Аудіовізуальні документи

Листівка як вид ізографічного документа

Ізографічні документи

Ізографічні документи відносяться до класу іконографічних за характером знакових засобів фіксування та передачі інформації. Іконічний знак, на відміну від ідеографічного, повинен мати схожість чи подібність з тим предметом чи явищем, який означає.

Головне смислове навантаження цих документів несе зображення реально існуючих об’єктів образотворчо-графічними (знаковими) засобами.

Ізографічний документ – це документ, зміст якого зафіксовано у вигляді точного, зменшеного, збільшеного або формалізованого відображення зовнішніх характеристик реального чи уявленого об’єкта за допомогою іконічних знакових засобів.

Специфічні риси:

1. Творчий підхід до зображувального об’єкту.

2. Наявність незначної текстової інформації.

Види видань

За способом зображення:

1. Альбоми.

2. Фотовидання.

3. Атласи креслень.

4. Художньо-образотворчі документи.

За матеріальною конструкцією:

1. Книжкові (альбоми мистецтв, фотоальбоми, картографічні атласи).

2. Аркушеві (плакати, афіші, буклети, репродукції, естампи).

3. Карткові (листівки, календарі, календарні стінки).

За особливістю виготовлення друкованої форми:

1. Естампи (гравюра, офорт).

2. Репродуковані ізовидання (етикетки, марки тощо).

За функціональним призначенням:

1. Нормативно-інструктивні.

2. Наукові.

3. Виробничо-практичні.

4. Навчальні.

5. Масово-політичні.

6. Науково-популярні.

7. Рекламні.

У 1795 р. була започаткована традиція привітання поштовими листівками. Автором першої серії вітальних листівок став англійський художник Добсон. Листівки відносяться до прикладної або «малої графіки».

За видом матеріалу листівки можна поділити на паперові, картонні та змішаного типу (тканина, плівка, фольга тощо).

За жанром – на приватні та корпоративні. До першої групи належать вітальні, релігійні, інформаційно-зображувальні та жартівливі.

До другої – вітальні, інформаційні, рекламні.

За оздобленням – карбовані (понтонними чи металізованими фарбами), з лакуванням, перфоровані, з тисненням тощо.

За формою – одноаркушеві, однозгинні та багатозгинні, листівки з вкладками.

Чільне місце серед документальних джерел посідають кінофотофоновідеодокументи.

Аудіовізуальний документ – це документ, що містить сукупність образотворчої або звукової інформації з текстовою (або без нього), відтворення якої вимагає вживання відповідного устаткування.

Фонодокументи з’явилися у 1807 році, фотодокументи – у 1816 році, кінодокументи – у 1885 році.

За каналами сприйняття інформації аудіовізуальні документи поділяються на:

1. Візуальні (діафільми, слайди, діапозитиви, анімацію епіфільми).

2. Аудіальні (грамплатівки, магнітні фонограми).

3. Аудіовізуальні (звукові кінофільми, діафонофільми, відеофільми, магнітофільми).

Аудіовізуальні документи читаються або людиною (фотографія), або машиною (діафільм, кінофільм, грамплатівка, фонограма).

 

Фонодокументи

Фонодокументи – музично-звукові, аудіальні документи, що містять звукову інформацію, зафіксовану будь-якою системою звукозапису.

За звукозаписом фонодокументи поділяються на

· Фотографічні

· Магнітні

· Оптичні

· Записані на флеш-носіях.

За формою

· Грамплатівка

· Фонограма

· Фонограма на флеш-пристрої

 

 

Фотодокументи

Фотодокументи – це документи, що містять одне або декілька зображень за допомогою фотографії або іншим способом. Фотодокументи можуть організовуватися у фонотеку – систематизоване зібрання фотографій, негативів, позитивів із метою їх зберігання та користування.

Класифікуються за способом відтворення на :

· Фотографії

· Діапозитиви

· Відеозаписи.

Візуальні документи

Візуальні документи – це образотворчі документи, створені кінематографічним або іншим способом за допомогою технічних пристроїв.

За способом відтворення інформації візуальні документи поділяються на6

· Образотворчо-статистичні (діафільми, слайд-фільми, епіфільми).

· Образотворчо-динамічні (кінофільми, телефільми, відеофільми).