Спеціальні лабораторні дослідження

Лабораторні дослідження в психіатрії

Дослідження фізіологічних рідин.

Клініко-лабораторне дослідження

Загальні принципи:

1. Докладне соматичне дослідження проводиться перед початком будь-якого лікування для визначення супутніх захворювань, органічного ураження мозку і контролю за основними функціями організму.

1.1. Обов'язкові дослідження під час вступу до стаціонару: загальний аналіз крові, дослідження хімічного складу крові, дослідження тиреоїдної функції, контрольні аналізи на сифіліс, загальний аналіз сечі, електрокардіограма (ЕКГ), рентгенографія грудної клітки.

1.2 Додаткові дослідження:

Рентгенографія кісток черепа, комп'ютерна томографія (КТ), МРТ, електроенцефалографія (ЕЕГ), дослідження викликаних потенціалів мозку, токсикологічний контроль, дослідження ШОЕ, люмбальна пункція з дослідженням спинномозкової рідини, контрольні аналізи на СНІД, шкірна проба на туберкульоз

/бруцельоз, аналіз калу на приховану кров.

1.3. Комплексні лабораторні дослідження, що рекомендуються за певних клінічних умов:

— у психічно хворих немолодого віку: загальний аналіз крові (OAK), розгорнений аналіз крові, біохімія крові, функціональні проби печінки, дослідження тиреоїдної функції, РВ, загальний аналіз сечі, рентгенографія органів грудної клітки, ЕКГ, рентген черепа і, за потреби, ЕЕГ з викликаними потенціалами, за рекомендацією- КТ;

— при підозрі на наркозалежність: визначення алкоголю в повітрі, що видихається, аналіз на вміст алкоголю в крові; на вміст лікарських засобів в сечі, газова хроматографія — масспектрографія;

— при призначенні препаратів літію: розгорнена формула крові, електроліти сироватки крові, азот сечовини, зміст креатиніну в кров, дослідження тиреоїдної функції, загальний аналіз сечі, ЕКГ, тест на вагітність;

— при призначенні електросудорожної терапії (ЕСТ): розгорнена формула крові (включаючи визначення гемоглобіну), дослідження хімічного складу крові, рентген грудної клітки і хребта, загальний аналіз сечі, ЕКГ.

Лабораторні тести в психіатрії грають значну роль у випадку:

— виявлення і кількісної оцінки біологічних чинників, асоційованих з різними психічними розладами;

— вибору можливих варіантів терапії;

— спостереження за клінічною реакцією на лікування;

— можливості контролювати лікування (лікарський моніторинг).

В діагностиці психічних захворювань не існує переконливих даних про специфічні для конкретної хвороби відхилення в лабораторних показниках. Проте можна зв'язувати конкретні захворювання і певні способи дослідження, що мають відношення до патогенетичних і етіологічних чинників.

До істотних знахідок різних змін в діяльності нейротрансмітерів і/або їх метаболітів можна віднести:

— зв'язок імпульсивної агресивності або суіцидальної поведінки (того і іншого разом) із зниженням рівня концентрації метаболіту серотоніна — 5-HIAA в спинномозковій рідині;

— у хворих з біполярним розладом, переважно в депресивній фазі, виявляється низький рівень вмісту в добовому аналізі сечі метаболіту норадреналіну — З-метокси-4-гидроксифенилгликоля;

— збільшення кількості альфа-2 адренергічних рецепторів в тромбоцитах при стані депресії;

— зменшення кількості бета-адренергічесних рецепторних з'єднань на поверхні лімфоцитарних клітин при афективній патології;

— збільшення кількості 5-НТ2А рецепторів в тромбоцитах у суіцидальних хворих, незалежно від діагнозу.

При шизофренії знайдено порушення цитотоксичної функції печінки, підвищення чутливості дофамінових рецепторів при продуктивній симптоматиці, гіперсекреція норадреналіну і зниження рівня серотоніна, а також порушення кінетики трансметилірування, зниження активності моноаміноксидази і активності дофамін-бета гідроксидази. Також помітно збільшення бета-ендорфінів, зміна співвідношень альфа- і бета-ліпопротеїдів, порушення метаболізму простагландинів. При афективних розладах помітний негативний білковий баланс, гіперглікемія, при манії підвищується гормональний рівень, а при депресії знижується. У зв'язку з терапією препаратами літію важливо знати його граничний рівень в плазмі, він повинен досягати 0,6—0,8 ммоль/л. При вивченні біохімії електролітів при афектних розладах виявлена внутріклітинна затримка натрію, зміни натрій-калій АТФази, при депресіях знижується рівень серотоніну, дофаміну і норадреналіну, а також активність моноаміоксидази. При вивченні гормонального рівня спостерігається порушення циркадного рівня екскреції мелатоніну і кортизолу.

При епілепсії помітно накопичення продуктів азотного обміну і накопичення лужних резервів крові.

Типовими змінами при алкоголізмі

є зміни функцій печінки, білкові і ферментативні зсуви.

При фенілкетонурії проводиться проба Фелінга з трьоххлористим залізом, яка вважається позитивною при забарвленні сечі в зелений колір.

При підозрі на токсоплазмоз проводиться проба Сербіна — Фельдмана, при якій сироватка крові не забарвлюється метиленовим синім.

В зв'язку з тим, що в психіатрії часто проводиться аналіз спинномозкової рідини, важливо знати її норму.

Норма тиску складає 300 мм водяного стовпа стоячи і 100—120 мм водного стовпа лежачи. При об'ємі 120—150 мл, густина 1,005—1,008, Ph 7,35—7,8. Зниження показника характерне для менинго-енцефаліту, а підвищення — для прогресивного паралічу.

В 1 мкл повинне бути не більше 3—5 лімфоцитів, якщо їх більше, то це вказує на менінгіт. Норма білка 0,16—0,3 г/л, глюкоза 45—60 г/л, фосфору 3 г/л, азоту 16—22 г/л.