Обчислювальна техніка

Інформаційні системи

Початок цьому напрямкові поклали дослідження в галузі документалістики й аналізу науково-технічної інформації, які проводили ще до появи комп'ютерів. Але свого дійсного розвитку інформаційні системи досягли лише тоді, коли комп'ютери міцно ввійшли в їхній склад. Зараз у рамках цього напрямку вирішують кілька основних завдань:

· Аналіз та прогнозування потоків різноманітної інформації, що циркулюють у суспільстві. Вивчають як різні потоки документів з метою їхньої мінімізації, стандартизації і пристосування для ефективної комп’ютерної обробки, так і особливості потоків інформації, що протікають через журнали, газети, радіо-, теле- та інші канали поширення інформації. Оцінюють вплив розповсюджуваної інформації на науково-технічний прогрес і стан суспільства.

· Дослідження способів подання і збереження інформації, створення спеціальних мов для формального опису інформації різної природи, розробка спеціальних прийомів стиску і кодування інформації, анотування та реферування об'ємних документів. У рамках цього напрямку набули розвитку роботи зі створення банків даних великого обсягу, що зберігають інформацію з різних галузей знань у комп’ютерній формі.

· Побудова різних процедур і технічних засобів для їхньої реалізації, за допомогою яких можна автоматизувати процес отримання інформації з документів, не призначених для комп’ютерів, а орієнтованих на сприйняття людиною. Ці дослідження тісно зв'язані з проблемою отримання змісту документів при введенні їх у банки даних і інші, орієнтовані на комп'ютери, інформаційні сховища.

· Створення інформаційно-пошукових систем, здатних сприймати запити до інформаційних сховищ, сформульовані природньою мовою, а також спеціальною мовою запитів для систем такого типу.

· Створення мереж збереження, обробки і передачі інформації, до складу яких входять інформаційні банки даних, термінали, центри, що обробляють інформацію та засоби зв'язку.

Перераховані задачі показують, що роботи в галузі інформаційних систем базовані, з одного боку, на дослідженнях у прикладній лінгвістиці, яка створює мови для запису інформації і пошуку відповідей в інформаційних масивах за запитами, що надходять, а з іншого боку — на теорію інформації, що постачає моделі і методи, які використовують для організації циркуляції інформації в каналах передачі даних.

Власне обчислювальна техніка є цілком самостійним напрямком досліджень. У рамках цього напрямку вирішують чимало завдань, що не мають прямого відношення до інформатики і її проблем, наприклад, численні дослідження, які спрямовані на удосконалювання комп’ютерної елементної бази. Їх проводить мікроелектроніка, основний зміст якої складають теорія, методи розрахунку і технологія виготовлення інтегральних мікросхем. Мікросхеми стали основною елементною базою більшості сучасних засобів електронної техніки. Але, звичайно, розвиток сучасної інформатики немислимий без комп'ютерів — основного і поки що єдиного інструмента для роботи з різноманітною інформацією.

Ефективне використання комп'ютерів неможливе без знання їхньої архітектури і принципів функціонування. Вони не працюють поза спеціально створеними для них операційними системами, тестовими програмами, трансляторами — усього того програмного забезпечення, що складає програмне середовище, у якому "існує" комп’ютер.

Це означає, що сам розвиток обчислювальної техніки неможливий без використання результатів, отриманих у програмуванні, штучному інтелекті й інших розділах, що складають інформатику. Навіть проектування сучасних обчислювальних машин і розробка їхньої елементної бази вимагають спеціальних систем автоматизованого проектування, які створюють фахівці, що працюють в області інформатики.

Крім того, як ми говорили, для будь-якої обчислювальної машини треба створити операційну систему, що забезпечує функціонування машини. А цим також займаються люди, що працюють в області інформатики.

Великий вплив на розвиток нових структур обчислювальних машин мали роботи в галузі штучного інтелекту. У результаті комп'ютери нових поколінь стають куди більш інтелектуальними, ніж їхні предки. Вони мають можливість спілкуватися з користувачем мовою, максимально наближеною до звичайної розмовної мови, вони не вимагають докладного написання програм розв’язання задач з даної проблемної галузі, а складають її самі на основі завдання і знань про розв’язування цих задач, які збережені у відповідних базах.

Таке взаємопроникнення методів, характерних для цих двох областей, дозволяє розглядати значну частину досліджень у галузі обчислювальної техніки як роботи, що мають безпосереднє відношення до інформатики.