Причини існування НАТО після розпаду Організації Варшавського договору
На початку 1990-х років організація Варшавського договору була розформована, а Радянський Союз розпався. Після зникнення традиційних суперників деякі політичні діячі вважали, що також зникне потреба в існуванні НАТО й що майбутні витрати на створення оборонних систем і капіталовкладення у військові сили мають бути значно зменшені.
Однак, незабаром стало очевидним, що попри зникнення прямої воєнної загрози внаслідок закінчення холодної війни, зросла нестабільність у деяких регіонах Європи й Близького Сходу. Події у Перській затоці, низка регіональних конфліктів, які часто підігрівалися етнічною та релігійною напруженістю, спалахнули на території колишньої Югославії та в деяких областях колишнього Радянського Союзу й загрожували поширитися. Країни-члени НАТО швидко дійшли висновку, що їхні зобов'язання щодо колективної системи безпеки й співробітництва, реалізовані в межах НАТО, продовжують залишатися найкращою гарантією їх безпеки.
Крім цього, хоч можливість військового втручання вважається незначною, для розв'язання нових складних проблем, таких як етнічні конфлікти, протидія тероризму, зміцнення стабільності й безпеки в новій Європі, могли знадобитися нові форми політичного та військового співробітництва. Маючи на меті такі завдання, НАТО протягом останніх років перетворилося з виключно міцного союзу з колективною відповідальністю за оборону його членів на центр партнерства між народами, які співпрацюють заради поширення зони безпеки.
Починаючи з 1990 року, встановилися регулярні контакти НАТО з колишніми країнами-членами Варшавського договору та новими незалежними республіками колишнього Радянського Союзу. Спочатку через заснування Ради Північноатлантичного співробітництва, яку згодом було перейменовано на Раду Євроатлантичного партнерства, а потім через програму «Партнерство заради миру». Подальші важливі кроки було зроблено з прийняттям до НАТО нових членів, а також у сфері розвитку співробітництва з Росією та Україною.
У відповідь на новий стан безпеки у Європі НАТО також зазнало процесу радикальних внутрішніх змін. Зокрема, в НАТО було розпочато перебудову військових структур і збройних сил Альянсу з метою їх пристосування до подолання кризових ситуацій, проведення миротворчих операцій та операцій з підтримки миру в співробітництві з новими країнами-партнерами.
НАТО проводить складні операції з підтримки миру в Афганістані та Косово. Відповідальність за проведення операцій з підтримки миру в Боснії та Герцоговині, а також у Македонії, було передано Європейському Союзу.
Крім цього, НАТО здійснює низку інших операцій, серед них:
¾ операція «Активні зусилля», в рамках якої кораблі НАТО патрулюють Середземноморський регіон, наглядаючи за судноплавством і забезпечуючи супровід невійськових суден протокою Гібралтар для захисту від терористичних нападів;
¾ на саміті у Стамбулі (червень 2004 року) Глави країн-членів НАТО та їхніх урядів домовилися допомагати Іраку готувати сили безпеки країни;
¾ у квітні 2005 року НАТО погодилось підтримати Африканський Союз у значному розширенні миротворчої місії в Дарфурі для припинення насильства в регіоні;
¾ 11 жовтня 2005 року НАТО прийняло рішення щодо надання допомоги для подолання наслідків землетрусу в Кашмірі підрозділами спеціалістів з Сил реагування НАТО (1 лютого 2006 року гуманітарну операцію НАТО в Пакистані було завершено).