рано сформувалося критичне ставлення до оточуючих. Його прозвали “Шеллі-безбожник”, бо він ніколи не відгукувався з повагою про королів чи аристократів, критично ставився до релігії. За 12 років шкільної науки його тричі виключали зі школи. Далі – Оксфордський університет. Шеллі з головою поринає в політичне життя, багато читає, публікує політичні вірші на захист ірландських патріотів, пише філософський трактат “Необхідність атеїзму”. Через таку діяльність поплатився виключенням з університету.

Шеллі їде до Лондону. Батько грошей не дав, розраховуючи на те, що син поголодує й одумається. Але Шеллі не так легко було загнуздати. А тут ще й закохався у міщанку, дочку хазяїна готелю Гаррієт Увстбрук. Шеллі везе її в Шотландію, одружується. Він не визнавав подружнє життя заради штампу, без кохання, коли подружжя з якихось причин змушене було жити разом. Батько згодом присилав гроші тільки на онуків, не визнаючи мезальянс Шеллі.

Але ні кохання, ні домашні клопоти не могли відірвати Шеллі від активної діяльності на захист пригнічених. Він їде в Ірландію, де пише прокламації: “Декларація прав людини”, “Прогулянка диявола”. Широко розповсюджує ці прокламації. Через таку активну діяльність сімейне життя стає неспокійним, супроводжується переїздами, поєднується з політичною та літературною роботою.

Перша велика поема Шеллі – “Королева Маб”. Королева Маб – це фея, яка заводить душу дівчини у свій чудовий замок, де розкриває їй минуле, сучасне й майбутнє людства. Фея завзято критикує існуючі суспільні відносини, виступає проти тиранії й духовенства, проти шлюбу за примусом. Картини майбутнього – утопічні (за соціалістом-утопістом Фур’є).

Сім’я Шеллі повертається жити в Лондон, де народжується донька. Шеллі виповнюється 21 рік і він узаконює свій шлюб, щоб за Гаррієт нічого поганого не говорили. Але наприкінці цього ж року (1814) Шеллі зустрічає дочку давнього товариша, революціонера Годвіна Мері, закохується в неї, залишає дружину. Мері стає його помічницею, ініціативним другом, порадницею. У них є спільні інтереси і спільна справа. Гаррієт народжує ще сина, і Шеллі допомагає першій дружині (батько виділив йому теж гроші для дітей).

Шеллі багато працює, пише політичні, філософські, естетичні, антитеологічні твори, вірші, поеми. Він зустрічається з Байроном, з яким підтримував тісні, дружні стосунки до кінця життя, хоч не міг простити Байрону його аристократизм. З невідомих причин Гаррієт накладає на себе руки. Шеллі хотів забрати дітей, але батько Гаррієт не віддав йому їх. Суд підтримав таке рішення батька Гаррієт, аргументуючи його тим, що Шеллі “безнравственный человек, которому нельзя доверить воспитание детей”.

Славу принесли Шеллі його наступні поеми: “”Обурення Ісламу” (прославляє революцію, яка не отримала перемогу, але отримає майбутнє), “Розкутий Прометей” (символізує визволення людства від гнобительських законів і боротьбу за демократію), “Ченчі” (історична трагедія).

Здоров’я Шеллі слабшає. Двоє дітей від другої дружини переїздять до Італії. Шеллі багато їздить (Рим, Неаполь, Флоренція, Піза), поширює ідеї демократії, закликає боротися з несправедливістю в суспільстві. Він має багато поетичних задумів: драма “Карл Великий”, “Тріумф життя” (на зразок “Божественної комедії”), де автор хоче провести Руссо через минуле, сучасне і майбутнє. Але в червні 1822 року поплив з другом у море на шхуні (пристрасно любив водний спорт), потрапив у шторм і гине. Похований у Римі.

“Королева Маб”. Поема написана у формі фантастичного бачення. Чаклунка, королева Маб (з англійських казок) зачаровує душу дівчини Іанти, коли та спить, і забирає її до себе. Відкриває перед душею Іанти минуле, сьогодення і майбутнє Землі та людства. Перед очима Іанти проходять епохи. Вона бачить єгипетські піраміди і храми Єрусалима, бачить Афіни, Спарту, Рим. Але не стільки велич давніх будівель, не їх архітектура привертають увагу автора. В камені, дереві, бронзі відбиті людські руки, кров і піт, страждання пригноблених, жертви, ціною яких зводились ці величні будівлі. Історія народу виступає тут як історія експлуатації людини людиною. Шеллі розповідає, як розпадаються храми, давні цивілізації, народжуються нові будівлі, міста, формуються нові суспільні відносини, змінюються умови праці, але експлуатація людини людиною не зникає, а лише змінює свої форми протягом усієї історії людства.

Іанта бачить сучасність, у якій автор відобразив визначальні риси своєї епохи. Картини народжуваного буржуазного світу яскраво вписані автором. Але описом і критикою давнини та сучасності Шеллі не обмежився. Він – великий мрійник. Тому намагався показати окремі картини майбутнього. Але ці картини не чіткі, бо автору важко було уявити суспільство завтрашнього дня. Він лише викреслив з життя тюрми, війни, незадоволення, обман, експлуатацію. Змалював майже райське життя, бо сподівався на розум людини, на моральне відродження суспільства, на всезагальну любов.

