Будова Землі

На сьогодні гірничі роботи проводять на глибинах до 1000-1500 м. В Європі є деякі копальні, глибина яких сягає близько 2000 м, в ПАР та Індії на окремих рудниках розробку провадять на глибинах понад 3000–3500 м. Нафту і газ сьогодні добувають вже з глибин 6000–7000 м. Найглибші опорні свердловини досягають глибини 9000 м. Реалізовано кілька проектів буріння до глибини 15 000 м.

Ці глибини знаходяться в межах верхньої частини земної кори, товщина якої мізерна порівняно з розмірами Землі (екваторіальний радіус Землі 6378 км, полярний – 6358 км).

За сучасними уявленнями Земля складається з концентричних оболонок, або геосфер рис. 1.1). Зовнішніми оболонками є газова (атмосфера) й водна (гідросфера). З цими оболонками межує земна кора, товщина якої змінюється від 5 до 15км під океанами і до 6080 км в гірських районах.

Розрізняють континентальну кору (складається з осадового, “гранітно-метаморфічного” і “базальтового” шарів) і океанічну кору (гранітний шар відсутній або має незначну грубизну). Земна кора складається з кисню (47,2% за вагою), кремнію (27,6%), алюмінію, заліза, кальцію, натрію, калію, магнію й водню, які разом становлять близько 99% її ваги. В земній корі зосереджена переважна частина корисних копалин. Земна кора відділена поверхнею Мохоровича від мантії Землі, яка простягається до глибини 2900км. В межах останньої виділяється верхня мантія, верхня частина якої називається субстратом. Субстрат разом з земною корою утворює літосферу. Нижня частина верхньої мантії – астеносфера, або шар порід пониженої швидкості розповсюдження сейсмічних хвиль. Блоки літосфери плавають у в’язко-пластичній речовині астеносфери.

За сучасними уявленнями склад мантії близький до складу кам’яних метеоритів – у ній переважають кисень, кремній, магній, залізо.

 

Рисунок 1.1 – Будова Землі

 

На глибині 2900 км міститься ядро Землі, радіус якого становить близько 3500 км. у його складі виділяють суб’ядро (тверде ядро) радіусом 1300 км та зовнішнє (рідке) ядро. Глибинні шари Землі нагріті більше, ніж поверхневі. Головним джерелом внутрішнього тепла Землі є розпад радіоактивних елементів у її надрах.