Психічним станам притаманні такі особливості.

Цілісність. Хоча стани і відносяться переважно до певної сфери психіки (пізнавальної, емоційної, вольової), вони характеризують психічну діяльність у цілому за певний відрізок часу.

Рухомість і відносна стійкість. Психічні стани мінливі: мають по­чаток, кінець, динаміку. Вони менш постійні, ніж властивості особис­тості, але стійкіші і вимірюються більшим часом, ніж пси­хічні процеси.

Прямий і безпосередній взаємозв'язок із психічними процесами і вла­стивостями особистості. У структурі психіки стани розташовують­ся між процесами і властивостями особистості. Вони виникають у ре­зультаті відображальної діяльності мозку. Але виникнувши один раз, стани, з одного боку, впливають на психічні процеси (визначають то­нус і темп відображальної діяльності, вибірковість відчуттів, сприйняттів, продуктивність мислення індивіда і т. д.), з іншого — предста­вляють собою "будівельний матеріал" для формування властивостей особистості.

Індивідуальна своєрідність і типовість. Психічні стани кожної людини своєрідні, оскільки нерозривно пов'язані з індивідуальни­ми особливостями особистості, її моральними та іншими рисами.

Крайня різноманітність психічних станів. Стверджувати це дозво­ляє неповний їхній перелік: розгубленість і зосередженість, надія і без­надійність, віра і зневіра, піднесення і спад, нерішучість і рішучість, напруженість і спокій.

Полярність. Кожному психічному стану відповідає протилежний. Так, активності протистоїть пасивність, впевненості — невпевне­ність.

Психічні стани зовнішньо виявляютьсяв зміні дихання і кровообі­гу, в міміці, пантомімі, рухах, ході, жестах, інтонаційних особливос­тях.

Настрій — це відносно слабко виражені позитивні чи негативні емоції та почуття, які відрізняються значною тривалістю і деякою не­ясністю, слабким усвідомленням причин і факторів, які їх виклика­ють.

Пристрасть — сильне, глибоке і стійке переживання, з яскраво вираженою спрямованістю на досягнення мети чи предмета потягу.

Страх — це стан тривоги і викликаного нею пригнічення (збу­дження) психіки і діяльності людини, пов'язаний з усвідомленням не­безпеки.

Особливе значення для юридичної практики мають конфліктні емоційні стани — стрес, афект, фрустрація.

Стрес (напруженість) — нервово-психічне пере­напруження, викликане значним за силою подразником, адекватна реакція на який раніше не сформована, але повинна бути знайдена в ситуації, що склалася.

Афектами (душевне хвилювання, пристрасть) на­зиваються переживання великої сили, з коротким періодом проходжен­ня. Імпульсивні дії, здійснені в стані афекту, мало усвідомлені (необдуманими).

Фрустрація (обман, розлад планів) — стан, що характеризується наявністю стимульованої потре­би, яка не знайшла свого задоволення.

Особливе місце серед психічних станів займає увага (дехто відноситьть увагу до психічних процесів, інші — до психічного стану людини).

Увага — це зосередженість і спрямованість психічної діяльності людини на якийсь предмет чи явище дійсності.

Види та властивості уваги:

Протилежним станом уважності людини є розсіяність. Розрізня­ють два види розсіяності:

а) перший — розсіяність, яка виникає внаслідок мимовільного від-
волікання від основної діяльності через незначні причини.

б) другий вид розсіяності пов'язаний з надмірною, вузькою зосе-
редженістю людини на роботі, що викликає відволікання уваги від
усього довкілля.

Ступінь організації уваги визначається і характером діяльності, і її змістом. Увага може бути низькою і навіть знизитися до рівня роз­сіяності з різних причин:

• вплив одноманітних, монотонних і незначних подразників;

• незадоволеність своєю роботою, усвідомлення її малозначності і навіть непотрібності;

• перевтома через довготривалу і безперервну роботу;

• апатія як стан байдужості до зовнішніх впливів тощо.