Організація управлінського обліку на підприємстві

Управлінський облік не регламентується і не регулюється державними орга­нами. Він організовується керівництвом підприємства на основі загальних принци­пів, з урахуванням внутрішніх потреб керівництва. Принципи і методи управлінсь­кого обліку розробляються міжнародними та національними професійними ор­ганізаціями бухгалтерів.

Незалежно від підходу до організації управлінського обліку значна частина інформації про витрати формується в системі рахунків бухгалтерського обліку. Важливим методологічним питанням організації управлінського обліку є його місце в системі рахунків бухгалтерського обліку.

У різних країнах цю проблему розв'язують по-різному. Аналіз рахунків зарубіжних країн свідчить, що міжна­родна практика виробила два основні підходи до структури плану рахунків:

- двоколовий принцип, тобто виокремлення двох автономних систем ра­хунків відповідно до цілей фінансового й управлінського обліку;

- інтегрований принцип, за яким рахунки управлінського обліку корес­пондують з рахунками фінансового обліку в межах єдиної системи ра­хунків.

Аналіз джерел свідчить, що в процесі історично­го розвитку в країнах світу сформувалися і розвивалися три основні системи обліку:

- загальна система обліку;

- інтегрована система обліку;

- переплетена система обліку.

Загальну систему обліку звичайно застосовують підприємства сфери послуг, торгівлі, а та­кож невеликі промислові підприємства, що ви­робляють однорідну продукцію. Ця система ґрунтується на періодичному облі­кові запасів, тобто впродовж звітного періоду на рахунках запасів не відобража­ють їх зміну (відпуск, надходження). Наприкінці звітного періоду проводять інвентаризацію запасів у місцях їх зберігання і на підставі її результатів балансовим методом визначають витрату (відпуск) відповідних запасів.

В Україні загальну форму обліку можуть використовувати лише суб'єкти ма­лого підприємництва. Такі підприємства ведуть облік витрат лише за елемента­ми, які наприкінці року разом із доходами, відображеними на рахунках класу 7, списують безпосередньо на рахунок 79 "Фінансові результати".

Більшість промислових підприємств США, Великої Британії, Канади та інших країн англосаксонської групи використову­ють інтегровану систему обліку, яка забезпечує калькулювання собівартості ок­ремих видів продукції та контроль витрат на її виробництво. Це досягається через "умонтовування" рахунків виробничого обліку в за­гальну систему рахунків. Отже, рахунки виробничого обліку кореспондують із рахунками фінансового обліку. Інтегрована система обліку базується на безперервному обліку за­пасів, тобто всі поточні зміни запасів сировини, готової продукції та виробницт­ва відображаються на рахунках відповідних запасів.

В Україні інтегровану систему обліку покладено в основу плану рахунків та звітності про фінансові результати. Тому більшість українських підприємств (крім суб'єктів малого підприємництва, що обрали загальну систему обліку) застосову­ють саме інтегровану систему рахунків.

Переплетена система обліку передбачає окреме ведення рахунків фінансового та виробничого обліку, які не кореспондують один з одним. У системі рахунків фінансового обліку відображають витрати за елементами, розрахунки з дебіторами і кредиторами, визначають загальний фі­нансовий результат діяльності підприємства.

Потім усі дані та документи передають до сектора виробничого обліку, де дані про витрати перегруповують за функціями та центрами відповідальності з вико­ристанням додаткової інформації (звітів про витрати праці, роботу машин, мате­ріальні вимоги, звіти про брак тощо).

На підставі перегрупованих даних у системі рахунків виробничого обліку ве­деться облік запасів, здійснюється калькулювання собівартості продукції та ви­значається фінансовий результат основної діяльності підприємства.

Взаємозв'язок фінансового та виробничого обліку досягається за допомогою спеціальних контрольних рахунків.

В Україні застосування переплетеної системи обліку в межах існуючого пла­ну рахунків неможливе. Проте підприємства можуть застосовувати одночасно класи рахунків 8 і 9, що дає змогу системним шляхом отримати інформацію про витрати за елементами, а потім перегрупувати ці витрати за функціями, центра­ми відповідальності та іншими ознаками. Крім того, за умов сучасних комп'ютерних технологій є можливість отрима­ти частину інформації про витрати за додатковими ознаками без відображення її в системі рахунків.