Елементи залягання

При нахиленому заляганні для визначення положення поверхонь нашарування у просторі користуються елементами залягання: лінією простягання, лінією падіння і кутом падіння (рис. 5.3).

Рисунок 5.3 - Елементи залягання нахиленого шару

Лінія простягання – лінія перетину поверхонь шару з горизонтальною площиною, або будь-яка горизонтальна лінія на поверхні пласта. В межах покрівлі чи підошви шару ліній простягання є безліч. В загальному випадку простягання шару плавно змінює свій напрям, але в межах одного відслонення лінія простягання є прямою.

Лінія падіння – вектор, перпендикулярний до лінії простягання, який лежить на поверхні шару і спрямований в сторону його найбільшого нахилу. Лінія, спрямована догори, називається лінією повстання шару.

Кут падіння – кут між лінією падіння і її проекцією на горизонтальну площину. Величина кута падіння змінюється від 0 до 90^о.

Орієнтування ліній простягання і падіння в просторі визначається їх азимутами. Азимут любого напрямку – це правий векторіальний кут, який рахується за годинниковою стрілкою від північного напрямку дійсного (географічного) меридіану до заданого напрямку. Таким чином:

Азимут простягання – правий векторіальний кут між північним напрямком географічного меридіану і лінією простягання. Лінія простягання має два напрямки, а отже існує і два азимути лінії простягання, які відрізняються між собою на 180^о.

Азимут падіння – правий векторіальний кут між північним напрямком географічного меридіану і проекцією лінії падіння на горизонтальну площину. Лінія падіння має лише один напрямок, і для неї може бути заміряний лише один азимут, який відрізняється на 90^о від азимута лінії простягання.

Елементи залягання нахиленого шару заміряються за допомогою гірського компасу або різними побічними засобами. На практиці при нахиленому заляганні шарів вимірюють лише азимут падіння та кут падіння. Азимут лінії простягання легко обчислюється додаванням до азимуту падіння послідовно 90^о і 180^о.

При вертикальному падінні азимут падіння заміряти неможливо, тому що в цьому випадку лінія падіння на горизонтальну площину проеціюється у вигляді точки. Для вертикального падіння заміряють і записують тільки азимут лінії простягання і кут падіння.