Космознімки (КФЗ) та їх властивості
Космічні методи в геології
Методи вивченні Землі із космосу поділяються на дві групи. Перша група методів використовує видиму і ближню інфрачервону області електромагнітного спектру. Це візуальні спостереження, фотозйомка і телевізійна зйомка. Друга група методів реєструє невидиму частину електромагнітного спектру. Тут виділяють інфрачервону зйомку, радіолокаційну, спектрометричну і спеціальні зйомки (лазерну, ультрафіолетову тощо).
В практиці геологічних спостережень частіше використовуються фотозйомка і телевізійна зйомка.
Космофотознімки - це основний вид інформації, який отримують з космосу. Особливості КФЗ:
- дозволяють вимірювати усі три координати рельєфу місцевості, тобто визначати просторове положення геологічних структур;
- оглядовість і генералізація зображення;
Оглядовість залежить від висоти польоту космічного апарату, умов зйомки, типу об"єктиву апарату.
Під генералізацією розуміють єдність у зображенні ландшафту на космічних знімках (відкидаються усі другорядні елементи ландшафту. які "заважають" при дешифруванні крупномасштабних знімків);
- дрібний масштаб зображення, широкий діапазон масштабу. Це дозволяє вивчати об"єкти різного рівня генералізації. Наприклад: космічні зйомки глобального рівня генералізації (масштаб 1: 500000) дозволяє встановити розташування крупних лінеаментав. В межах лінеаментів встановлюються особливості взаємного розташування крупних геоструктур. В межах останніх - структурні форми другого порядку. Дрібні масштаби і оглядовість космічних знімків дозволяють одночасно аналізувати розташування, взіємовідношення геологічних об"єктів різного тектонічного рангу.
- проникна здатність космічних знімків, яка полягає в наступному: при збільшенні висоти зйомки на знімках відображаються структурні утворення, що розташовані в глибинах земної кори.
При фотографуванні з космосу застосовуються такі види фотоплівок: чорно-біла, кольорова трьохшарова і спектрозональна двохшарова плівка.
Фотографування з космосу може виконуватися шляхом застосування багатозональної зйомки, яка здійснюється за допомогою багатокамерних апаратів, кожний з яких має спеціальний світлофільтр, розрахований на отримання зображення у певному діапазоні спектру, або багатооб"єктивних фотоапаратів.
Переваги багатозональних зйомок полягають у можливості отримання складових кольорових зображень, а також у високій контрастності зображень поверхневих об"єктів. До недоліків методу відноситься великий об"єм робіт з дешифрування при багатократному повторенні одного і того ж зображення.
При геологічних дослідженнях основними видами космофотоматеріалів є космофотознімки (перспективні і планові), трансформовані космофотознімки і космофотосхеми.
Кожний із КФЗ має два номери: порядковий у процесі зйомки інвентарний, а також дату і час фотографування. Майже всі первинні КФЗ є перспективними і приводяться до планових після трансформування.
За відсутності даних про висоту зйомки і фокусну відстань об"єкту., масштаб КФЗ може визначатись за допомогою топокарти знімку.
Дешифрування космічних знімків базується на виділенні на КФЗ ділянок з однаковим характером ландшафту земної поверхні. Оптичні властивості ландшафтів впливають на фотозображення природних об"єктів у вигляді розбіжностей кольору і фототону.
В результаті дешифрування проводять ландшафтне районування і встановлюють взаємозв"язки окремих компонентів ландшафту з елементами геологічної будови.
Для кожного із ландшафтних районів виявляється комплекс геологічних, геоморфологічних, неотектонічних, грунтово-біологічних та інших природних умов, що відображаються на КФЗ у вигляду комплексу дешифруючих ознак - ландшафтних індикаторів. Комплекси ландшафтних індикаторів відповідають певним умовам осадконакопичення, магматизму, метаморфізму і тектонічної будови. Зміна умов відображається на ландшафті і, відповідно, на сполученні ландшафтних індикаторів.