Принципи аграрного права

Методи аграрного права

Оскільки предмет аграрного права становлять не однорідні, а цілий комплекс зв'язаних між собою характером виробництва різних пра­вовідносин, то слід говорити не про єдиний метод правового регулювання різноманітність методів. Стосовно тих чи інших суспільних відносин, які виникають в умовах сільськогосподарського вироб­ництва, застосовується і метод їх правового регулювання.

У випадках, коли між суб'єктами господарювання в аграрно­му секторі виникають правовідносини власності, для їх регулюван­ня застосовуються прийоми, засоби і способи цивільного методу правового регулювання — рівноправності сторін. Метод земельно­го законодавства застосовується у випадках регулювання земель­них правовідносин в аграрно-промисловому комплексі. Управлінсько-організаційним відноси­нам, які є складовою частиною предмета аграрного права, власти­вий характер переважно методів господарського права.

В умовах переходу до ринкової економіки основними принци­пами права є:

1) його верховенство;

2) рівноправність суб'єктів госпо­дарювання в суспільних відносинах;

3) юридична рівність усіх форм власності;

4) нерозривний зв'язок прав і обов'язків;

5) поєднання пере­конання і примусу;

6) розширення демократії і гласності.

Ці правові принципи визначаються характером економіки, господарювання в умовах ринкових відносин, тому вони мають загальний характер і притаманні праву України в цілому. Разом з тим специфіка сільськогосподарського виробництва, а також суспільних відносин в аграрному секторі визначає і характерні принципи, притаманні аграрному праву.

Принципи аграрного права — це провідні ідеї, основоположні за­сади, наукові положення, відображені в нормах цієї галузі права, які в комплексі регулюють аграрні відносини.

Основними принципами правового регулювання аграрних відносин в сучасних умовах є:

1) рівність учасників аграрно-правових відносин;

2) свобода аграрного підприємництва і добровільність вибору форм та напрямків господарської діяльності;

3) органічний зв'язок трудової діяльності з природно-кліматич­ними умовами виробництва;

4) пріоритетність розвитку аграрно-промислового комплексу;

5) демократизація системи управління агропромисловим комп­лексом;

6) всебічна охорона і зміцнення всіх форм власності і різнома­нітних організаційно-правових форм сільськогосподарських това­ровиробників, що на них базуються;

7) господарська самостійність і відповідальність суб'єктів сіль­ськогосподарської діяльності і праці;

8) невтручання державних органів у виробничо-господарську діяльність сільськогосподарських товаровиробників.