Національний романтизм початку XX ст.

Наприкінці ХІХ- початку XX ст. в архітектуру потрапляють нові ідеї і знання з історії та етнографії, які в перше десятиліття XX ст. оформляються в концепцію національного (народного) романтизму - напряму, що охоплює в цей час майже всі країни Східноїі Центральної Європи: Польщу. Угорщину, Чехію, Словаччину. Румунію, Україну, Росію, а також - країни Скандинавії: Норвегію. Фінляндію, Швецію та південнослов’янські країни.

Новий напрям одержав назву національного романтизму, але точніше буде назвати його етнографізмом, тому що джерело пошуків нової виразності в архітектурі майстри національного, або народного романтизму шукають і знаходять в багатому матеріалінародноїархітектури і мистецтва, - раніше вони майжене розглядалися як "високе" мистецтво і зріла архітектура. Разом з тим саме в народному мистецтві й архітектурі майстри національного романтизму знайшли джерело правдивої єдності з місцевими умовами, побутом населення та найглибшою традицією народної міфології та фольклору. Треба ще додати давню романтичну ідею літературного воскресіння тем народної міфології, яка досягла, нарешті, й архітектури.

У Скандинавії першими творами національного романтизму були роботи молодих фінських архітекторів, об'єднаних під керівництвом Еліеля Саарінена.

Разом з Г.Гезелліусом та А. Ліндгреном він спроектував і побудував віллу поблизу Гельсінкі (Гельсінгфорсу); І902р., (вілла "Вітреск"). Пізніше Ел. Сааріненза власним проектом збудував чи не найвизначніший твір архітектурного національного романтизму Фінляндії - вокзал у Гельсінгфорсі (І911-19І4). Слід відзначити також кафедральний собор у Тампере (Таммерфорсі), 1902 – 1907р.р. - твір архітектора Ларса Сонка.

Зодчі національного романтизму старанно вивчають національне народне зодчество, організують експедиції в ті регіони, де, на думку етнографів, збереглися зразки правдиво народного й самобутнього мистецтва та архітектури. (Саме в цей час, до речі, посилюється особлива увага до російського й українського народного зодчества). Мотиви народної архітектури й фольклору використано, між іншим, в монументальній споруді вокзалу в Гельсінкі, де нова функція сполучається з фольклорним духом скандинавського епосу.

Вершиною національного романтизму початку XX ст. є комплекс ратуші в Стокгольмі (архітектор Рагнар Естберг), побудований у 1911-1923 р.р. Тут майстру пощастило створити велику споруду, що справедливо може вважатися метафорою національної історії, в її індивідуальних та унікальних рисах. Це досягнуто не завдяки безпосередньому й буквальному відтворенню історичних архітектурних форм, але в наслідуванні саме духові національного зодчества в його особливому сприйнятті простору, використанні традиційних матеріалів та образотворчих мотивів і технології.