Важливе місце у творчості Шеллі, і в “Королеві Маб зокрема, займають картини природи. З його творів ми розуміємо, наскільки великим було коло інтересів Шеллі. Він знав учення Сократа і Платона, Аристотеля і Лукреція, Спінози і Берклі, Канта і Бекона, Локка, Дідро, Руссо та ін. Пантеїстичне сприйняття природи надає його поезії особливого колориту. З одного боку, Шеллі визнає матеріальність світу, з іншого – джерело розвитку матерії шукає в ідеальному (“дух природи”). Автор одухотворяє природу, надає їй свідомості, переносить на неї властивості людини, співає природі гімн, бо дух природи створює храм земної природи. Однак Шеллі стверджує, що світом, природою все-таки керує не добра чи зла воля Бога, а матеріальна необхідність. Автор робить єдино правильний висновок: якщо в природі все змінюється, то і в соціальних відносинах, суспільстві порядок не вічний, а теж буде змінений.

Філософська драма “Розкутий Прометей” вважається значним твором світової літератури. Драма побудована на основі легенди про Прометея. Давній герой Прометей викрав вогонь з Неба і подарував його людям, які замерзали без світла і тепла. Зевс, сприйнявши вчинок Прометея як повстання проти Бога, наказав його: Прометея прикували до скелі Кавказьких гір, а невгамовний шуліка безперервно терзав його тіло. Зевс жадав від Прометея покори, але той гордо зносить страждання і з презирством ставиться до своїх катів. Ідея незламності, нескореності людського духу, благородства і святості мук заради людей – в основі цієї легенди.

Під пером Шеллі давня легенда дещо змінюється. Причини катування Прометея історично пояснюються: народним гнобленням, важким становищем людей, експлуатацією – саме це змушує Прометея терзатися. Тому він вступає в боротьбу з тираном Юпітером і відверто сміється над тортурами, якими його карає Юпітер. Прометей вважає, що він сильніший, бо його сила – це народ, його боротьба проти несправедливості. Юпітер – втілення зла: і соціального, і політичного, і економічного – намагається переконати себе, що в світі спокійно, що він і надалі царюватиме, а люди підкорятимуться йому. Однак усе зовсім не так: у країнах, заснованих на залякуванні, готується повстання, яке може знищити під корінь основи влади.

Драма завершується визволенням людства від тиранії Юпітера. Тисячолітня боротьба між Юпітером і Прометеєм закінчується, і починається нова ера в житті людства. На трон вступає Демогоргон – могутній дух вічності і змін. Все рідіє: земля, природа, люди, тварини. І знову Шеллі намагається змалювати картини майбутнього людства, де нема експлуатації людини людиною, пригнічення, несправедливості, принижень, де праця є джерелом радості, де наука і мистецтво набувають надзвичайного розквіту, де панують краса, мудрість, достаток, де людина – добра та освічена, де нема націй, племен і класів, де природа, як живий дух, іде поруч з людиною.

Отже, поема “Розкутий Прометей” – типовий твір романтичного напряму в літературі.

Трагедія “Ченчі” написана Шеллі майже одночасно з “Розкутим Прометеєм”, але відрізняється від останньої більш реальними, а не утопічними, картинами. Подорожуючи Італією, Шеллі працював в архівах і натрапив на жахлив історичні факти ХVІ ст. – факт загибелі однієї досить багатої і знатної римської родини. У творі “Ченчі” Шеллі надав легендарним образам типологічних рис, притаманних тогочасному суспільству не лише Італії, а й інших держав.

Франческо Ченчі – глава знатної італійської родини – жахливий представник феодальної знаті. Він – грабіжник, розпусник, садист, який не тільки грабує на шляхах, влаштовує розбійницькі кубла, забираючи гроші, організовуючи темні оргії, а й піддає систематичним тортурам свою сім’ю: дружину, синів, дочку. Він відправив на той світ першу дружину, знущається над другою, вбиває сина (бо багато йде на них грошей: годуй їх зодягай). Побажав мати заложницею свою дочку Беатріче і погрозами та тортурами таки домагається її. Беатріче шукає захисту в суді і церкві, у папи Клемента VІІІ. Погана слава про злодійства старого Ченчі поширюється далеко за межі його палацу. До суду надходять усе нові скарги на кривавого деспота. Але суд, папа, церква і влада мовчать, бо куплені Ченчі за великі гроші, золото, землю. Для них сам Ченчі – золоте джерело. Не знаходячи захисту ніде, Беатріче з відчаю домовляється з мачухою вбити старого Ченчі. Папа піддає за це дівчину страшним тортурам і засуджує її до смерті.

Викриваючи свавілля влади, Шеллі стає на бік пригноблених, знедолених і закликає до рішучих дій проти несправедливості, влади тиранів.

Отже, характерними рисами творчості Шеллі є:

- пристрасний, активний, гарячий заклик до боротьби проти тиранії за свободу, демократію, рівність людей;

- впевненість поета у прогресі людства, який ніхто і ніщо не зупинить, треба тільки сприяти швидшому встановленню щасливого людського життя на Землі;

- пантеїстичність лірики (природа в його творах жива, до неї треба прислухатися і жити з нею в злагоді);

- Шеллі все життя відстоював право людини любити, відчувати, жити в коханні, прислухаючись до свого серця, а не дотримуючись тих правил, які диктує суспільство;

- пристрасна віра поета у щасливе майбутнє людства.